Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність (2004)

9.3. Міжнародні фінансово-кредитні інститути та їх функції на інвестиційному ринку

Найбільш впливовою міжнародною фінансово-кредитною установою є Група Світового банку, основою якої є Міжнароднім банк реконструкції та розвитку (МБРР). Його засновано у червні 1944 року на валютно-фінансовій конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі, а розпочав він свою діяльність 25 червня 1946 року.

Завдання Світового банку полягає у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування витрат, пов’язаних із структурною перебудовою, спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову орієнтацію. Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. До групи Світового банку входить п’ять міжнародних організацій:

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

- Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

- Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

- Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ);

- Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

Діяльність МБРР зосереджена на двох сферах: макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше він діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, впровадженні антимонопольних заходів, розвитку торгівлі, пропагуванні реформ.

Процентна ставка за позиками МБРР для країн, що розвиваються, змінюється кожні шість місяців і становить близько 6%, Згідно із загальними правилами позики мають 5-річиий термін відстрочення платежів і сплачуються протягом 15-20 років. Деякі позики банк надає із внесків, які надійшли від країн-членів організації. Проте більшість грошових надходжень отримана за рахунок бонів, проданих на світових фінансових ринках.

МАР заснована в 1960 році і налічує 160 країн-учасниць. Ця організація групи Світового банку видає безпроцентні позики найбіднішим країнам світу. Отримати їх можуть лише ті країни, де річний дохід на душу населення не перевищує 925 доларів США. Позики МАР мають 10-річний пільговий період і підлягають відшкодуванню впродовж 35-40 років (залежно від платоспроможності країни-позичальника). Кошти організації формуються за рахунок внесків економічно розвинутих країн.

МФК заснована в 1956 p., налічує 173 країни-учасниці. МФК — найбільше джерело прямого фінансування проектів приватного сектора в країнах, що розвиваються. Корпорація фінансує проекти, які не можуть на прийнятних умовах одержати суттєвої підтримки з інших джерел. МФК фінансує не більше 25% від загальної суми витрат на проект. Незважаючи на те, що МФК може купити до 35% акціонерного капіталу компанії, вона ніколи не стає найбільшим тримачем акцій і не бере участі у менеджменті фірми.

На відміну від МБРР, Міжнародна фінансова корпорація надає позики без урядових гарантій, а весь фінансовий ризик вона відносить на рахунок проектів із своїми партнерами.

БАГІ засновано з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій. Нині організація налічує 145 країн — членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як війна або націоналізація. Організація надає консультативні послуги на рівні уряду, допомагає знайти шляхи залучення приватних інвестицій.

МЦУІК засновано у 1966 році для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. Членами МЦУІК є близько 130 країн.

Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є більш вигідними, ніж

більшість інших зовнішніх джерел позичання, доступних для України в даний час. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходу). Для таких країн термін погашення кредитів становить 17 років (а останнім часом він зростає до 20 років). З пільговим періодом 5 років, під час яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотків може бути фіксованою або плаваючою, прив’язаної до ставки ЛІБОР. Відсотки по позиках Світового банку, залучених Україною до цього часу, сплачуються за плаваючою ставкою. Враховуючи загальну маржу Світового банку, ставка відсотків для України становить близько 6,5% річних.

Починаючи з 1994 р. Радою директорів Світового банку для України було затверджено проектів на загальну суму позик більше 2.2 млрд. доларів, деякі з них представлені в таблиці 9.1. Інвестиційні проекти Світового банку в Україні на 1.01.2001 р.

Таблиця 9.1.

ПроектМетаСума позикиНадійшло в Україну% фінан­сування
12345
Розвиток насінництваЗбільшення виробництва високоякісного насіння і загального обсягу сільгосп виробництва$32 млн.$12,49 млн.39
Розвиток ринку електроенергіїЗменшення витрат на вироб­ництво електроенергії шля­хом розвитку конкурен­тоспроможного ринку, створення умов для розвитку галузі електроенергетикиS317 млн.$35 млн.24
Реструктуризація вугільної галузі (інвестиційна частина проекту)Цільова підтримка вугледобувних регіонів. спрямована на закриття шахт шляхом створення у цих регіонах підприємств малого та середнього бізнесу$70 млн.$35 млн.50
Реабілітація гідроелек тростанцій і контролю у системі розподілу електроенергіїРеконструкція гідроелектростанцій, модернізація системи розподілу електроенергії$114 млн.$43,7 млн.38
Розвиток експортуДопомога Укрексімбанку для реалізації стратегії розвитку виробничих потужностей підприємств приватного сектора, орієнтованих на експорт$60 млн. і DM6,1 млн.$27,8 млн. і DM6,1 мін.46,4 і 41 відповідно
Реабілітація й розширення теплопостачання КиєваПокращення виробничих потужностей системи централізованого теплопостачання Києва$200 млн.$0.47 млн.0,23
Енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях КиєваПокращення використання енергії в адміністративних і громадських будівлях Києва (проект повинен покращити систем оплати й збору пла­тежів за теплопостачання)$18,3Кошти не поступили
Проект інвести­ційного РОЗВИТКУПідтримка провідних державних закладів$27 млн.$26,87 млн.99,5
Експериментальний проект у галузі вугільної промисловостіФінансування витрат, пов’язаних із закриттям трьох нерентабельних шахт v Донецькій області$15,8 млн.$11,38 млн.72
Підтримка соціального захистуАвтоматизація обробки да­них у відділах житлових суб­сидій, створення інформа­ційної системи управління в службах житлових субсидій, навчання спеціалістів$2,6 млн.$2,5 млн.96
Розвиток системи КазначействаУпровадження функціо­нальної автоматизованої системи Казначейства$16,4 млн.$0,1 млн.0,6
Розвиток підпри­ємств - перший етап (технічний компонент)Надання технічної допомоги для зміцнення урядових структур$10 млн.$8,33 млн.83,3
Кошти Світового банку в Україні йдуть на фінансування системних та інвестиційних проектів.

Зміст системних проектів полягає у зміні умов та праці діяльності певних секторів державного управління або галузей економіки. За системними проектами умовами впровадження проектів та надання позик регламентується здійснення певного переліку політичних заходів, серед яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів щодо регулювання тієї чи іншої галузі, створення нових установ державного управління тощо. Кошти позик за цими проектами повністю надходять до державного бюджету, і відповідно погашаються виключно за його рахунок.

Метою інвестиційних проектів є технічна реконструкція окремих існуючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних засобів підприємств. При цьому чітко визначається перелік товарів, послуг та робіт, які закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку. Кошти позик на інвестиційні проекти використовуються окремими підприємствами або установами-бенефіціарами [13, с. 181-182].

Сприянням функціонування міжнародної валютної системи займається спеціалізована міжнародна організація, яка включає більшість держав-членів ООН — Міжнародний валютний фонд (МВФ). Для вирішення цієї мети МВФ здійснює три основні функції:

1) визначення і контроль за дотриманням угод у галузі міжнародних валютних відносин;

2) надання державам-членам можливостей для дослідження проблем і ведення переговорів;

3) надання кредитів країнам, що відчувають труднощі у галузі платіжного балансу.

У 1978 році статутам МВФ був установлений плаваючий обмінний курс. Це було пов’язано з тим, що країни-члени почали відмовлятися від підтримки курсу їхніх валют по відношенню до долара. Кожна країна тепер була вільна об’явити паритет (по відношенню до будь-якої валюти, спеціальних прав запозичення (СДР) або “кошику валют”) або взагалі відмовитися від паритету. Золото усувалося із системні було замінене СДР (Special drawing rights) у якості одиниці розрахунку, яка також часто використовується у численних міжнародних угодах. Випуск цієї міжнародної розрахункової одиниці здійснюється у вигляді записів на рахунках МВФ пропорційно до квот країн-членів Фонду. Доларова ціна СДР визначається щорічно МВФ на основі ринкових обмінних курсів валют, що складають їхній кошик (на сьогодні 1СДР ~US$0,78).

Однак відмова від фіксованого валютного курсу не звільнила МВФ від відповідальності у галузі встановлення обмінного курсу. Країни-члени зобов’язувалися дотримуватися певних

правил підтримання стійкості системи. А Фонд, у свою чергу, зобов’язаний забезпечувати постійне спостереження за політикою обміну валют, що означає необхідність ретельного аналізу економічної політики всіх країн. Здійснити цю функцію дозволяють щорічні консультації з кожною країною.

Механізм кредиту базується на встановленні квоти для кожної країни-члена МВФ. Квота визначається у ході складних переговорів на основі різних показників (обсяг зовнішньої торгівлі і т.д.). Ці ресурси на певних умовах надаються країнам, що відчувають труднощі з платіжним балансом, коли вартість валюти країни та її товарів випадають із загального ряду. У цьому випадку країна-член Фонду звертається за допомогою до МВФ.

У своїй діяльності МВФ використовує декілька механізмів фінансової допомоги. Звичайне кредитування — це програми stand-by і програми розширеного кредитування — EFF. Пільгове кредитування здійснюється через механізм розширеного фінансування структурної перебудови ESAF, а системні перетворення — через STF. Програма ESAF надається тільки найбіднішим країнам на 15 років із п’ятирічною відстрочкою платежу під 0,5% річних. Компенсаційне й надзвичайне кредитування — CCFF (на 4-5 років по ставці ЛІБОР +0,25%); додаткове резервне кредитування — SRF (на 1,5 роки під 7,5% річних).

Наприкінці 2000 р. МВФ об’явив про вступ у силу нових, більш жорстких умов надання кредитів. Основною метою нововведень є підвищення вартості довгострокових позик і стимулювання дострокового погашення боргу. Фонд уводить додаткову плату за користування кредитними траншами і EFF, обсяг яких буде перевищувати максимальний для даної країни рівень. Перші виплати боржника тепер повинні розпочинатися через 2 роки і З місяці після отримання кредиту і закінчитися через 4 роки. Строки по EFF складають 4 роки і 6 місяців та 7 років відповідно.

Оскільки реорганізація економіки, пов’язана із впровадженням реформ по подоланню платіжного дисбалансу, потребує значних коштів, то МВФ надає позики для фінансування стратегічних реформ упродовж перехідного періоду. Для забезпечення найбільш ефективного використання коштів, Фонд здійсшоє ретельний нагляд за економічними успіхами країни у цей час, надаючи, у разі необхідності технічну допомогу та інші консультативні послуги. Крім цього, МВФ може надавати технічну допомогу центральним банкам для реформування податкової системи, створення агентств із збору та поширення економічних статистичних даних і т.п.

Вищим органом МВФ є Рада керуючих (по одному представнику від кожної країни). Вона збирається на щорічні сесії, де кількість голосів кожної країни пропорційне її квоті. Рішенням Ради керуючих МВФ 22 січня 1999 р. були збільшені квоти країн у Фонді. Нова квота набуває чинності після сплати державою в обумовлений МВФ термін суми збільшення попередньої квоти (25% у СДР або у валюті інших держав, за вибором Фонду та згодою зазначеної держави, решта у національній валюті). Можна зазначити, що МБРР і МВФ є єдиними організаціями у світі, де не застосовується принцип: одна країна — один голос. Між сесіями керівництво здійснюється адміністративною радою з 22 членів.

Затвердження кредитів МВФ є сигналом для приватних інвесторів й інших фінансових організацій, котрий дає їм зрозуміти, що ризик вкладення коштів в економіку країни не дуже високий. МВФ висуває ряд умов надання допомоги Україні: стабілізація економіки, зниження бюджетного дефіциту, стримування інфляційних процесів, зменшення дотацій збитковим підприємствам та галузям, засоби по нормалізації платіжної дисципліни та виконання зобов’язань перед зовнішніми кредиторами, офіційне використання реального обмінного курсу національної валюти, реалізація програми перебудови та приватизації. Головна умова —це реальне здійснення ринкових реформ протягом двох-трьох років, що гарантує повернення кредиту та послідовність у проведенні реформ.

Фінансові ресурси Фондом надаються Україні на таких умовах: строк сплати — 3-5 років, ставка проценту за кредит — від 5,75% до 6,29%. Розпорядником коштів в Україні є НБУ. Контроль за їхнім ефективним використанням здійснює з боку МВФ за попередньо узгодженими з українською стороною показниками ефективності, серед яких — рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники і дефіцит консолідованого бюджету. Помітно розширити обсяг запозичень у Фонду дозволяє збільшення квоти України у 1998 році з 997,3 млн. СДР до 1372,0 млн. СДР.

Співпраця України з МВФ розпочалася з 1994 р. Сьогодні країна підходить до заключного етапу кредитування (табл. 9.2).

За період з 1994 по 1998 роки уряд України накопичував борг перед МВФ. який на початок 1999 року досягнув більше US$2,5 млрд. У 1999 році, коли наступив час повертати борги,

Фонд перейшов на рефінансування власних боргів (при цьому вимоги для надання кредитів стали більш суворішими). Це означає, що він надавав кредитів рівно стільки, скільки уряд повинен був виплатити по раніше наданим кредитам. Таким чином, борги перестали накопичуватися. І, нарешті, у 2000 році МВФ повністю припинив фінансування уряду України. Але це не завадило Україні скоротити зовнішній борг на US$2,5 млрд., в т.ч. перед МВФ на USS900 млн., зумівши при цьому збільшити розмір валютних резервів на US$250 млн.

Кредити, надані МВФ уряду України і

Таблиця 9.2.

ЕтапВид програмиДата затвердження програмиСтрок дії програмиОбсяг затвердженого кредиту, млн.USSФактично отримано, млн.USS% затвердженого обсягу
1Системний трансформа­ційний кредит (STF)Жовтень 19946 місяців667,2667,2100
2Stand-by 1995 Stand-by 1996 Stand-by 1997Квітень 1995 Травень 1996 Серпень 199712 місяців 9 місяців 12 місяців1338,0 803,6 553,8720.7 800,4 242.754 100 44
3Механізм роз­ширеного фі­нансування (EFF)Вересень 19983 роки (подов­жена до вересня 2002 р.)2 571,01214,047
Всього5933,63645,061
Таким чином, можна зробити висновок, що кредити МВФ не працюють в економіці України. До того ж має місце їх нецільове використання.

Серед широкого кола учасників міжнародної інвестиційної діяльності в Україні сьогодні вагоме місце посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головна мети

його діяльності — розвиток підприємництва, роздержавлення та приватизація, фінансова підтримка малого та середнього приватного бізнесу.

Банк відіграє роль каталізатора економічних змін, сприяє залученню іноземних та місцевих інвестицій у країнах операцій, а також допомагає іншим установам державного та приватного секторів. За статутом не менше ніж 60% обсягу його фінансування повинні бути спрямовані на реалізацію проектів у приватному секторі.

Україна стала членом ЄБРР в серпні 1992 року. У листопаді того ж року Рада директорів схвалила стратегію діяльності в Україні. Відповідно до неї він зосереджується на підтримці реформ у фінансовій галузі, проведенні приватизації та після приватизаційної підтримки підприємств, фінансуванні проектів у сільському господарстві, енергетиці, транспорті та охороні навколишнього середовища.

Основними напрямками діяльності банку на Україні є:

- надання прямих кредитів та участь у спільному (з іншими кредиторами) фінансуванні;

- інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного та державного сектора;

- гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та державними підприємствами;

- полегшення доступу підприємствам до внутрішніх та міжнародних ринків капіталу - шляхом надання гарантій, фінансових консультацій та сприяння в інших формах;

- надання або участь у позиках та надання технічного сприяння для реконструкції й розвитку інфраструктури.

У своїй діяльності на Україні банк завжди керується такими основними принципами:

а) він не повинен конкурувати з іншими організаціями;

б) банк спеціалізується на сприянні у проведенні реформ країнами, що мали планову економіку;

в) банк вкладає кошти головним чином у приватний сектор.

На сьогоднішній день ЄБРР визначив стратегію співробітництва з Україною та розробив загальний план сприяння реформам, згідно з якими 2/3 засобів, що виділяються, приходяться на кредити, 1/3 — на здійснення технічної допомоги.

Кошти від ЄБРР надходять в Україну найчастіше через Національний банк України шляхом відкриття кредитних ліній.

Міжнародні проекти НБУ впроваджує, виходячи із загальнодержавних інтересів розвитку українського ринкового середовища, становлення та підтримки вітчизняного товаровиробника. Для НБУ ці проекти не є прибутковими: з отримуваних НБУ 2% сплачуються поточні витрати по обслуговуванню кредитної лінії (0,5%), а 1,5% спрямовуються на створення резерву для перекриття витрат, передбачених текстом угоди.

Вартість інвестиційних кредитів, які надає ЄБРР для підприємців становить не більше ніж: процентна ставка ЄБРР (LIBOR+1) плюс 2% НБУ (з них: 0,5%о — плата за управління та 1,5% — маржа кредитного ризику банків-учасників) плюс від 1% до 5% (маржа комерційного банку); одноразова комісія ЄБРР за надання кредиту — 1% (Front-End приватним підприємствам через банки в Україні. В цілому процентна ставка не перевищує 14%, при цьому максимальний розмір кредиту, що надається клієнту становить $ 2 500 000, максимальний термін — 5 років із пільговим періодом 2 роки.

Повноваження відбору проектів під отримання позик згідно Кредитної угоди відносяться до компетенції комерційних банків-учасників, які беруть на себе ризик банкрутства клієнта, але в групі управління проектами НБУ заявки на отримання кредитів для малих та середніх підприємств перевіряються для визначення їх прийнятності за критеріями ЄБРР.

Крім вище згаданих міжнародних фінансово-кредитних організацій, які займаються міжнародною інвестиційною діяльністю в Україні, варті уваги також інші міжнародні інвестиційні інституції, які здійснюють інвестиційну та кредитну підтримку вітчизняного підприємництва. Основні з них:

Німецько-український фонд “Міжнародний консультаційний проект” засновано в межах програми TRANSFORM для фінансування розвитку малого та середнього бізнесу в Україні через комерційні банки. Допомога здійснюється через відкриті три кредитні лінії:

- мікро-кредити до 15 млн. DM терміном до 1-го року для малих підприємств (не більш ніж 25 співробітникам) із переважною часткою приватної власності, зайнятим у виробництві, обслуговуванні або торгівлі;

- кредити до 50 тис. DM терміном до 2-х років для малих підприємств (не більш ніж 250 співробітникам) із переважною часткою приватної власності, зайнятим у виробництві або обслуговуванні;

- кредити розміром до 500 тис. DM і терміном також до 2-х років для середніх підприємств (не більш ніж 500 співробітникам) з переважною часткою приватної власності, які мають партнерство та спільний бізнес із середніми підприємствами у Німеччині.

Усі позики можуть бути використані для фінансування оборотного капіталу або капіталовкладень.

Фонд Євразія. Програма позик малому бізнесу України. Мета фонду:

- Надання кредитів в іноземній валюті з низькою процентною ставкою підприємствам, що працюють у сфері виробництва або надання послуг, мають життєздатні, перспективні з економічної точки зору проекти да потребують позичкового капіталу.

- Сприяння фінансовому та економічному розвитку підприємств, які створюють нові робочі місця.

- Навчання спеціалістів банків-партнерів прийнятим у розвинених країнах Заходу принципам кредитного аналізу та управління кредитним портфелем.

Види послуг або підтримки, обсяги та умови їх надання:

- Максимальний розмір індивідуальної позички не перевищує 100000 доларів США;

- Максимальний період Надання — 2 роки;

- Періодичність погашення основної суми боргу залежить від конкретного проекту;

- Застава дорівнює щонайменше 100% суми позички (оцінка проводиться на ліквідаційній основі);

- Гарантія або поручительство є можливими варіантами забезпечення поруки.

Фінансування в межах даної програми надається на закупівлю обладнання, сировини та матеріалів.

Програма інвестування ОПІК. ОПІК здійснює свою програму фінансування шляхом надання безпосередніх позик, позикових гарантій, а також обслуговування операцій з капіталами, що забезпечує середньо — та довгострокове фінансування та постійний капітал для підприємств із значною участю в їхній власності та управлінні американського бізнесу. Надаючи позики, ОПІК може покривати до 50% загальної вартості нового виробництва, а якщо мова йде про розширення успішно діючого виробництва, — до 75% загальної вартості проекту.

Фінансування невеликих проектів здійснюється шляхом реалізації програми надання прямої позики з власних коштів ОПІК. Розміри таких позик становлять від 500 тис. до 6 млн. дол. США. Це джерело фінансування може бути використане, якщо проект фінансується або здійснюється зі значною участю американського малого бізнесу чи кооперативів.

Великі корпорації, які не можуть розраховувати на отримання безпосередніх позик, можуть скористатися програмою позикових гарантій ОПІК. Хоча малі фірми та кооперативи, що здійснюють інвестиції у великі проекти, можуть також користуватися цим видом фінансування. Типовий розмір позикових гарантій ОПІК становить від 2 до 25 млн. дол. США, проте може досягати і 50 млн. дол. США. У рамках програми гарантій позичальник, як і у випадку програми надання позики, звертається до ОПІК на предмет оцінки проекту та структури його фінансування. Процентні ставки на гарантовані позики відповідають процентним ставкам за гарантованими урядом США цінними паперами з аналогічним строком повернення.

Фонд малих кредитів, як частина Western NIS Enterprise Fund було засновано, щоб фінансувати приватні компанії та підприємців в Україні шляхом надання позик та кредитів. Умови надання кредитів:

- Фінансування (кредити) надаються у розмірі від 500 до 100 000 доларів США.

- Строки повернення кредиту можуть бути від кількох місяців до трьох років.

- Кредити надаються за ринковим курсом.

- Фонд не вимагає ніяких фінансових гарантій від страхових компаній або банків, хоча забезпечення заставою обов’язкове, при цьому вартість та форма застави встановлюється на індивідуальній основі.

Фонд зацікавлений у фінансуванні сільського господарства, ремонтних майстернях, невеличких крамницях, виробах із дерева, тканин та взуттєвому виробництві.

Фонд підтримки підприємств у нових західних незалежних державах. Його мета — підтримка розвитку малих та середніх приватних підприємств в Україні, Молдові й Білорусії шляхом вкладення прямих інвестицій. Фонд здійснює фінансування у фор

мі часткової участі у статутному фонді та у формі позик у розмірі від 500 тис. до 5 мільйонів доларів США залежно від специфічних потреб проекту. Позики надаються на період від кількох місяців до п’яти років залежно від мети проекту. Процентні ставки на позики встановлюються на базі домінуючих комерційних процентних ставок, до уваги береться облікова ставка НБУ та певний ризик. Фонд не вимагає офіційних гарантій від банків або страхових компаній, хоча може подати запит на персональні гарантії від керівництва чи власників підприємства. Фонд кредитує проекти в усіх галузях промисловості, хоча має особистий інтерес до проектів в агробізнесі, виробництві меблів та будівельних матеріалів.

Ще однією організаційною формою залучення іноземних інвестицій можна вважати міжнародні агенції експортного кредиту. В Україні діє декілька таких агенцій. Як приклад можна навести: Агентство США з міжнародного розвитку, яке має за мету створити можливості для зростання малого бізнесу в Україні за рахунок створення мережі “бізнес-інкубаторів”, тобто освітньо-тренінгових закладів, а також надає кредитну підтримку інвестиційним проектам на конкурентній основі для високо технічних виробництв до 60 тис. дол. США, а також мікро кредити до 5 тис. дол. США [12, с. 331].