Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність (2004)

4.2. Кругообіг реальних інвестицій

Розглянувши економічний зміст реальних інвестицій, його кругообіг можна представити у такому вигляді:



Рис. 4.1. Кругообіг реальних інвестицій

де:

І — інвестиції в грошовій, товарній формах, а також у формі майнових прав та інтелектуальних цінностей;

Tj — інвестиційні товари, в які авансовано інвестиції;

Ко — основний капітал;

Ок — оборотний капітал;

PC — робоча сила;

В — виробнича фаза обороту інвестицій;

Т’ — товарна фаза обороту інвестицій;

Г’ — грошова фаза обороту інвестицій (ціна реалізації інвестиційного капіталу;

М — чистий доход у вигляді прибутку;

V — фонд оплати праці, включаючи відрахування на соціальне страхування;

С — фонд відшкодування;

С1 — фонд відшкодування матеріальних витрат, які включаються у витрати виробництва;

С2 — амортизаційний фонд;

ФН — фонд накопичення;

ФН, — фонд накопичення, який направляється на відшкодування витраченого капіталу;

ФН2 — фонд накопичення, який використовується для нових інвестицій [6. с. 143].

Наведена схема може відображати рух коштів за будь- якої форми підприємницької діяльності. У разі необхідності, залежно від специфіки підприємства, із схеми можуть бути вилучені виробнича та товарна стадії руху коштів.

Економічний сенс наведеного ланцюжка полягає в тому, що інвестиції в різноманітній формі (грошовій, товарній тощо) вкладаються в інвестиційні об’єкти з метою створення матеріальних умов підприємницької діяльності, іншими словами, інвестиційний капітал залежно від форми його існування вкладається (перетворюється) у конкретні інвестиційні товари (основний капітал Ко, обіговий капітал Ок, робочу силу PC), що в сукупності являють собою фізичний капітал. Отже відбувається матеріалізація інвестицій, що виступає у вигляді приросту вартості капітального майна інвестора (у цьому випадку — рухомого й нерухомого й науково-технічного персоналу).

Оскільки отримані доходи є метою інвестування, то обіг реальних інвестицій обов’язково включає період експлуатації придбаних капітальних вартостей (стадія ... В ... Т — Г) до моменту накопичення фінансових ресурсів (частини амортизаційного капіталу, прибутку), що окупають вкладений у виробництво капітал. На практиці чим вища норма доходності (рентабельності) капітального майна, тим менший термін окупності, тобто період обігу інвестицій.

Аналізуючи схему кругообігу інвестицій, ми приходимо до висновку, що може виникнути і така ситуація, коли інвестор не може задовольнити свого попиту на інвестиційному ринку. У такому разі він змушений створювати необхідні йому елементи фізичного капіталу або самостійно або доручаючи це іншим учасникам інвестиційного процесу. Наприклад, якщо інвесторові потрібен новий вид обладнання (активна частина основного капіталу) або новий різновид матеріалів (оборотний капітал), він може, попередньо вклавши кошти в науково-технічні розробки, самостійно налагодити виробництво такого обладнання (матеріалів). У цьому разі схема кругообігу реальних інвестицій ускладнюється, оскільки процес їх матеріалізації поряд із придбанням елементів фізичного капіталу на інвестиційному ринку охопить і процес виробництва (ВГ1) цих елементів (див. рис. 4.2.):



Рис. 4.2. Кругообіг реальних інвестицій з урахуванням виробництва інвестиційних товарів

Існують також особливості кругообігу реальних інвестицій на випадок, коли інвесторові для організації підприємницької діяльності необхідно створити елементи пасивної частини основного капіталу (нерухомого капітального майна) — будівлі, споруди. Ця обставина зумовлює закономірне залучення до інвестиційного процесу сфери капітального будівництва. Тут також є дві модифікації руху коштів залежно від ролі інвестора у процесі будівництва: інвестор може або самостійно зводити необхідні йому будівлі (споруди), або виступати в ролі замовника будівельної продукції. У першому випадку кругообіг засобів у сфері капітального будівництва безпосередньо входить до формули кругообігу реальних інвестицій рис. 4.3. У другому — відносини інвестора (замовника) з іншими учасниками будівництва регламентуються договором підряду. Специфіка фінансових взаємовідносин замовника з іншими учасниками інвестиційного процесу заключаються в авансуванні витрат останніх (підрядників) із різним терміном, які визначено в договорі підряду, або в придбанні готової продукції “під ключ”. Отже, виконання інвестором функцій замовника з попереднім авансуванням виробничих витрат підрядника визначає специфіку кругообігу реальних інвестицій у сфері капітального будівництва. Цей процес представимо таким чином (див. рис. 4.3).



Рис. 4.3. Кругообіг реальних інвестицій у сфері капітального будівництва

де:

Г— грошові кошти, одержані підрядчиком у вигляді авансу від замовника за рахунок його інвестицій (І);

Г— кошти, вкладені підрядником у власний основний та обіговий капітал (будівельні матеріали, конструкції, деталі, машини та механізми);

БВ — процес будівельного виробництва;

Т'(ГБП) — готова будівельна продукція;

Г, — грошові кошти, одержані підрядником від замовника в розрахунок за готову будівельну продукцію (будівлі, споруди та інше нерухоме майно).

Розглянувши кругообіг реальних інвестицій, зробимо висновок, що процес інвестування в реальному виробництві представляє собою ланцюжок метаморфоз (перетворень): цінності (інвестиційні ресурси) — вкладення (витрати) — одержання доходу (ефекту) внаслідок інвестування.

Перше перетворення — це перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати) тобто здійснюється процес трансформації інвестицій в конкретні об’єкти інвестиційної діяльності.

Друге перетворення — це перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення та одержання нової споживчої вартості у вигляді товарів чи надання послуг.

Третє перетворення — це приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто реалізується кінцева мета інвестиційної діяльності.

Початковий та кінцевий ланцюжок замикаються, створюючи новий взаємозв’язок: прибуток — інвестиційні ресурси. Тобто процес реального інвестування повторюється.