Гончаров А.Б. Інвестування (2003)

Вибір форм і інструментів фінансових інвестицій

Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституційними інвесторами визначає пріоритетною формою здіснення інвестицій. Однак на окремих етапах підприємства виправдано здійснення і розвитку інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, що формуються ДО початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках, коли кон’юнктура фінансового (насамперед фондового) ринку дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, чим операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; при наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних з сезонною діяльністю підприємства; у разі «захоплення» інших підприємств, що намічається напередодні галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання значного пакету їх акцій) і в ряді інших аналогічних випадків.

Хоч звичайно фінансові інвестиції забезпечують більш низький рівень прибутку, чим функціонуючі операційні активи підприємства, виникають додатковий їх приток в періоди, коли вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційності. Тому фінансові інвестиції розглядають активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних з диверсифікацією операційної діяльності підприємства Фінансове інвестування здійснюється підприємством в наступних основних формах:

вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств;

вкладення капіталу в прибуткові види грошових інструментів;

вкладення капіталу в прибуткові види фондових інструментів.

Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестував має найбільш тісний зв'язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення» стратегічних господарських зв’язків з постачальниками сировини і матеріалів (шляхом участі в їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничі інфраструктури (при вкладенні капіталу в транс портні та інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки (шляхом в» дення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі); різні форми галузевої і товарної дивера фікадії операційної діяльності і інші стратегічна.

Вкладення капіталу в прибуткові види фінансових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Використання цієї форми фінансового інвестувати пов’язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як за інструментами інвестування, так і за його термінами. Основною мстою цієї форми фінансового інвестування також

є утворення інвестиційного прибутку, хоч в тих самих випадках вона може бути використана зі встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії (шляхом придбання контрольного статньо вагомого пакету акцій).

Спрямованість фінансових інвестицій підприємств останнім часом все більше орієнтується, фондові інструменти, які складають зараз загального обсягу фінансових інвестицій підприємства. Це визначає необхідність більш докладної характеристики інвестиційних якостей окремих фондових інструментів інвестування.

Цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, поділяються на основні (цінні папери першого порядку) і похідні (цінні папери другого рядку, або деривативи - ф’ючерсні контракти, oпціони і т. п.). Похідні цінні папери служать для здійснення спекулятивних біржових операцій, страхування цінового ризику і як інструменти інвестування підприємствами не використовуються.

Основні цінні папери (або цінні папери перш® порядку) є головним інструментом фінансового інвестування. Вони поділяються на дві основні груш

- пайові цінні папери, що підтверджують пра во їх власника на частку в статутному капіталі емітента (до них відносяться акції, інвестиційні сертифікати і деякі інші їх види);

- боргові цінні папери, які свідчать про внесення їх власником грошових коштів і зобов’яз; ють емітента погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і виплатити додаткову фінан

у за характером зобовязань емітента (привілейовані і прості);

У за формами власності емітента (акції державних компаній і акції недержавних компаній);

у за регіональною приналежністю емітента (акції вітчизняних емітентів і акції зарубіжних емітентів).

Перераховані ознаки класифікації акцій відіграють різну роль в процесі їх вибору-як об’єкта фінансового інвестування.

Найменший вплив на цей процес робить розподіл акцій на іменні і на пред’явника. Такий розподіл більшою мірою відповідає інтересам емітента, так як дозволяє йому контролювати рух акціонерного капіталу (звертання кожної іменної акції фіксується в книзі реєстрації). З позицій інтересів інвестора такий розподіл акцій характеризує лише таку їх особливість - в зв’язку зі складністю процедури оформлення і більш глибоким контролем за їх звертанням іменні акції значно на фондовому ринку, чим акції.

Розподіл акцій за формами власності державних компаній і акції недержавних компаній впливає на їх вибір у зв’язку з наступними обставинами

- В зв’язку З особливостями оцінки майна корпоратизується, номінальна вартість багатьох цій державних компаній значно нижче їх реальної ринкової Bapтості, що дає інвесторам певні переваги при їх придбанні в процесі первинної емісії - ефективність діяльності недержавних паній звичайно більш висока за рахунок організації управління, більш високої продуктивності праці і т. ін., що створює потенційну можливість отримання більш високих дивідендів з них.

Розподіл акцій за регіональною приналежністю емітента на акції вітчизняних емітентів і акції зарубіжних емітентів з позицій інвестора має наступні особливості:

- можливість вибору відповідних акцій реалізації стратегії регіональної диверсифікації діяльності;

- можливість обліку Відмінностей у нормі прибутку на капітал, що інвестується в різних країнах

- необхідність обліку особливостей опадаткування прибутку з акцій і його вивозу за межі країни;

- можливість обліку відмінностей рівня інвестиційних ризиків в окремих країнах.

Розподіл акцій за характером зобов’язань на привілейовані (в зарубіжній практиці вико використовується термін «преференційні»).

2 Облігації, що обертаються на фондовому ринку класифікуються за наступними ознаками;

- за видами емітентів (облігації внутрішньої державної позики, облігації внутрішніх місцевих позик, облігації підприємств);

- за терміном погашення, або періодом звертання (короткострокові і довгострокові);

- за особливостями реєстрації і звертання (іменні і на пред’явника);

- за формами виплати винагороди (відсоткові (купонні) і безвідсоткові (дисконтні));

- за регіональною приналежністю емітента (облігації вітчизняних емітентів і облігації зарубіжних емітентів).

Як і за акціями, перераховані ознаки класифікації облігацій відіграють різну роль у процесі їх вибору як об’єкта фінансового інвестування.

Розподіл облігацій за особливостями звертання (облігації на пред’явника), а також за регіональною приналежністю емітента облігації вітчизняних емітентів і облігації вітчизняних емітентів) визначають ті ж інвестиційні особливості які були розглянуті при класифікації акцій діл облігацій за видами емітентів на облігацій державної позики, облігації місцеву і облігації підприємств мають істотне значення інвесторів передусім з позицій рівня їх ризик. Найменш ризиковими є фінансові інвестиції, облігації внутрішньої державної позики - в ряді розвиненою ринковою економікою ВОНИ служать лоном безризикових інвестицій. Найбільшим ризиком серед даного виду цінних паперів відрізняються облігації підприємств (хоч рівень по них значно нижче, ніж по привілейованих і акціях тих же емітентів). Відповідно диференціюється і рівень прибутку за цими видами облігацій найменший прибуток пропонується звичайно за облігаціями внутрішньої державної позики, а найбільший - за облігаціями підприємств.

Розподіл облігацій за терміном погашення (періоду звертання) на короткострокові (з періодом звертання до одного року) і довгострокові (з період звертання понад один рік) визначає той же механізм формування їх інвестиційних якостей, що і в ге редньому випадку. За рівнем ризику найбільш пер важними для фінансових інвестицій є кораткосір кові облігації, які забезпечують велику свобода в реінвестування капіталу.

Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.