Анцелевич Міжнародне право (2003)

Основні аспекти міжнародної правосуб'єктності України

Україна як член різних міжнародних організацій

Масштаб і характер діяльності України в міжнародних організаціях певною мірою залежать від їхньої різноманітності й особливостей, але визначальним є статус України у певній організації. Для розгляду цього питання видається доцільною така класифікація міжнародних організацій:

- міжнародні організації, в яких Україна виступає як повноправний член;

- міжнародні організації, в яких Україна є спостерігачем або асоційованим членом;

- міжнародні організації, до членства в яких прагне Україна або з якими співробітничає не на основі членства.

Україна в ООН

Серед міжнародних організацій, в яких Україна є повноправним членом, у першу чергу необхідно виділити ООН та організації системи ООН. Зокрема це - Економічна і Соціальна Рада ООН, Організація ООН із питань промислового розвитку, Міжнародна організація праці, Міжнародне агентство з питань атомної енергетики, Міжнародний валютний фонд та ін.

Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна, будучи правонаступницею У РСР, послідовно розвиває свою діяльність в OQH та утверджується у світовому співтоваристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу.

Україна в Раді Європи

Рада Європи була створена з метою захисту прав людини і зміцнення демократичних інститутів, розробки заходів для вирішення загальних проблем громадського життя, сприяння формуванню загальноєвропейського культурного співтовариства з урахуванням особливостей кожної з національних культур.

Одним з перших і важливих кроків на шляху розвитку міжнародного співробітництва нашої держави було здійснення заходів для її вступу до Ради Європи. Цей процес був початий 14 липня 1992 року, коли Україна подала офіційну заявку на вступ до Ради Європи. Після проголошення наміру України набути членство в Раді Європи її співробітництво з цією міжнародною організацією значно активізувалося на урядовому і парламентському рівнях. Рішення про запрошення України до Ради Європи було прийняте 19 жовтня 1995 року одноголосно схваленою резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи.

Згідно зі Статутом Ради Європи, основними умовами для вступу країн у Раду Європи є визнання державою-кандидатом принципів верховенства права, плюралістичної демократії, її зобов'язання забезпечити права й основні свободи людини всім особам, які перебувають під її юрисдикцією, і ефективно співробітничати з іншими державами для досягнення цілей Ради Європи. Під час вступу в Раду Європи Україна взяла на себе, як і всі держави - нові члени Ради Європи, поряд із передбаченими положеннями Статуту, ряд особливих зобов'язань, наведених у висновках Парламентської Асамблеї Ради Європи відносно заявки України на вступ у Раду Європи. Серед цих зобов'язань - підписання і ратифікація міжнародно-правових багатосторонніх договорів Ради Європи, здійснення адміністративної і правової реформ. Скасування смертної кари є одним із зобов'язань України і відсутність позитивного вирішення цього питання ставить під загрозу повноправне членство України в Раді Європи.

Україна й ОБСЄ

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року дав старт створенню загальноєвропейської системи безпеки і співробітництва і став довгостроковою програмою дій у будівництві єдиної, мирної, демократичної Європи.

Процес багатостороннього загальноєвропейського співробітництва, початок якому було покладено в Гельсінкі, продовжується і сьогодні. Найбільший внесок у формування нових структур європейської безпеки внесла Паризька зустріч у верхах 34 держав, що відбулася 19-21 листопада 1990 p., результатом якої було прийняття Хартії для нової Європи. Завдяки прийняттю Хартії, НБСЄ починає набувати рис міжнародної регіональної організації. На початку 1995 року НБСЄ змінила свою назву на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Інститутами ОБСЄ є: Рада міністрів, Старша рада ОБСЄ, Постійна рада, Парламентська асамблея, Секретаріат ОБСЄ та ін. Місії ОБСЄ працюють у Грузії, Латвії, Естонії, Молдавії, Таджикистані, Україні, Македонії, Республіці Боснії і Герцеговині.

Україна стала учасником ОБСЄ ЗО січня 1992 року, коли Заключний акт НБСЄ був підписаний Президентом України Л.Кравчуком. Україна бере активну участь в обговоренні актуальних проблем архітектури загальноєвропейської безпеки, виступає за вдосконалення інститутів і механізмів ОБСЄ, підтримує пропозиції учасників ОБСЄ про розширення партнерського співробітництва ОБСЄ з іншими структурами з безпеки - ООН, НАТО та ін.

Україна і Міжнародний валютний фонд Міжнародний валютний фонд - міжнародна міжурядова організація, наділена статусом спеціалізованої установи ООН. Був створений у 1944 р. Членами фонду є більше ніж 180 держав. Мета Фонду - сприяння розвитку міжнародного співробітництва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їхнім дотриманням. Капітал МВФ формується із внесків держав-членів відповідно до встановленої квоти. Керівними органами МВФ є Рада керуючих і Директорат.

Україна є членом МВФ з 1993 року. В Україні діє Міжнародний банк реконструкції і розвитку, що фінансує ряд програм. Це - кредити на розвиток інститутів державного управління, фінансування критичного імпорту, реабілітацію гідроелектростанцій, систем зв'язку, розвиток фінансових установ, екологічних проектів та ін.

Україна і Чорноморське економічне співробітництво

25 червня 1992 р. Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина й Україна підписали Стамбульську Декларацію про Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС).

ЧЕС створено з метою встановлення багатостороннього співробітництва країн, що прилягають до Чорноморського басейну, у сфері економіки, торгівлі, транспорту, охорони здоров'я, телекомунікацій, науки, техніки, зв'язку, інформації, туризму, екології, сільського господарства. У рамках ЧЕС розроблена програма співробітництва у вугільній, хімічній, нафтохімічній, вугледобувній, електротехнічній та електронній промисловості. 16 лютого 1993 року в рамках ЧЕС була підписана Декларація Парламентської асамблеї ЧЕС. Україна є одним з найбільш активних учасників ЧЕС, що обумовлено зацікавленістю в освоєнні економічного потенціалу Чорноморського регіону, як власних ресурсів і можливостей, так і перспектив співробітництва.

Слід зазначити, що Україною, крім інституту членства, використовуються й інші види відносин із міжнародними організаціями, коли внаслідок певних обставин повноправне членство України визнається на певному етапі неможливим або недоцільним. Зокрема, як спостерігач, Україна бере участь у роботі Міжнародної організації міграції, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Міжпарламентської асамблеї СНД. Основними видами відносин із цими організаціями є укладання з ними міжнародних договорів і участь у заходах, здійснюваних цими організаціями, якщо вони не суперечать інтересам України.

З тих міжнародних організацій, членом яких прагне стати Україна, в першу чергу необхідно виділити Світову організацію торгівлі (СОТ). Пріоритетність цього напрямку міжнародної діяльності України обумовлена винятковістю даної організації. Світова організація торгівлі, без перебільшення, є на сьогоднішній день найбільш впливовою і значимою міжнародною економічною організацією. Повноправне членство в цій організації дає можливість здійснювати зовнішньоторговельну діяльність на рівноправних засадах. Важливість участі в такій організації, як СОТ, обґрунтовується тим, що учасники цієї організації традиційно займаються проблемами, від вирішення яких залежить майбутнє світової торгівлі. А це, в свою чергу, впливає на кожну державу, незалежно від того, чи бере вона участь у діяльності СОТ, чи ні.

Крім того Україна є членом багатьох організацій, предмет діяльності яких пов'язаний з вирішенням важливих питань у різноманітних галузях співробітництва.

Останнім часом нашою державою розпочинаються заходи, які повинні сприяти її вступу до Світової організації торгівлі, Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі, Міжнародної торговельної палати та до деяких інших організацій. Позитивне вирішення цього питання багато в чому залежить від стану і рівня гармонізації національного законодавства з правовими системами зазначених організацій.

Процес входження України до багатьох міжнародних організацій і встановлення з ними правових відносин нерідко був тривалим і складним.

Питання інтеграції України в європейське правове поле

Україна, як незалежна держава, визначила одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики інтеграцію в європейські структури й участь у загальноєвропейських процесах. В України з країнами Західної Європи склалися багатосторонні, об'єктивно необхідні, відносини. Немає сумнівів у тому, що ці відносини необхідно розвивати, в тому числі на рівні нового державного утворення, яким є ЄС.

Європейський Союз - результат складних міжнародних відносин. Від початку своєї діяльності ця своєрідна міжнародна організація поступово, крок за кроком, здійснює трансформацію в бік державного утворення нового типу. Ця трансформація залежала від волі держав-учасниць і від одержуваних результатів: взаємозалежний процес, що тривав більше 40 років. Утворився новий правопорядок, що спочатку був міжнародним, а потім став внутрішнім. Права, внутрішнє і зовнішнє, стали тісно переплетені і знаходяться в органічному взаємозв'язку. Ця участь вимагає від України дотримання "правил гри".

У контексті цього питання можна виділити два основних напрямки:

1. Гармонізація й удосконалення законодавства України, відповідно до зобов'язань перед Радою Європи.

2. Гармонізація законодавства України та імплементація міжнародно-правових норм, відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством.

В Україні вже зроблені перші кроки на шляху створення організаційно-правових механізмів для зближення законодавства нашої країни із законодавством ЄЄ. Правовими передумовами цього процесу є "Стратегія інтеграції України в ЄС", затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року, та "Концепція адаптації законодавства України до законодавства ЄС", затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року. На підставі "Стратегії інтеграції України в ЄС" передбачена підготовка до середини 2000 року "Національної програми інтеграції України в ЄС", а також відповідних галузевих програм. Прийняття цих документів повинне прискорити процес входження України в європейський правовий простір. Крім того, діють і організаційні механізми інтеграції України і ЄС - Міжвідомча координаційна рада зі зближення законодавства України і ЄС, відділи з європейської інтеграції при міністерствах і відомствах.

Угода про партнерство і співробітництво (УПС) встановлює між Україною і Європейським Співтовариством (ЄС) та його державами-членами стабільні політичні відносини, закріплюючи розширення зв'язків між Україною і Європейським Союзом. У рамках УПС створена Рада з питань співробітництва, на першому засіданні якої в червні 1998 року була ухвалена "Спільна робоча програма імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом на 1998-1999 роки", серед пріоритетів якої є і правові заходи.
← prev content next →