Гончаров А.Б. Інвестування (2003)

Інвестиційна політика в процесі санації і надання державної фінансової підтримки

Для досягнення мети державної антикризової інвестиційної стратегії необхідні фінансова стабілізація, спрямована на зниження інвестиційних

ризиків; зміцнення законності і правопорядку як основи для розвитку підприємницької активності. Основою зниження інвестиційних ризиків є фінансова стабілізація.

Розроблена програма, яка для досягнення фінансової стабілізації передбачає добитися успіхів в наступних напрямах:

- зростання реальних податкових надходжень до бюджету;

- зростання надходжень від приватизації;

- залучення приватних інвесторів;

- стабілізація національної валюти;

- припинення витоку капіталу з країни і позитивний торговий баланс.

Зростання реальних податкових надходжень до бюджету в умовах перехідного періоду є складною задачею. Здавалося б, що саме просте рішення - підвищення податкових ставок і розширення прибутків, які підлягають оподаткуванню. Однак світова практика показує, що таким чином можна досягнути тільки різкого зниження податкових надходжень.



Передбачається наступна диференціація підприємств на основі їх життєдіяльності, що відображає поточний попит на продукцію підприємства, основні характеристики виробничого і ринкового потенціалів підприємства (стан основних фондів, рівень технології, якість, конкурентоздатність продукції, що випускається), оцінку внутрішніх резервів підприємства для виходу з кризового фінансового становища, оцінку ефективності планів фінансового оздоровлення.

Виділяють чотири групи підприємств що претендують на державну фінансову підтримку;

- перша група включає підприємства, виробничий і ринковий потенціал яких при належному управлінні забезпечує відновлення платоспроможності і які не можуть претендувати на отримання державної фінансової підтримки;

- друга група - підприємства, що підлягають виводу з числа діючих, оскільки у них низький виробничий і ринковий потенціали (якщо відносно них не прийняте рішення про переклад в статус казенного заводу);

- третя група - підприємства, відновлення платоспроможності яких можливе невитратними методами розв’язання економічних проблем (зниження витрат виробництва, зміна ринкової стратегії, зміна керівників і т. ін.);

- четверта група - підприємства, відновлення платоспроможності і фінансове оздоровлення яких вимагають фінансової державної підтримки. У даної групи підприємств, крім техніко-економічних

і фінансових показників, оцінюються галузева і регіональна специфіка функціонування підприємства, їх соціально-економічна значущість, і здійснюється ранжирування підприємств.

Ефективність планів фінансового оздоровлення підприємства оцінюється на основі показників внутрішньої норми окупності і чистої поточної вартості майбутніх прибутків.

Державна фінансова підтримка підприємств орієнтована передусім на ті підприємства четвертої

групи, які здатні використати надані фінансові кошти з максимальною віддачею: в стислі терміни провести реконструкцію виробництва і його диверсифікацію, забезпечити збільшення виробництва продукції, що користується попитом на ринку, створити умови для ефективної виробничої діяльності.

Підприємства, що претендують на отримання державної фінансової підтримки, оцінюються відповідно до критеріїв:

- величини зносу основних виробничих фондів підприємства порівняно з середньогалузевою;

- рівня попиту на основні види продукції, що випускається.

У залежності від якості продукції і споживчого попиту підприємства розбиваються на групи:

- підприємства зі зносом основних виробничих фондів нижче середньогалузевого рівня і високим стабільним попитом на основні види продукції, що випускається;

- підприємства зі зносом основних виробничих фондів нижче середньогалузевого і зниженим попитом на основні види продукції, що випускається;

- підприємства зі зносом основних виробничих фондів на рівні вище середньогалузевого і високим стабільним попитом на основні види продукції, що випускається;

- підприємства зі зносом основних виробничих фондів на рівні вище середньогалузевого і зниженим попитом на основні види продукції, що випускається.

Підприємства першої групи не можуть претендувати на отримання першочергової державної фінансової підтримки. Підприємства четвертої групи підлягають виключенню з числа діючих у зв’язку з неефективністю, якщо відносно їх не прийняте рішення уряду про статус казенного підприємства.

Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.
← prev content next →