Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності (2003)

5.2. Політика держави з розбудови фондового ринку

З перших років незалежності Україна приділяла увагу розвитку фондового ринку. Було прийнято Закони України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про господарські, товариства», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизаційні папери». В 1991 році був створений перший організатор торгівлі цінними паперами - Українська фондова біржа. Важливим кроком, який сприяв розвиткові ринку, став Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», прийнятий у 1994 році. На підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 446 «Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» було створено державний орган регулювання фондового ринку. У 1995 році Верховна Рада України схвалила Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України, яка окреслила модель фондового ринку й принципи його функціонування. Протягом наступних п'яти років розбудова фондового ринку відбувалась згідно з цим документом.

У 1997 році Указом Президента України «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» (ДКЦПФР) затверджено Положення про Комісію, у якому, зокрема, зазначено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку входить до центральних органів виконавчої влади, підпорядкована Президенту України і підзвітна Верховній Раді України. У своїй діяльності Комісія керується Конституцією і нормативно-правовими актами України.

Основні завдання Комісії визначено Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», який прийнято у 1996 році.

Нині український фондовий ринок є не ефективним і характеризується низькою ринковою капіталізацією, недостатньою прозорістю та ліквідністю. Основний обсяг угод з цінними паперами укладається поза

межами організованого ринку. Такий стан ринку не заохочує вітчизняних та іноземних інвесторів до вкладання коштів у цінні папери українських емітентів.

Номінальна капіталізація фондового ринку України у 2000 р. досягла 24% від номінального валового внутрішнього продукту (ВВП). Загальна вартість угод з цінними паперами по відношенню до ВВП перевищує рівень монетизації господарського обороту. Ринкова капіталізація акцій, що обертаються на організованому ринку, досягла майже 9% (табл. 5.2).

Таблиця 5.2.

Макроекономічні орієнтири ринку акцій на 2000-2005 роки (у відсотках до ВВП)

2000 рік2005 рік
Номінальна капіталізація2435
Ринкова капіталізація917
Обсяги угод на ринку, всього520
Обсяги угод на організованому ринку212
Як свідчить досвід країн з перехідною економікою, успішний розвиток національних фондових ринків значною мірою залежить від активної політики держави з їх розбудові. Тому головне завдання поточного моменту - визначення орієнтирів державної політики на фондовому ринку. Перший крок у цьому напрямі вже зроблено.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку спільно з Агенцією США з міжнародного розвитку та Financial Markets International, Inc. (FMI) започаткували роботу Стратегічної групи з питань розвитку фондового ринку України, яку було створено з представників органів державного управління, професійних учасників фондового ринку та міжнародних донорських організацій у ході круглого столу «Нові орієнтири та шляхи подальшого розвитку фондового ринку України» (27 червня 2000 року).

Результатом роботи Стратегічної групи стала «Програма розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки», прийнята 13 грудня 2000 p., та Указ Президента України від 26.03.01 №198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України».

Місце фондового ринку в економіці та вплив на ринок різних сфер державного регулювання в країні представлено на схемі (рис. 5.1).



Рис. 5.1. Сфери державного регулювання в економіці

Інвестиційна привабливість України в цілому залежить від багатьох факторів: політичного середовища, інвестиційної та приватизаційної політики, податкової та інформаційної політики, а також антимонопольної та облікової політики.

Найбільший вплив на формування національного ринку цінних паперів справила приватизаційна політика. Процес перерозподілу власності на акції цих товариств ще не завершено. «Масова приватизація» не повною мірою вирішила головне економічне завдання - надходження інвестицій на підприємства та формування «ефективного» власника.

З метою дальшого розвитку ринку цінних паперів, забезпечення інформування громадськості про тенденції розвитку ринку корпоративних прав та на виконання п. 3.3 Заходів щодо забезпечення виконання у 2000 році завдань, передбачених Посланням Президента України до Верховної Ради України, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України та спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2000 р. № 747, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було затверджено Методику розрахунку інтегрального індексу фондового ринку (рішення Комісії від 20.12.2000 р. № 237).

Методикою передбачено, що розрахунок інтегрального індексу здійснюється на основі квартальних звітів торговців цінними паперами за результатами всіх виконаних угод з купівлі-продажу акцій. Тобто базою розрахунку індексу є всі угоди купівлі-продажу акцій, що були

виконані на організованому та неорганізованому ринках цінних паперів України.

Інтегральний індекс враховує особливості побудови фондового ринку України, які полягають в тому, що на організованому ринку здійснюється лише до 15% від обсягу усіх виконаних угод з цінними паперами. Розрахункові значення індексу представлено на діаграмі (рис. 5.2).



Рис. 5.2. Динаміка інтегрального індексу

Як видно з графіка, представленого на діаграмі, з липня 2000 року, початку розрахунку інтегрального індексу, спостерігається загальна тенденція до його зростання, яка пов'язана зі збільшенням кількості угод з цінними паперами, ростом середньої ціни купівлі-продажу акцій, збільшенням кількості емітентів, з цінними паперами яких здійснюються угоди на ринку цінних паперів.

Це свідчить про загальне покращення макроекономічних процесів в країні та зростання інтересу інвесторів до акцій вітчизняних підприємств. Український фондовий ринок сформувався як молодий та перспективний. Сьогодні фондовий ринок України представляють близько 35 тисяч акціонерних товариств, з яких понад 12 тисяч відкритих, майже 23 тисячі закритих [3].

Конкурентоспроможність фондового ринку України. Фондовий ринок України за ступенем зрілості й ризиків належить до ринків, які перебувають на початкових стадіях зростання. Йому доводиться жорстко конкурувати за обсяг інвестиційних ресурсів з іншими фондовими ринками, що розвиваються. За своєю капіталізацією й обсягами угод український фондовий ринок менший за ринки країн Східної і Центральної Європи, зокрема Росії. Якщо зараз не вжити рішучих заходів щодо його розвитку, то за умов світової глобалізації ринків торгівля найбільш привабливими цінними паперами українських емітентів, без сумніву, буде зосереджуватися у Берліні, Стамбулі, Москві тощо.

За даними звітності торговців цінними паперами, протягом 2001 року на ринку було укладено 571 532 угоди купівлі-продажу загальним обсягом 68 481,09 млн грн. Проти 2000 року кількість угод зменшилась на 70 тис. з одночасним збільшенням загального обсягу у 1,7 разів, що свідчить про збільшення загальної ціни угод з цінними паперами (табл. 5.3).

Таблиця 5.3.

Динаміка обсягів виконаних угод з цінними паперами

1997 р.1998 р.1999 р.2000 р.2001 р.
Обсяг виконаних угод з цінними паперами (млрд грн)7,510,45616,78939,22368,481
У перерахунку на середньо­зважений курс долара США (млрд дол.)4,034,274,067,2112,74
Відношення до ВВП810,212,823,133,9
Таким чином, починаючи з 1997 року обсяги виконаних угод з цінними паперами у вітчизняній валюті постійно збільшуються. Цікавим видається факт, що протягом 1997-1999 років обсяг виконаних угод у перерахунку на середньозважений курс НБУ в доларовому еквіваленті становив $4 млрд із незначним збільшенням з року в рік відношення до ВВП. Лише починаючи з 2000 року спостерігається тенденція до збільшення обсягу виконаних угод у доларовому еквіваленті та відношення до ВВП. Так, у 2001 році обсяг виконаних угод становив третину ВВП. Разом з тим якщо у період з 1997 по 2000 рік вартість долара постійно зростала, то у 2001 році вартість долара по відношенню до національної валюти зменшилась.

Вітчизняний фондовий ринок має розбудовуватись, і держава не може стояти осторонь цього процесу. В умовах глобалізації фінансових ринків Україна має обрати шлях цивілізованої інтеграції, не забуваючи про свої національні інтереси.

Підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку і цивілізована інтеграція до міжнародних ринків капіталу повинні стати пріоритетами державної політики на фондовому ринку України. Серед них:

- забезпечення виваженого державного протекціонізму до національних інститутів інфраструктури фондового ринку;

- проведення сприятливішої державної політики регулювання й оподаткування, ніж у сусідніх державах. Якщо держава не зможе прискорити дерегуляцію фінансових ринків і сприяти конкуренції, то більш конкурентоспроможні і дерегульовані ринки «відберуть» торгову активність;

- спрощення процедур входження іноземного інвестора на фондовий ринок України;

- забезпечення рівних можливостей для учасників фондового ринку на засадах добросовісної конкуренції;

- впровадження у відносини міжнародних стандартів корпоративного управління;

- трансформація українських торговців цінними паперами у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть своїм клієнтам ширший спектр фінансових послуг і продуктів;

- стимулювання інститутів інфраструктури фондового ринку (організаторів торгівлі, прямих учасників Національної депозитарної системи) до впровадження нових фінансових послуг, фінансових продуктів та інструментів;

- здійснення кроків у напряму інтеграції з фондовими ринками країн Східної Європи, Балтії та країн ГУУМ (Грузія, Узбекистан, Україна, Молдова);

- впорядкування інтеграційних процесів до фондових ринків ЄС та Росії на засадах цивілізованості та врахування національних інтересів;

- міжнародне співробітництво в рамках IOSCO та інших міжнародних організацій як основа для створення позитивного іміджу українського фондового ринку.

Найбільшою проблемою в найближчі роки стане регуляторний арбітраж (різниця між витратами учасників ринку на дотримання комплексу регулятивних вимог у тій чи іншій країні), пов'язаний з процесом масштабного переміщення ринків в офшорні зони для створення ринку, паралельного внутрішньому.

Економічне зростання України багато в чому залежить від зусиль Держави й професійних учасників, спрямованих на концентрацію ринку в країні, та від здатності мобілізувати фінансові ресурси з метою інвестування в реальний сектор економіки.

Податкове стимулювання фондового ринку. Важливою складовою державної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України, є податкове стимулювання розвитку інфраструктури фондового ринку, професійної діяльності суб'єктів фондового ринку, операцій з цінними паперами та доходів від них. Заслуговує на увагу запровадження спеціального порядку оподаткування операцій з цінними паперами та доходів від них, оскільки професійна діяльність у фондовому сегменті фінансового ринку має свої особливості й відрізняється від таких видів діяльності, як банківська та страхова, а саме:

- встановлення спеціального порядку ведення податкового обліку фінансових результатів і декларування доходів професійних торговців цінними паперами та прирівняних до них осіб (інституційних інвесторів) від операцій з цінними паперами та деривативами, відмінного від обліку аналогічних операцій та декларування доходів від таких операцій інших суб'єктів фондового ринку, які не мають статусу торговців цінними паперами;

- звільнення від податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку (організатори торгівлі, Центральний депозитарій, добровільні об'єднання професійних учасників, фонди захисту прав інвесторів тощо). Вони забезпечують функціонування інфраструктури, діяльність яких спрямована на захист прав і законних інтересів інвесторів та здешевлення обліку й обігу цінних паперів;

- звільнення від податку на додану вартість доходів від діяльності на фондовому ринку професійних учасників, чий статус встановлено відповідно до спеціального законодавства, та будь-яких операцій, пов’язаних з обігом цінних паперів (корпоративних прав) і деривативів;

- чітке визначення об'єкта оподаткування при окремих видах операцій на фондовому ринку з урахуванням особливостей її здійснення: емісія цінних паперів; розміщення цінних паперів; обіг цінних паперів (комерційні, комісійні, представницькі операції); викуп цінних паперів; погашення цінних паперів; спільне інвестування тощо;

- застосування єдиних підходів до оподаткування аналогічних видів цінних паперів та інших фінансових інструментів фондового ринку (пайових цінних паперів - акцій та інвестиційних сертифікатів, фінансових кредитів та зворотної фінансової допомоги тощо);

- скасування статусу прямої інвестиції, встановленого щодо портфельної інвестиції, пов'язаної з придбанням на вторинному ринку інвестором (як безпосередньо, так і пов'язаними з ним особами) акцій одного емітента в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих такою юридичною особою;

- включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;

- скасування плати (державного мита) за реєстрацію нового випуску цінних паперів в частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованої емісії (сплата держмита лише з вартості цінних паперів додаткового випуску), та за реєстрацію випуску цінних паперів, розміщення якого здійснюється на організованому ринку.

Нейтральність податкової системи щодо інфляційних процесів і валютної політики:

- відмова від оподаткування курсових різниць, що виникають у зв'язку з перерахуванням у національну валюту інвестицій (в тому числі в корпоративні права), які надходять в іноземній валюті;

- заборона податкового вилучення частини сум індексації основних засобів в обсягах, що не перевищують коефіцієнта інфляції, офіційно визначеного за звітний рік;

- припинення практики оподаткування акцій (інших корпоративних прав), отриманих інвесторами, приросту номінальної вартості акцій (інших корпоративних прав) внаслідок збільшення статутного фонду акціонерного (господарського) товариства у зв'язку з індексацією основних засобів та нематеріальних активів.

Оподаткування податком на прибуток лише реальних доходів від володіння цінними паперами та операцій з ними:

- віднесення до складу витрат інвестора для цілей оподаткування усієї суми коштів, інвестованих у цінні папери (корпоративні права), у разі ліквідації емітента таких цінних паперів (корпоративних прав), а не лише в обсягах, що не перевищують номінальної вартості цінних паперів (корпоративних прав);

- відмова від оподаткування доходів від державних і муніципальних цінних паперів з метою усунення неефективних для емітента (держави, органів місцевого самоврядування) податкових розрахунків щодо доходів від таких цінних паперів;

- закріплення у Податковому кодексі України пільгового порядку оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від продажу цінних паперів, придбаних ними під час приватизації в обмін на приватизаційні папери, компенсаційні сертифікати та під час пільгової підписки на акції;

- припинення практики довільного тлумачення податковими органами суперечливих (невизначених) норм чинного законодавства та ревізування порядку їх застосування з поширенням його дії на попередні періоди тлумачення усіх спірних положень податкового законодавства на користь платника податків.

Відмова від оподаткування суми коштів (майна), залучених як у власний капітал, так і на умовах позики шляхом випуску й розміщення цінних паперів (корпоративних прав) для розширення господарської діяльності:

- скасування оподаткування майна та коштів, що надходять підприємству - платникові податків від інвесторів на виконання інвестиційних зобов'язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій під час приватизації такого підприємства;

- усунення податкової дискримінації підприємств-позичальників під час залучення ними довгострокових фінансових ресурсів від юридичних та фізичних осіб у вигляді зворотної фінансової допомоги.

Стимулювання інвесторів реінвестувати доходи, отримані (нараховані) від цінних паперів:

- звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств прибутку, спрямованого на збільшення статутного фонду господарського товариства шляхом його реінвестування (капіталізації);

- звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств дивідендів, сплачених (нарахованих) юридичним та фізичним особам у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди;

- закріплення у Податковому кодексі України звільнення від оподаткування доходів фізичних осіб, що спрямовуються ними у джерела одержання таких доходів на придбання цінних паперів (корпоративних прав) та на розвиток виробництва;

- відмова від оподаткування сум приросту номінальної вартості акцій (корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах), що відбувся внаслідок збільшення статутного фонду господарського товариства на суму капіталізації прибутку.

Застосування національного режиму оподаткування щодо доходів нерезидентів від операцій з цінними паперами (корпоративними правами) і деривативами та доходів по них:

- поширення національного режиму оподаткування на доходи інвесторів-нерезидентів, включаючи виплату дивідендів та репатріацію доходів по корпоративних правах.

Усунення подвійного оподаткування доходів, отриманих від операцій з цінними паперами та спільного інвестування:

- звільнення від оподаткування податком на прибуток коштів спільного інвестування інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній;

- відмова від подвійного оподаткування дивідендів, нарахованих інвесторам інститутів спільного інвестування та на корпоративних правах;

- надання для цілей оподаткування статусу дивідендів доходам, нарахованим власникам інвестиційних сертифікатів.

Адміністрування податків та інших обов'язкових платежів, виходячи з рівності усіх суб'єктів права перед законом:

- застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргу професійного учасника фондового ринку лише конкретним індивідуально визначеним майном (коштами), яке належить йому на правах власності, в розмірі, що не перевищує подвійної суми такого боргу; обов'язкове нотаріальне оформлення такої податкової застави;

- скасування у разі виникнення податкової застави заборони на здійснення прямих чи портфельних інвестицій і придбання цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, торговцями цінними паперами та іншими небанківськими фінансовими установами, для яких здійснення фінансових інвестицій є основним видом діяльності;

- заборона на використання як джерела погашення податкового боргу банків та небанківських фінансових установ коштів і майна, переданих в довірче управління та залучених на підставі договорів лізингу (оренди), комісії, зберігання, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на кошти або майно;

- застосування примусового стягнення активів, що перебувають у податковій заставі як забезпечення податкової заборгованості платників податку - професійних учасників фондового ринку, виключно за рішенням суду;

- спрощення порядку декларування фізичними особами доходів, отриманих ними від операцій з купівлі-продажу цінних паперів (корпоративних прав) та деривативів.

Політика щодо інвесторів. Економічне зростання держави неможливе без створення сприятливих умов для здійснення інвестицій вітчизняними й іноземними інвесторами.

Основними параметрами, які визначають інвестиційний клімат і впливають на обсяги залучення інвестицій в економіку України, є:

- макроекономічна та фінансова стабільність;

- раціональність державного управління, політики уряду і місцевих органів влади;

- обгрунтованість законодавства щодо регулювання економічних процесів;

- правозастосування й ефективна система захисту прав та законних інтересів інвесторів;

- ступінь лібералізації економіки;

- дієвий механізм захисту прав власності;

- розвиток корпоративного управління й розкриття інформації;

- ефективність податкової системи й обгрунтованість розмірів податків;

- стабільність банківської системи та небанківських фінансових інститутів;

- адміністративні, технічні, інформаційні й інші процедури входження на ринок;

- розвиток об'єктів інфраструктури фондового ринку.

Поліпшення інвестиційного клімату має стати пріоритетом державної політики щодо фондового ринку протягом 2001-2005 років.

Для цього вважається доцільним:

- встановлення органами виконавчої влади жорсткого контролю з дотриманням норм чинного законодавства емітентами та професійними учасниками фондового ринку;

- зниження податкового тиску на фондовому ринку з метою створення привабливих умов для інвесторів;

- передбачення в межах чинного законодавства механізмів захисту прав інвесторів під час здійснення санації, банкрутства, реорганізації або ліквідації емітентів;

- створення умов, що дозволятимуть учасникам фондового ринку в межах чинного законодавства об'єднувати пакети акцій та ресурси для спільних скоординованих дій;

- забезпечення інформаційної прозорості фондового ринку, удосконалення системи розкриття інформації з метою отримання наявними та потенційними інвесторами надійної інформації про об'єкти інвестування й вартість цінних паперів для ефективного розподілу капіталу;

- проведення освітніх програм для інвесторів щодо захисту в судовому порядку їх законних прав та інтересів, стимулювання розвитку об'єднань інвесторів та акціонерів, запровадження навчальних програм для суддів, створення юридичних консультативних центрів;

- приведення українського законодавства щодо інвестиційної діяльності у відповідність до законодавства країн ЄС;

- прийняття відповідних змін і доповнень до цивільно-процесуального та арбітражно-процесуального, валютного, банківського, податкового законодавства, а також законодавства, що регулює фондовий ринок;

- встановлення ефективних механізмів захисту, що стимулюють інвесторів до захисту своїх прав, в тому числі - запровадження норми колективного позову;

- розробка та прийняття законодавчих норм, що чітко регламентуватимуть статус афілійованих осіб та їх діяльність.

Практика корпоративного управління сприяла б узгодженню інтересів акціонерів і органів управління акціонерного товариства (виборних та призначених).

При цьому чинне законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств, не перешкоджає органам управління товариством порушувати права акціонерів без порушення норм Закону України «Про господарські товариства» шляхом:

- розмивання часток акціонерів у статутному фонді (капіталі) через розміщення акцій додаткових емісій серед визначеного кола акціонерів за ціною, значно нижчою від ринкової, позбавлення інших акціонерів можливості придбати акції;

- вилучення активів товариства через їх продаж пов'язаним особам за ціною, нижчою від ринкової;

- перерозподілу грошових потоків на користь посадових осіб або акціонерів, що володіють значним пакетом акцій;

- укладення угод за участю залежних суб'єктів господарювання для отримання прибутків особами, які контролюють ці суб’єкти, на шкоду акціонерам материнської компанії.

Важливе значення мало б здійснення органами виконавчої влади комплексу організаційних заходів, а саме:

- надання акціонерним товариствам рекомендацій щодо включення до установчих та внутрішніх документів норм, які забезпечать представництво інтересів меншості акціонерів в органах управління товариством через механізм кумулятивного голосування, а також попереднє схвалення загальними зборами угод на значну суму та угод, в яких посадові особи акціонерного товариства або акціонери - власники значних пакетів акцій мають особистий інтерес;

- включення Фондом державного майна України до статутів і внутрішніх документів акціонерних товариств, які мають значну державну частку в акціонерному капіталі, положень, покликаних запобігати порушенням прав акціонерів, які узгоджуються з чинним законодавством;

- доведення до відома акціонерних товариств та акціонерів через засоби масової інформації і за допомогою спеціальних освітніх програм положень про захист прав інвесторів;

- зосередження уваги ДКЦПФР на дотриманні норм корпоративного управління в акціонерних товариствах, які мають значну кількість приватних акціонерів.

Програма передбачає прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», в якому мають бути визначені принципи ефективного корпоративного управління (в тому числі окреслені ОЕСР в «Принципах корпоративного управління ОЕСР»), а саме:

- придбання та продаж товариством власних акцій за ринковою ціною з метою запобігання збагаченню пов'язаних осіб;

- запобігання укладенню угод, щодо яких є особистий інтерес посадових осіб товариства або акціонера - власника контрольного пакета акцій (угоди за участю афілійованих осіб);

- впровадження механізму кумулятивного голосування з метою представництва в органах управління товариства меншості акціонерів;

- покладення на особу, яка придбає контрольний пакет акцій, обов'язку звернутися до всіх інших акціонерів з пропозицією придбання їхніх акцій;

- недопущення ухвалення акціонерами найважливіших рішень відносною більшістю голосів акціонерів - власників простих акцій, запровадження механізму прийняття таких рішень простою або кваліфікованою більшістю;

- можливість акціонерів відмовитись від застосування переважного права на придбання додатково випущених акцій;

- порядок внесення змін або доповнень до установчих та внутрішніх документів товариства;

- порядок ухвалення рішення про збільшення або зменшення статутного фонду (капіталу);

- зниження вимог до кворуму повторних зборів акціонерів;

- порядок затвердження розміру дивідендів;

- порядок ухвалення рішень про реорганізацію або ліквідацію товариства;

- порядок обрання наглядової (спостережної) ради товариства;

- порядок затвердження аудитора товариства.

Згідно з положенням Законів України «Про режим іноземного інвестування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему

валютного регулювання і валютного контролю» для іноземних інвесторів встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Випуск та обіг в Україні цінних паперів резидентів та нерезидентів регулюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до нормативних актів Комісії функціонує дозвільна система для обігу іноземних цінних паперів в Україні, а також для обігу українських цінних паперів за межами України.

Подальшому покращенню стосунків з іноземними інвесторами сприяло б забезпечення відповідно до угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством приблизної адекватності законів в таких галузях: закони про компанії, фінансові послуги, бухгалтерський облік компаній і податки.

Рух інвестиційного капіталу в Україні та за її межами повинен бути безперешкодним.

Важливу роль у розвитку інвестиційних процесів в Україні, у проведенні масової «сертифікатної» приватизації державного майна відігравали інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, створені відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України 19 лютого 1994 року. Основною функцією цих інститутів була акумуляція коштів і приватизаційних майнових сертифікатів громадян України з наступним інвестуванням через центри сертифікатних аукціонів в акції підприємств, які приватизуються. Діяльність з управління активами інвестиційних фондів в Україні здійснюється торговцями цінними паперами та інвестиційними компаніями. Така ситуація відповідала початковому етапу розвитку Фондового ринку, однак зараз може гальмувати розвиток інститутів спільного інвестування.

Діючі нині інвестиційні фонди та компанії повністю виконали роль механізму проведення «сертифікатної» приватизації й практично не мають перспектив подальшого розвитку. Протягом найближчих років переважна більшість цих інститутів припинить свою діяльність.

Протягом перехідного періоду, коли існуючі інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній вирішують питання своєї ліквідації або трансформації, необхідно запобігати виникненню конфліктних ситуацій під час розрахунків з учасниками цих фінансових інститутів.

В подальшому потрібна трансформація існуючих інвестиційних фондів і компаній через:

- проведення ДКЦПФР моніторингу трансформації (ліквідації,

реорганізації, перетворення) інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній та оперативне реагування на проблеми, які виникатимуть під час трансформації;

- розробку і вдосконалення нормативної бази ДКЦПФР щодо професійної діяльності з управління активами інвестиційних фондів на основі міжнародних стандартів;

- організацію ДКЦПФР навчання та сертифікації фахівців з управління активами інвестиційних фондів на основі міжнародних стандартів;

- запровадження ДКЦПФР процедури надання дозволів на здійснення професійної діяльності з управління активами інвестиційних фондів;

- налагодження ДКЦПФР системи моніторингу за здійсненням професійної діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування;

- створення професійними учасниками саморегулівної організації інвестиційних керуючих активами інститутів спільного інвестування.

- створення з метою активізації інвестиційних процесів в Україні якісно нових інститутів спільного інвестування, а саме - корпоративних і пайових інвестиційних фондів, та забезпечення їх діяльності відповідно до міжнародних норм і стандартів;

- встановлення того, що діяльність з управління активами як інститутів спільного інвестування, так і недержавних пенсійних фондів є виключним видом діяльності.

Політика щодо емітента. Емітентами цінних паперів в Україні виступають: Кабінет Міністрів України, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, підприємства, комерційні банки, інвестиційні фонди.

Відповідні постанови Кабінету Міністрів України регулюють порядок випуску, обігу та погашення державних цінних паперів.

Нормативні акти Державної комісії з цінних паперів й фондового ринку регулюють емісійну діяльність органів місцевого самоврядування та емітентів корпоративних цінних паперів щодо випуску та обігу цінних паперів.

Законодавством в цілому вирішені питання емісійної діяльності емітентів, звітності перед інвесторами, організаторами торгівлі й державними регуляторами.

Найактивнішими емітентами на фондовому ринку виступають промислові підприємства та комерційні банки. Найбільш поширеним фінансовим інструментом, що випускається, є акція. Стан більшості акціонерних товариств, які є основними емітентами на фондовому ринку після завершення приватизації, характеризується тим, що:

- основні напрями діяльності підприємств, асортимент продукції та стандарти якості залишаються незмінними з доприватизаційних часів;

- використовуються неефективні методи управління й стимулювання праці;

- широке використання сурогатів грошей (векселів) дозволяє підприємствам підтримувати господарську діяльність на мінімальному рівні й уникати банкрутства;

- значна кількість дрібних акціонерів не організовані між собою і не мають суттєвого впливу на діяльність підприємств;

- низькою є культура корпоративного управління.

Фондовий ринок поки ще не став джерелом залучення інвестицій для акціонерних товариств. Головними причинами цього, окрім макроекономічних, є:

- відсутність прозорості фінансово-господарської діяльності підприємств;

- неналежне корпоративне управління та порушення прав акціонерів виконавчими органами акціонерних товариств і власниками контрольних пакетів акцій;

- низький рівень капіталізації організованого фондового ринку, що стримує попит інвесторів на цінні папери українських емітентів;

- відсутність прозорого механізму ціноутворення на фондовому ринку;

- відсутність належного право застосування на фондовому ринку, численні випадки маніпулювання та шахрайства.

Настав час для:

- розробки нормативно-правових актів, які регулюватимуть процедури отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами;

- законодавчого введення терміна «публічний тендер» та вимоги до інвесторів при досягненні ними визначеної межі володіння відкритим акціонерним товариством оголосити публічний тендер, тобто надати можливість дрібним акціонерам продати свої акції, за певною справедливою ціною;

- розробки заходів щодо скорочення чисельності відкритих акціонерних товариств шляхом їх трансформації в інші організаційні форми;

- законодавчого визначення поняття «реструктуризація» та поняття «виведення (вимивання) активів підприємства»;

- вжиття заходів, які б захищали права емітентів, в першу чергу підприємств, визнаних стратегічно важливими, монополістами, та банків, інститутів спільного інвестування, страхових компаній через регулювання процесів скуповування великих і контрольних пакетів акцій та розкриття інформації про інвесторів.

Хоч в результаті приватизації в Україні було створено значну кількість акціонерних товариств, рівень капіталізації фондового ринку низький, лише обмежене коло цінних паперів обертається на вторинному ринку.

Програмою передбачено:

- законодавче розмежування існуючих інструментів фондового ринку на ті, що пропонуються для «публічного обігу», та інші;

- розширення переліку боргових цінних паперів у напрями розвитку різних видів облігацій для різних класів інвесторів, удосконалення правової бази їх випуску та обігу;

- створення законодавчих передумов сек’юритизації активів та зобов'язань підприємств і впровадження в обіг іпотечних цінних паперів;

- розширення повноважень ДКЦПФР з регулювання випуску та обігу різних видів та категорій фінансових інструментів;

- створення ринку похідних цінних паперів;

- запровадження нових фінансових інструментів через застосування механізму пілотних проектів;

- законодавче запровадження системи андерайтингу;

- сприяння випуску високоліквідних та довгострокових державних цінних паперів;

- надання місцевим органам влади можливості здійснювати випуск муніципальних облігацій під певні пріоритетні прибуткові програми;

- сприяння прозорості та активізації організованого ринку цінних паперів.