Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)

4.2. Моделі управління інвестиційними процесами

Залежно від особливостей конкретного завдання, моделі управління інвестиційними процесами поділяють на стратегічні і тактичні. Стратегічні полягають у виборі узагальнених параметрів та обмежень інвестиційної діяльності. Метою стратегічних моделей є визначення на основі пріоритетних цілей базових параметрів портфеля (співвідношення акцій та облігацій у портфелі, співвідношення інвестицій у різні галузі, обмежень за рівнем ризику тощо). Тактичні моделі безпосередньо стосуються завдання вибору обсягів окремих інвестицій. До тактичних належать також рішення із перегляду (ребалансування) інвестиційного портфеля.

Відносно чинника часу розрізняють статичні й динамічні моделі. У статичних (одноперіодних) моделях розглядають один інвестиційний період, тобто рішення приймають на певний проміжок часу (інвестиційний горизонт) і не переглядають. У динамічних моделях інвестиційний горизонт поділяють на певну кількість періодів і рішення приймають для кожного з них.

Залежно від можливості коригування рішення при надходженні додаткової інформації, моделі поділяють на одноетапні й багатоетапні. В одноетапних моделях рішення приймають в умовах невизначеності (ризику), припускаючи неможливість коригування прийнятого рішення. Багатоетапна модель передбачає, Що процес прийняття рішення відповідає схемі [74, с.390-391]:

рішення > спостереження > ... > рішення,

Де кожне наступне рішення — це коригування (адаптація) Початкового рішення на основі додаткової інформації про випадкові параметри, отримані в результаті спостереження.

Актуальною проблемою управління інвестиційним портфелем є визначення функцій такого управління, оптимального варіанту їх взаємодії та послідовності реалізації. Ми пропонуємо деталізовану функціональну структуру управління інвестиційну портфелем (див. рис. 4.1), яка сприятиме побудові раціональної організаційної структури інституційних інвесторів.



Рис. 4.1. Функціональна структура управління інвестиційним портфелем

РиС 4.1. висвітлює циклічний та неперервний характер управління інвестиційним портфелем, який зумовлений циклічнстю та неперервністю інвестиційних процесів. Системний аналіз функціональної структури управління інвестиційним портфелем дозволяє чітко розподілити повноваження працівників інституційного інвестора та впорядкувати інформаційні потоки між ними з урахуванням трьох основних напрямків роботи:

аналіз та моніторинг інвестиційного середовища, розроблення інвестиційної стратегії, вибір існуючих та розробка нових фінансових документів. Виділення цих напрямків створює можливості професійної спеціалізації працівників фінансових установ та дозволяє оптимізувати обмін інформацією між ними (див. рис. 4.2).



Рис. 4.2. Схема інформаційних потоків управління інвестиційним портфелем

Фахівці кожного з напрямків повинні взаємодіяти із фахівцями з інших напрямків роботи. Інформаційні потоки між ними п°винні мати зустрічний та циклічний характер.