Булгакова С.О. Історія казначейства (2002)

6.3. Організація касового виконання Державного бюджету за доходами

У колишньому СРСР, як відомо, використовувалась достатньо ефективна система касового виконання Державного бюджету, яка в цілому відповідала потребам централізованої планової економіки. ЇЇ функціонування забезпечувалось взаємодією державних банків, які вирішували широкий спектр питань, пов’язаних з касовим виконанням бюджету. Основним органом, який здійснював касове виконання Державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР.

Отже, застосовувалась банківська система касового виконання бюджетів.

При банківській системі касове виконання бюджету, а саме прийом та зарахування надходжень на відповідні рахунки, ведення обліку доходів та видатків Державного та місцевих бюджетів, складання у встановлені строки звітів про касове виконання бюджетів та інші операції, пов’язані з касовим виконанням бюджету, здійснювались банками.

Практика касового виконання Державного бюджету банками була розрахована на систему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала формуватися в Україні наприкінці 80-х років. Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, спричинило зростання інфляційних процесів у країні. Це пояснюється тим, що фінансування видатків здійснювалося шляхом так званого відкриття кредитів без врахування доходів, які реально надходили і мали емісійний характер. На суму емісії оформлювалась заборгованість Міністерства фінансів Національному банку України.

Дворівнева система, з одного боку, передбачала відповідальність Національного банку за розмір емісії, а з іншого — економічну самостійність комерційних банків, які здійснювали операції в межах надходжень коштів і відповідно до банківського капіталу.

Відповідно до Указу Президента України від 18 червня 1993 р. Про порядок касового виконання Державного бюджету України” з другої половини 1993 р. Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України було запроваджено єдине касове виконання як Державного, так і місцевих бюджетів, тобто фінансування видатків почало здійснюватись у межах доходів, які реально надійшли до Державного бюджету, а також за рахунок кредитів, що надавалися Національним банком Міністерству фінансів.

Проте, в той самий час Законом України “Про банки і банківську діяльність”, який було прийнято у 1992 р. (з подальшими змінами), на банківську систему було покладено тільки функції здійснення операцій з касового виконання Державного бюджету, а виконання таких Функцій, як ведення обліку касового виконання Державного бюджету, контроль за його виконанням, управління грошовими коштами Державного бюджету, не входило до переліку функцій банківської системи і повинно було забезпечуватись фінансовою системою.

Крім того, у зв’язку з відмовою від прямого фінансування дефіциту бюджету за рахунок власних ресурсів Національного банку України, виникла необхідність введення нових функцій, які раніше не виконувались ні банківською, ні фінансовою системами. Це, у першу

чергу, такі функції, як короткострокове прогнозування доходів Державного бюджету та оперативно-касове планування його видатків (у розрізі головних розпорядників коштів і у розрізі територій).

Таким чином, в умовах початкового здійснення ринкових перетворень виникла необхідність реформування як банківської, так і фінансової системи.

Зміни, що вносяться реформуванням банківської і фінансової систем, мають на меті розв’язати головне завдання - ліквідувати практику автоматичного та безконтрольного кредитування Національним банком бюджетного дефіциту.

Для зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету в установах банків, визначених законодавчими або нормативними актами , на ім’я органів Державного казначейства відкриваються рахунки за відповідними балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного або комерційних банків.

З метою підвищення надійності зберігання бюджетних коштів та посилення контролю за їх рухом Кабінетом Міністрів України та Національним банком України постановою від 21.01.98 р. №68 “Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України” було визначено 7 банків, уповноважених здійснювати касове виконання Державного бюджету, а саме: установи Національного банку України, Державного експортно-імпортного банку, Акціонерно- комерційного агропромислового банку «Україна», Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Українського промислово-інвестиційного банку «Промінвестбанк», Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку, Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». Ці банки виконують весь комплекс розрахунково-касових операцій, пов’язаних з касовим виконанням Державного бюджету за доходами, та частково - за видатками.

Платники податків, рахунки яких відкриті в установах комерційних або Національного банків, перераховують платежі до Державного бюджету на доходні рахунки органів Державного казначейства, які знаходяться в установах уповноважених або Національного банків на відповідній території і відкриті з кожного їх виду.