Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність (2004)

3.2. Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів — це складний механізм, із допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку та організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

Важливим для аналізу ринку цінних паперів є поділ ринку на первинний та вторинний. Первинний ринок — це економічний

простір, який цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним він називається не лише тому, що на ньому діють емітент та інвестор, але й тому, що він раціонально організований, виконує певне економічне завдання і тільки в межах цього простору емітент може отримати необхідний йому капітал.

Вторинний ринок — це сфера обігу цінних паперів, куди вони потрапляють після того як їх продасть перший власник, що купив ці папери у емітента. Цей ринок може бути неорганізованим, або позабіржовим та організованим, або біржовим. У більшості країн світу на позабіржовому ринку обертається основна маса (приблизно 85%) цінних паперів, а на біржовому — відносно мала їх частка — 15%. Однак, саме біржовий ринок, де зосереджені найбільш якісні, а тому й найважливіші цінні папери, визначає кон’юнктуру та процес розвитку фондового ринку.

Торгівля цінними паперами на фондовому ринку України здійснюється на фондових біржах та в позабіржових торгівельно-інформаційних системах (ПТІС) (докладно організація біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами в Україні розглядається автором у наступних розділах теми).

Загальний стан ринку цінних паперів характеризується фондовими індексами та їх динамікою. У фінансових публікаціях (засобах інформації) публікуються біржові та позабіржові фондові індекси для міжнародного ринку акцій в цілому, а також для регіональних та національних ринків зокрема. Так, Morgan Stanly Capital International (MSCI) Публікує такі індекси:

- Світовий — 1500 акцій з 22 країн;

- Європейський — 600 акцій;

- По Європі, Австралії та Далекому Сході (EAFE) — 1000 акцій [14, с. 53-55].

Ці індекси враховують близько 60% капіталізації кожного ринку.

У “Financial Times” публікуються фондові індекси для основних національних, регіональних та світового ринків (FT/S & Р Actuaries World Indices), які визначаються спільно з FTSE International Standard & Poor's. Регіональні індекси визначаються для таких регіонів як Америка, Європа, Тихоокеанський регіон, Євротихоокеанський регіон, Японія, північна Америка та інші. Для кожного індексу приводяться:

- значення в доларах США, євро, японських єнах та національних валютах;

- зміна у відсотках по відношенню до попереднього дня торгів індексу в доларах США, євро та національних валютах;

- середнє значення дивіденду.

Індекси FТ/S & Р Actuaries базуються на даних близько 2500 акцій та враховують більш ніж 70% капіталізації кожного ринку. Існують і інші міжнародні фондові індекси. Так, з 1987 року Solomon Brothers та Frank Russell публікують індекси Solomon/Russell Global Equity. Союз швейцарських банків (Union de Banques Suisses — UBS) визначає регіональні та світові індекси на основі значень основних національних індексів. Банк Credit Swiss First Boston також визначає міжнародні індекси, які згодом публікує в “Євромані”.

Як правило, інвестори-резиденти дають перевагу національними індексам, а іноземні інвестори — світовим.

Деякі з них приведені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.3.

Національні фондові індекси

КраїнаБіржа (місто)Індекс
CILIAНью-Йоркська фондова біржа Американська фондова біржа Позабіржовий ринокNYSE Composite, Standard & Poor s 500, Dow Jones Industrial AMEX Composite Index Nasdaq Composite Nasdaq 100
ЯпоніяТокіоNikkei Average, TOPIX
ВеликобританіяЛондонFT-SE30, FT-SE100, FT-SE Mid250
КанадаТоронто МонреальTSE Montreal Industral
ГонконгГонконгHang Seng
СінгапурСінгапурStreits Times
АвстраліяСіднейAll Ordinaries
НідерландиАмстердамAEX Index
ФранціяПарижCAC 40
НімеччинаФранкфуртFAZ, DAX
ШвейцаріяЦюрихSwiss Mkt Index
Макроекономічна ситуація тенденцій розвитку фондового ринку України визначається через інтегральний індекс фондового ринку, який визначається відповідно до Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №237 від 20.12.2000 “Про затвердження Методики розрахунку інтегрального індексу фондового ринку” [9].

Ця методика визначає порядок розрахунку, інформаційну базу та критерії відбору підприємств для розрахунку інтегрального індексу фондового ринку.

Підприємства-емітенти, які будуть включені до бази для розрахунку інтегрального індексу мають відповідати таким вимогам:

- обсяг торгів емітентів дорівнює 70-80% загальної ринкової капіталізації підприємств-емітентів акцій;

- обсяг торгів за такими підприємствами повинен складати 50-60% торгів за акціями на вторинному ринку за угодами купівлі-продажу.

Базове значення індексу — 100.

На практиці використовується два показника:

Фондовий індекс — це відношення усередненого (за деякою групою підприємств) значення вартості акцій, проданих за поточний період до усередненого значення вартості акцій, проданих за минулий період, та інтегральний індекс — це показник діяльності ринку цінних, паперів у межах національних кордонів, який характеризує стан внутрішніх ринків, що існують в даній державі або на долю яких приходить ся значна частина ринку цінних паперів даної країни.

Розрахунок інтегрального індексу фондового ринку здійснюється на основі звітності торговців цінними паперами. Для розрахунку інтегрального індексу фондового ринку відбираються всі виконані торговцями угоди купівлі-продажу з акціями підприємств на вторинному ринку.

Порядок розрахунку інтегрального індексу фондового ринку такий: інтегральний індекс фондового ринку розраховується як відношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період до середньої геометричної ціни акцій підприємств в базисний період.

Формула розрахунку інтегрального індексу має такий

вигляд:



Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні є залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Відповідно до Указу Президента України від 26 березня 2001 року № 198/2001 “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” визначено Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки. Зокрема, ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

- сприяння надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з дальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку України [5].

Завданнями фондового ринку України є:

- посилення конкурентоспроможності ринку через проведення сприятливої державної політики щодо оподаткування на фондовому ринку, перетворення торговців цінними паперами у повно функціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг, спрощення процедури ввезення та вивезення капіталу при здійсненні інвестиційної діяльності на фондовому ринку, створення незалежних інформаційних та рейтингових агенцій, що здійснюють розкриття інформації про фондовий ринок, налагодження тісного співробітництва в рамках IOSCO та інших міжнародних організацій для створення позитивного іміджу українського фондового ринку;

- податкове стимулювання розвитку фондового ринку України через звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку, включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів, відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті; скасування оподаткування майна та коштів, що надходять підприємству — платнику податків від інвесторів на виконання інвестиційних зобов’язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій під час приватизації такого підприємства; застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргу професійного учасника фондового ринку в розмірі, що не перевищує подвійної суми такого боргу.

- удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів через визначення пріоритетів державної політики на фондовому ринку та розроблення заходів щодо його дальшого розвитку, забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності на фондовому ринку як банківських, так і небанківських фінансових установ, розширення повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ, оптимізації державного регулювання фондового ринку та розвитку саморегулювання, посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регулятивних вимог, спрямування зусиль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку переважно на регулювання відкритого обігу цінних паперів, розроблення та запровадження ефективної системи обміну інформацією між державними органами, що здійснюють регулювання і контроль на фондовому ринку;

- розвиток корпоративного управління через удосконалення системи розкриття інформації про вартість цінних паперів та об’єкти інвестування через інструменти фондового ринку, вжиття заходів щодо розкриття інформації про інвесторів, які придбавають великі й контрольні пакети акцій, у першу чергу, тих підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, монополістів, банків та страхових компаній, встановлення ефективних механізмів захисту інвесторів, у тому числі запровадження норми колективного позову;

- розвиток інститутів спільного інвестування через приведення українського законодавства про інститути спільного інвестування у відповідність із законодавством країн Європейського Союзу, визначення діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів як виключної, здійснення заходів щодо формування у населення позитивного сприйняття діяльності нових інститутів

спільного інвестування.

- розбудова інфраструктури фондового ринку через розвиток професійної діяльності з управління цінними паперами, кастодіальної, з інвестиційного консультування, зосередження торгівлі акціями та облігаціями підприємств та угод з великими пакетами цінних паперів на організаційно оформленому ринку, здійснення заходів щодо запобігання маніпулюванню ринком, нечесній торговій практиці й порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку.

- розвиток Національної депозитарної системи через здійснення заходів для утворення єдиного депозитарію цінних паперів (крім державних цінних паперів), запровадження стандартів діяльності прямих учасників Національної депозитарної системи щодо обліку прав власності на цінні папери, які базуються на сучасних фінансовий та інформаційних технологіях, запровадження механізму здійснення угод із цінними паперами за принципом “поставка проти оплати”, в тому числі, з використанням гарантованих розрахунків, запровадження механізму здійснення угод із цінними паперами між інвесторами-нерезидентами за принципом “поставка за умови надходження коштів від покупця”, обов’язкової технологічної консолідації реєстраторів власників іменних цінних паперів, що ведуть реєстри емітентів, цінні папери яких знаходяться в лістингу організаторів торгівлі, з центральним депозитарієм цінних паперів На основі електронного документообігу та електронного цифрового підпису, охоплення електронним документообігом прямих учасників Національної депозитарної системи та організаторів торгівлі цінними паперами.

- розвиток законодавства України про цінні папери через прийняття Законів України"'Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)”, “Про цінні папери та фондовий ринок” (нова редакція), “Про акціонерні товариства”, “Про недержавні пенсійні фонди”, “Про електронний документообіг та електронний підпис”;

- підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління через створення комплексної, постійно функціонуючої системи підготовки фахівців із питань фондового ринку та корпоративного управління із застосуванням сучасних навчально-методичних технологій та використанням міжнародного досвіду в цій сфері, забезпечення Держав-

мою комісією з цінних паперів та фондового ринку координації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, наукових установ та навчальних закладів, об’єднань професійних учасників ринку, науковців у сфері підготовки фахівців із питань фондового ринку та корпоративного управління, встановлення кваліфікаційних вимог до фахівців професійних учасників фондового ринку [5].