Фармакологія

Как выбрать пластиковые окна - пробирки пластиковые.

12.2.10. Протигельмінтні засоби.

Протигельмінтні засоби — це хіміотерапевтичні препарати, для лікування при захворюваннях, які викликаються паразитарними червами та їх личинками.

У сучасній медичній практиці як протигельмінтні застосовують препарати різних класів хімічних сполук, які пригнічують життєдіяльність гельмінтів або викликають їх загибель.

Окремі види гельмінтів мають неоднакову чутливість до протигельмінтних речовин, і відповідно кожний препарат має певний спектр дії. За спектром дії протигельмінтні засоби поділяють на такі групи:

1)засоби широкого спектра дії;

2) засоби, що застосовують при кишкових гельмінтозах;

3) засоби, що застосовують при позакишкових гельмінтозах.

12.2.10.1. ПРОТИГЕЛЬМІНТНІ ЗАСОБИ ШИРОКОГО СПЕКТРА ДІЇ.

До цієї групи належать похідні карбаматбензімідазолу та похідна ізохінолінпіразину — празиквантел.

Із похідних карбаматбензімідазолу найширше застосовується мебендазол (мебенвент, вермокс — 5-бензоїл-2-метоксикарбоніламінобензімідазол).

ФАРМАКОКІНЕТИКА: мебендазол у кишках абсорбується слабко (5-10 %), близько 90 % виводиться з фекаліями в незміненому вигляді. Щоб поліпшити аб-сорбування у випадку позакишкових гельмінтозів, рекомендується приймати препарат під час або безпосередньо після їди (адсорбування поліпшується за наявності жирів), чи у вигляді суспензії в соняшниковій олії. Концентрація в крові досягає максимального рівня через 2-4 год після прийому і має дуже широкий діапазон коливань у окремих хворих.

Мебендазол дифундує через капсулу кісти ехінокока, його вміст у рідині кісти дещо нижчий, ніж у крові. Швидко піддається біотрансформації, інтенсивність якої зростає зі збільшенням концентрації препарату в крові. Виводиться з організму переважно з фекаліями протягом 24-48 год і з сечею; фракція препарату, яка абсорбується, виводиться переважно у формі декарбоксильованого деривату — мебендазолу.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Механізм дії похідних карбаматбензімідазолу пов'язаний з пригніченням метаболізму глюкози у гельмінтів, що зумовлює зменшення концентрації АТФ; крім того, препарати зв'язуються з тубуліном і порушують утворення мікротрубочок, що спричинює порушення процесів життєдіяльності гельмінтів на клітинному рівні. На обмін глюкози і тубуліну у людини препарати не діють навіть у великих дозах.

Показання: кишковий нематодоз (аскаридоз, ентеробіоз, анкілостомідоз, трихоцефальоз, трихостронгілоїдоз; кишковий цестодоз (теніоз, теніаринхоз, гіменолепідоз); кишковий нематодоз (філяріатоз), трихінельоз, ехінококоз, цистицеркоз; анкілостомідоз (кривоголовка і некатор), ентеробіоз (гострики).

Під час лікування немає потреби дотримуватись спеціальної дієти. Найчастіше мебендазол призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 3 днів (анкілостомідоз, трихоцефальоз — по 0,1 г 3 рази на добу протягом 5-12 днів) — дракункульоз, ларвальний нематодоз. Препарат має певну активність у випадках трематодозу печінки і цестодозу кишок. У хворих на ентеробіоз ефективні коротші курси (по 0,1 г одноразово), а при інтенсивній інвазії волосоголовцями дозу можна подвоїти. Повторне застосування можливе через 2 тижні. Хворим на ехінококоз призначають тривалі курси (50 мг/кг протягом 14 днів), більший ефект має препарат на ранніх стадіях захворювання. Ефективним є застосування мебендазолу та

флубендазолу при латентному перебігу опісторхозу.

Протипоказання: вагітність (в експериментах на тваринах виявлено тера-тогенний вплив).

Побічна дія: запаморочення, блювання, пронос.

До засобів широкого спектра проти-гельмінтної дії належать також альбен-дазол, медамін та ін. Празикван-тель є похідною сполукою ізохінолінпі-разину.

Це високоефективний засіб для лікування хворих на шистосоматоз, трематодоз.

12.2.10.2. ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ КИШКОВИХ НЕМАТОДОЗАХ.

Левамізол був впроваджений у клінічну практику в 1970-х роках.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Швидко абсорбується в кишках (максимальний рівень у крові через ЗО хв), виводиться протягом 48 год через нирки й кишки. Може виводитись через дихальні шляхи.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Блокує сукцинатдегідрогеназу та фумаратредуктазу нематод. Крім того, викликає спочатку контрактуру, а потім параліч м'язів гельмінтів. Найчутливішими до левамізолу є аскариди, менше — анкілостоміди (чутливість анкілостомід більша, ніж некаторів), трихостронгіли та вугриця кишкова. Препарат має імуномодулюючу дію.

Показання: аскаридоз (високоефективний), анкілостомідоз, стронгульоїдоз. Хворим на аскаридоз достатньо одноразового прийому 150 мг препарату, що дає можливість застосовувати його для масової дегельмінтизації. Для лікування при інших нематодозах левамізол призначають у такій самій дозі протягом 2-3 днів, проте ефективність його не завжди достатня.

Левамізол впливає також на імунну систему і використовується як імуномодулятор.

Побічна дія: біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, анорексія, головний біль, запаморочення (рідко); можлива лейкопенія.

Пірантел (комбантрин — 1, 4, 5, 6-те-трагідро-1-метил-2-[шрамс-2-(2-тієніл)-ві-ніл]-піримідин).

ФАРМАКОКІНЕТИКА. У кишках абсорбується погано. У крові максимальна концентрація визначається через 1-3 год. Метаболізується в печінці. Більша частина прийнятої дози виділяється з фекаліями і близько 10 % — з сечею в незмі-неному вигляді та у вигляді продуктів біо-трансформації.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Пірантел стимулює н-холінорецептори і викликає спастичний параліч м'язів гельмінтів. Високоефективний щодо аскаридозу та ентеробіозу (одноразово 10 мг/кг). Хворим на анкілостомідоз і трихостронгілоїдоз вводять протягом 3 днів. Можна застосовувати у випадках поліінвазій. Придатний для масової дегельмінтизації (аскаридоз, ентеробіоз). Ефективний також щодо метагонімозу, иекаторозу, менше — трихоцефальозу.

Побічна дія: біль у животі, пронос, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, сонливість, рідко — еритематозний висип.

Піперазину адипінат є нейтральною сіллю піперазину (адипозил).

Фармакокінетика. У кишках абсорбується на 20-40 %, після чого частково (25 %) інактивується. Виводиться з сечею, а більша частина, що не абсорбувалась, — у незміненому вигляді з фекаліями.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Викликає параліч м'язів гельмінтів, блокуючи нервово-м'язову передачу.

Показання. Впливає на статевозрілі й нестатевозрілі форми аскарид. Призначають по 1,5-2 г двічі на добу протягом 2 днів. У разі масової дегельмінтизації добову дозу можна приймати одноразово. Для лікування хворих на ентеробіоз призначають по 1 г по 3-4 рази на добу протягом 3-5 днів; проводять 2-3 цикли з інтервалом між ними 7 днів.

Піперазину адипінат у людини активізує перистальтику кишок, тому його можна застосовувати без проносних засобів.

Побічна дія: погіршення апетиту, нудота, блювання, біль у животі, пронос, висипи на шкірі (рідко).

Протипоказання: недостатність печінки, нирок, обережно — при епілепсії.

Нафтамон (алкопар, бефеніум гідро-хлорид).

ФАРМАКОКІНЕТИКА. В кишках абсорбується мало, з сечею виводиться близько 0,5 % прийнятої дози. Має гангліоблокуючу дію, викликає спочатку спастичне скорочення, а потім параліч м'язів гельмінтів.

Показання. Найбільшу ефективність має щодо анкілостомідозу (більш чутливі анкілостоміди, менше — некатори). Менш ефективний щодо аскаридозу, трихостронгілоїдозу, ентеробіозу, трихоцефальозу. Призначають також хворим на метагонімоз.

Застосовують одноразово по 5 г за 1-2 год до сніданку, хворим на трихоцефальоз — така сама доза протягом 3-5 днів. Використання таблеток, розчинних у нижніх відділах кишок, підвищує ефективність лікування.

Побічна дія: рідко — нудота, блювання.

Дифезил — похідна нафтамону. Призначають головним чином хворим на трихоцефальоз по 5 г на день одноразово протягом 5 днів. Ефективний також щодо аскаридозу, ентеробіозу та анкілостомідозу.

Пірвінію памоат (ванквін) у кишках практично не абсорбується. Пригнічує поглинання глюкози та аеробне дихання у гельмінтів. Високоефективний щодо ентеробіозу (по 2,5-5 мг/кг одноразово або двічі з інтервалом 2 дні). Менш ефективний щодо стронгілоїдозу. Добре переноситься хворими.

Побічна дія: іноді викликає нудоту, блювання, спазми кишок, головний біль, запаморочення, фотосенсибілізацію. Не слід Призначати при захворюваннях кишок (підвищується абсорбування). Обережно треба застосовувати при вагітності, захворюваннях печінки, нирок.

Добре відомим засобом, запозиченим традиційною медициною з народної, є квітки цитварного полину (цитварне насіння).

ФАРМАКОДИНАМІКА. Діючою основою є сантонін, який впливає на статевозрілі аскариди. Інші нематоди є нечутливими до цього засобу.

Показання: аскаридоз. Перед прийманням цитварне насіння ретельно подрібнюють, приймають у суміші з цукром, медом або варенням протягом двох днів, потім — сольове проносне.

Побічна дія: нудота, блювання.

12.2.10.3. ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ КИШКОВИХ ЦЕСТОДОЗАХ.

Фенасал є основним засобом для лікування при кишкових цестодозах, поряд празиквантелом.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. З кишок практично не абсорбується.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Пригнічує окисне фосфорування у цестод, що призводить до паралічу гельмінтів і руйнування їхніх покривних тканин, знижуючи їх стійкість до впливу протеолітичних ферментів травного каналу. Має тенієцидний, а не овоцидний ефект.

Показання: теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз. За 1-2 дні до лікування і в день лікування призначають легкозасвоювану їжу. Хворим на теніаринхоз та дифілоботріоз препарат призначають одноразово натще або ввечері через 3-4 год після легкої вечері разом з 2 г натрію гідрогенкарбонату. Хворі на теніоз приймають натще фенасал у дозі 2 г, а через 2 год — сольове проносне (щоб запобігти цистицеркозу). Для лікування з приводу гіменолепідозу проводять два чотириденні курси з інтервалом 4 дні.

Побічна дія: іноді нудота, блювання, кишкова колька.

Менше значення в лікуванні хворих на цестодоз мають екстракт чоловічої папороті та насіння гарбуза.

Екстракт чоловічої папороті містить дезаспідин, дезаспідинол та інші похідні флороглюцину.

Фармакокінетика. У кишках практично не абсорбується, але за наявності жирів діючі речовини можуть абсорбуватись і викликати отруєння.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Викликає параліч м'язів гельмінтів, внаслідок чого вони не можуть утримуватись на стінці кишок. Призначають хворим на теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз.

У зв'язку з можливою інтоксикацією лікування екстрактом чоловічої папороті проводять лише в стаціонарі. За 2-3 дні призначають легкозасвоювану безжирову дієту. Напередодні приймання препарату ввечері дають хворому чай і проносне. Вранці наступного дня — очисна клізма. Після випорожнення кишок хворий приймає екстракт протягом ЗО хв. Через 1-1,5 год дають сольове проносне. Якщо протягом 3 год після цього дефекації немає, призначають очисну клізму.

Побічна дія: ураження нервової системи (запаморочення,головний біль,у тяжких випадках — судоми, параліч, пригнічення дихання, атрофія зорового нерва); порушення серцевої діяльності, колапс.

Можна застосовувати у поєднанні з фенасалом у менших дозах. Використовується рідко, головним чином у випадках, коли неможливе або неефективне застосування інших препаратів.

Насіння гарбуза — стародавній народний засіб для лікування хворих на цестодози.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Антигельмінтна активність зумовлена кукурбітином, який міститься в зеленій шкірці насіння. Використовують подрібнене несмажене насіння або відвар з нього. Можна застосовувати у поєднанні з фенасалом.

Побічна дія: іноді нудота, блювання.

12.2.10.4. ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ПОЗА КИШКОВИХ ГЕЛЬМІНТОЗАХ.

Дитразин (гетразан, баноцид, нотезин) є високоефективним засобом для лікування хворих на філяріатоз, особливо вухереріоз і бругіоз. Більш чутливі до нього мікрофілярії.

Фармакокінетика. Дорослі самки під впливом препарату втрачають здатність давати потомство або гинуть. Вважають, що засіб знижує здатність філярій протистояти фагоцитозу. Достатній терапевтичний ефект забезпечується тільки на ранніх стадіях захворювання.

Призначають усередину. Добре абсорбується з кишок, частково метаболізується, виділяється нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді продуктів біотрансформації.

Побічна дія: набряки, біль у суглобах, нудота, блювання, запаморочення, підвищення температури тіла, запальна реакція у тканинах навколо загиблих мікро-філярій.

Хворим на оніхоцеркоз призначають івермектин, який є високоактивним проти мікрофілярій, проте не діє на макрофілярії. Ефект настає при одноразовому прийомі всередину. Механізм дії пов'язують з пригніченням впливу ГАМК.

Хлоксил — білий порошок, практично не розчинний у воді.

Фармакокінетика. З кишок абсорбується повільно, тривало затримується в організмі, більша частина виводиться з фекаліями, з жовчю і сечею.

Фармакодинаміка. Хлоксил викликає деструкцію нуклеопротеїдів у клітинах кишкового епітелію і паренхіми трематод печінки, пригнічує вуглеводний обмін. Препарат діє на м'язи гельмінтів (спочатку виникає збуджувальний ефект, за тривалої дії — повна нерухомість нематод).

Показання: трематодоз печінки (опісторхоз, фасціольоз, клонорхоз, парагоні-моз). Існує кілька схем лікування: призначають дорослим по 0,15 г/кг протягом 2 днів; по 0,1 г/кг протягом 3 днів або по 0,06 г/кг — протягом 5 днів.За 1-2 дні до початку лікування та під час прийому хлоксилу призначається знежирена дієта, при цьому заборонено вживати алкоголь. У більшості випадків хлоксил переноситься добре.

Побічна дія: запаморочення, сонливість, біль у ділянці печінки, алергічні реакції.

Протипоказання: захворювання печінки, недостатність серця, вагітність.

Для лікування хворих на шистосомоз призначають сполуки стибію (сурми), зокрема, антимонілнатрію тартрат (винносурм'янонатрієва сіль). Препарат вводять внутрішьовенно. Сполуки стибію токсичні, часто викликають побічні ефекти (нудота, блювання, біль у суглобах, розлади роботи серця, колапс, порушення функції печінки, нирок та ін). Застосовують рідко.

Крім сполук стибію для лікування хворих на шистосомоз призначають нірида-зол (амбільгар), оксамніхін, еметину гідрохлорид. Високоефективним є пра-зиквантел.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. У кишках швидко абсорбується, максимальна концентрація у крові досягається через 1,7-2,8 год. Проникає у тканини, в тому числі у ЦНС. Майже повністю метаболізується, виводиться протягом доби, головним чином із сечею у вигляді метаболітів.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Механізм дії пов'язаний з тим, що празиквантел змінює структуру клітинних мембран гельмінтів та їх йонних каналів, зумовлює більше надходження йонів кальцію до клітин, внаслідок чого розвивається спазм мускулатури гельмінтів. Крім того, пізніше виникають деструктивні зміни у клітинах гельмінтів, що дає можливість мікрофагам проникати в гельмінти, і через кілька днів настає лізис останніх.

Показання: шистосомоз; тремато-доз (опісторхоз, клонорхоз, парагонімоз, фасціольоз, метагонімоз, шистосомоз); цестодоз (теніоз, теніаринхоз, дифілоботрі-оз, гіменолепідоз), личинкові стадії цестод. Статевозрілі трематоди чутливіші до препарату, ніж їх нестатевозрілі форми.

Призначають усередину: трематодоз — по 40-75 мг/кг на прийом протягом одного дня; шистосомоз — 20-60 мг/кг на 1-3 прийоми; парагонімоз — дводенний курс; теніоз, теніаринхоз — одноразове призначення 10 мг/кг забезпечує дегельмінтизацію майже в 100 % випадків; дифілоботріоз, гіменолепідоз — по 25 мг/кг. Схему лікування хворих на цистицеркоз остаточно не розроблено. Малоефективний у випадках цистицеркозу мозку, не можна застосовувати хворим з цистицеркозом ока.

Празиквантел є одним з найефективніших препаратів для лікування хворих на шистосомоз, трематодоз печінки. Завдяки ефективності за одноразового прийому та малій токсичності препарат вважають перспективним для масового лікування хворих на трематодоз і цестодоз.

Побічна дія: біль у шлунку, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, кропив'янка, підвищення температури тіла. Побічна дія може бути виразнішою у випадках інтенсивної інвазії. Небажано призначати у перші три місяці вагітності та під час годування груддю. Препарат гальмує реакцію на подразнення, що значно підсилюється при взаємодії з алкоголем.

При личинкових гельмінтозах виявлено певний терапевтичний ефект похідних карбаматбензімідазолу. Мебендазол призначають при ехінококозі, трихінельозі, цистицеркозі. При цистицеркозі призначають і празиквантел (за локалізації паразита у спинному мозку і в шлуночках головного мозку малоефективний).

Протигельмінтні засоби.

Назва. Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.

Піперазину адипілат Таблетки по 0,2 і 0,5 г; розчин 5% по 100 мл (для дітей).

Piperazini adipinas Усередину по 1,5 — 2 г за годину або через 30-60 хв після їди

Нафтамон Таблетки нафтамону «К» по 0,5 г, таблетки, розчинні в кишках по

Naphtammonum 0,5 г. Усередину по 5 г раз на добу.

Левамізол Таблетки по 0,05 г і 0,1 г.

Levamisolum Усередину по 150 мг

Екстракт чоловічої Капсули по 0,5 г. Усередину по 0,5 г. папороті густий. Усередину 6-8 г, запивати розчином натрію гідрогеикарбонату

Exractum Filicis maris spissi

Мебендазол Таблетки по 0,1 г.

Mebendazolum Усередину по 0, 1 г

Хлоксил Порошок.

Chloxylum Усередину по 0,1-0,15 г/кг

Піраителу памоат Таблетки но 250 мг; суспензія 5% по 15 мл.

Piranteli pamoas Усередину по 5— 10 мг/кг

Дитразину цитрат Порошок, таблетки по 0,05 і 0,1 г.

Ditrazini citras Усередину 2 мг/кг 3 рази на добу

Празиквантель Таблетки.

Praziquantelum Усередину 0,025-0,04 г/кг

Фенасал Таблетки 0,25 г.

Phenasalum Усередину по 2 г