Булгакова C.O. Казначейська система виконання бюджету (2000)

4.1. Утворення Української Гетьманської держави

Специфічні засади внутрішньої організації козацької держави сформувалися під впливом двох основних факторів: традицій та звичаїв суспільного життя українців, насамперед Запорізької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави. Ці фактори визначили напіввійськовий характер української державності.

Функції держави виявились у запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади, введенні своєї податкової системи. За часів Б.Хмельницького територія Української держави простягалась на 200 тис. км2 і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн. осіб. В основу адміністративного поділу було покладено структуру козацького війська. Територія держави поділялась на полки та сотні. Кількість полків постійно змінювалась. Так, в 1649 р. їх налічувалося 16, а в 1650 р. - вже 20.

Основним органом публічної влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. З метою зміцнення гетьманської влади Б.Хмельницький частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Главою і правителем України був гетьман, який очолював уряд і державну адміністрацію. Як головнокомандуючий він скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов'язкові акти - універсали. Система органів публічної влади мала три рівні: генеральний; полковий; сотенний.

Реальна вища влада у державі належала генеральному урядові, до якого входили гетьман та генеральна старшина, повноваження генерального уряду поширювалися на всю територію України.

На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд

обирався полковою старшиною і складався з полковника та полкових

урядовців, а сотенний - з сотника та його помічників. У великих

містах управління здійснювалося магістрами, в малих, але привілейованих - отаманами.