Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)

1.5. Інвестиційна діяльність та інвестиційний процес

Також доцільно порівняти зміст понять інвестиційна діяльність та інвестиційний процес. У правовій базі, науковій та спеціальній літературі формулюються такі думки з цього приводу.

Стаття 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року дає таке визначення: “Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій”.

“Інвестиційна діяльність - це послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає в капіталізації об’єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має на меті отримання прибутку або певного соціального ефекту” [129, с.5].

На думку А.В. Мертенса, основний зміст діяльності інституційного інвестора можна охарактеризувати поняттям інвестиційний процес, складовими якого є:

— формування інвестиційної стратегії на основі цілей та обмежень діяльності організації, а також тих можливостей, які надаються ринком;

— аналіз інвестицій, під яким розуміється аналіз ринку в цілому, його сегментів, окремих цінних паперів;

— формування інвестиційного портфеля;

— управління портфелем;

- оцінка ефективності інвестиційної діяльності [74,с.367—368].

Тобто, поняття інвестиційної діяльності та інвестиційного процесу значною мірою ототожнюють. Однак ми доводимо, що ці поняття не тотожні.

Інвестиційний процес - це послідовні зміни стану капіталу в результаті інвестиційної діяльності. Стан капіталу визначається як об’єктивними, так і суб’єктивними характеристиками. До першої групи належать фізичні властивості об’єктів капіталу. До другої — грошова оцінка, правове становище (перебування у власності або розпорядженні тієї чи іншої особи). Інвестиційна діяльність — це не єдиний чинник, що впливає на стан капіталу. На нього впливають також фізичний знос, стихійні лиха, аварії, які зменшують вартість капіталу.

У цілому інвестиційна діяльність спрямована на збільшення вартості капіталу. Але певні її аспекти мають протилежний вплив. . Моральний знос деяких об’єктів капіталу є результатом прояву інноваційної складової інвестиційної діяльності. Проявляється й чинник конкуренції: внесення інвестицій у певне підприємство може знизити вартість капіталу його конкурента. Також мають місце випадки придбання контрольних пакетів акцій конкурентів для того, щоб обмежити їх діяльність. Це спричиняє зниження вартості капіталу контрольованого підприємства.

Запропоноване нами визначення інвестиційного процесу підкреслює нетотожність зміни стану капіталу та інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність - це діяльність з вироблення та реалізації інвестиційних рішень, спрямована на відновлення, збереження і приріст вартості капіталу.

Інвестиційне рішення - це вибір між володінням і (або) розпорядженням різними формами капіталу.

Обсяги інвестиційної діяльності навіть не пропорційні до величини позитивної зміни стану капіталу за відповідний період.

Не пропорційні також інтенсивність інвестиційної діяльності та позитивна зміна стану капіталу. Під інтенсивністю інвестиційної діяльності розуміємо частоту інвестиційних операцій. Тобто, залежність між інвестиційною діяльністю та величиною позитивних змін стану капіталу має нелінійний та імовірнісний характер. Певна величина позитивної зміни може досягатись при різних затратах, що потребує пошуку оптимального варіанту інвестиційної діяльності.

Також запропоноване нами визначення інвестиційного процесу звертає увагу на важливість результату інвестиційної діяльності, який полягає у зміні стану капіталу. Саме результат ми пропонуємо розглядати як головний орієнтир управління у сфері фінансових інвестицій, на якому має бути зосереджена увага відповідальних осіб. Не всі дії, які належать до інвестиційної діяльності, ведуть до зміни стану капіталу, тобто не всі вони зумовлюють інвестиційні процеси (наприклад, виставлення надто низької ціни купівлі або надто високої ціни продажу цінних паперів, при якому протилежна сторона не бажає укласти угоду; збір та опрацювання даних без їх використання у прийнятті інвестиційних рішень тощо). У сфері інвестицій сам процес позитивних змін стає ціллю, оскільки капітал повинен регулярно оновлюватись.

Потрібно також відзначити імовірнісний характер взаємозв’язків між діями інвестора та їх результатами. Наприклад, при купівлі акцій, яка належить до інвестиційної діяльності, нарахування та виплата дивідендів наперед невідомі. Нарахування дивідендів впливає на величину капіталу інвестора (з його точки зору відбувається інвестиційний процес у формі приросту вартості капіталу на суму дивідендів). При цьому у період нарахування дивідендів інвестор може й не здійснювати інвестиційну діяльність. Також зміна стану капіталу інвестора може відбуватися без прямої участі останнього через зміну курсу акцій, якими він володіє. Тобто, існують випадки, коли інвестиційна діяльність відбувається в одному періоді, а зумовлений нею інвестиційний процес — у іншому.

Особливістю інвестиційних процесів на фінансових ринках є зміна стану капіталу щонайменше двох учасників економічних відносин — покупця і продавця фінансових інструментів за їх взаємною згодою.

Запропоноване нами визначення інвестиційного процесу виправдане при дослідженні інвестиційних процесів як на макро-, так

і на макрорівнях. У першому випадку мова йде про зміну стану капіталу, що перебуває у власності чи розпорядженні окремої особи. У другому - про зміни показників, що характеризують економіку в цілому (потужність і вартість основних засобів економічної системи, величина кредитного портфеля комерційних банків, капіталізація ринку цінних паперів тощо).

Інвестиційна діяльність на фінансових ринках — це діяльність, спрямована на відновлення, збереження і приріст вартості фінансового капіталу. Фінансовий капітал — це сукупність ринкових фінансових інструментів.

Інвестиційні процеси на фінансових ринках — це послідовні зміни форм, підконтрольності, приналежності та грошового вираження вартості фінансового капіталу. Грошове вираження вартості фінансового капіталу - це не пасивне відображення стану реального капіталу, а важливий фундаментальний чинник економічних тенденцій. Різкі коливання грошової оцінки фінансових інструментів можуть дестабілізувати економічну систему (окреме підприємство, галузь, економіку в цілому). Це зумовлює необхідність кваліфікованого управління інвестиційними процесами на макрорівні та на рівні окремих суб’єктів господарювання.

Управління визначають як сукупність функцій, спрямованих на використання ресурсів для досягнення певних цілей, або як процес реалізації цих функцій. У будь-якому випадку, управління полягає у впливі на певний об’єкт. Відповідно, управління інвестиційними процесами на фінансових ринках — це цілеспрямований вплив на стан фінансового капіталу. Таке управління здійснюють не лише особи, які вкладають кошти (акціонери, кредитори), але й особи, які їх залучають (емітенти, позичальники). Причому всі вони діють у конкурентному середовищі.

Отже, стан фінансового капіталу — це важливий організаційний чинник економічної системи, оскільки визначає взаємні права та обов’язки її учасників, впливає на формування стимулів і мобілізацію ресурсів економічного розвитку суспільства. Тому потрібно досліджувати взаємозв’язки між реальним та фінансовим капіталами. Таке дослідження повинне базуватися на знанні закономірностей функціонування фінансових ринків та поведінки їх учасників, теоретичні результати вивчення яких розглянуті у наступному розділі.