Гуткевич С.О. Інвестування (2006)

4.2.Оцінювання ризиків і форми страхування їх є заключним етапом бізнес-плану.

Інвестиційна діяльність зв’язана з такими видами ризику, як:

а) ринковий ризик — це зниження попиту, недосконала технологія, конкуренція і т. ін.;

б) ризик утрати власності в результаті крадіжок, нещасних випадків, стихійного лиха;

в) природний ризик — вплив погодно-кліматичних умов;

г) процентний ризик, або ризик зниження запланованого

рівня ефективності діяльності і збільшення періоду окупності засобів внаслідок регулювання державою рівня цін і зміни податкової політики;

д) комерційний ризик, або ризик утрати часу початку реалізації проекту — несвоєчасність фінансування проекту, його забезпеченості засобами виробництва.

Відповідно до оцінки середньорегіонального або середньогалузевого ризику розробляється програма зниження його негативного впливу. Програма містить форми ефективного страхування ризиків як істотних, так і малих. Тому передбачається

можливість виходу з інвестиційного проекту на будь-якій стадії його реалізації, якщо фактичний рівень ризику перевищить розрахунковий (планований).

За допомогою бізнес-плану можливо оцінити доцільність реалізації інвестиційного проекту і визначити його ефективність. Для розробки бізнес-плану необхідно проаналізувати інформацію, Що дозволить зіставити альтернативні варіанти реалізації інвестиційного проекту. Це збільшить надійність проекту і підвищить його привабливість для можливих інвесторів. Після складання бізнес-плану, який можна розглядати як стандартний, переходять до наступного етапу — техніко-економічного обґрунтування проекту або передінвестиційного дослідження. На рис.

4.2. зображено схему послідовності процесу освоєння інвестиційного проекту.

Техніко-економічне обґрунтування здійснюється за допомогою методів аналізу інвестиційних проектів. Так, методом експрес-аналізу визначаються можливості інвестування, умови реалізації проекту і його ефективність. Суть експрес-аналізу складається в порівнянні і зіставленні аналітичних показників з показниками аналогічних проектів або з усередненими галузевими значеннями (критеріальними).

У закордонній практиці застосовують експрес-метод визначення фінансово-господарського стану підприємства, який полягає в зіставленні динаміки показників об’єкта інвестування з аналогічними проектами або з усередненими галузевими даними. Розглядаються також показники, що характеризують потужності підприємства, попит та пропозицію продукції, матеріальні витрати, ефективність тощо. Для визначення тенденції зміни показників при проведенні експрес-аналізу будуються графіки відхилення показників від середніх величин — медіани. Цей метод включає систематичне збирання й опрацювання економічних показників розвитку підприємств і галузі.



Дані техніко-економічного обґрунтування, яке може проводиться повторно у випадку зміни параметрів проекту, характеризують ефективність інвестування. Процесу інвестування пере- дує фінансування, тобто визначення джерела фінансування і висновок договорів фінансування або кредитування.

Джерела фінансування проектів підрозділяють на зовнішні і

внутрішні.

Зовнішні джерела — це є іноземні й державні інвестиції (кредити банків, емісія цінних паперів, інвестиційний лізинг, державні субсидії).

Внутрішні джерела — це власні засоби підприємств різних форм власності і грошові кошти фізичних осіб.

Експлуатація інвестиційного проекту зв’язана з державними регулюючими актами, що установлюють відповідальність учасників інвестиційної діяльності за виконання прийнятих зобов’язань.