Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)

4.5. Використання фінансових інструментів У процесах реструктуризації підприємств

Спосіб використання фінансових інструментів у процесі реструктуризації підприємств залежить від типу їх стратегії зростання. Розрізняють такі стратегії зростання: інтенсивне зростання інтеграційне зростання, диверсифікаційне зростання, скорочення [103, с.72].

При реалізації стратегії інтеграційного зростання фінансові ринки дозволяють проводити операції злиття та поглинання. При стратегії скорочення фінансові ринки допомагають ліквідовувати зайві структурні ланки підприємств як цілісні майнові комплекси.

Актуальність проблеми використання фінансових інструментів для реструктуризації при проведенні санації зумовлені великою кількістю прихованих банкрутів серед вітчизняну підприємств. Подолання кризових ЯВИЩ безпосередньо стосується інтересів держави, керівництва, кредиторів і власників підприємств. Інвестиційні процеси з використанням фінансову інструментів допоможуть мобілізувати додаткові внутрішні резерви потенційних банкрутів або забезпечити їм додатковий потік грошових надходжень. Це дасть поштовх до подолання кризового стану суб’єктів господарювання. Однак не всі підприємства які стоять на межі банкрутства, потенційно піддаються санації. Необхідність ліквідації деяких із них об’єктивно пов’язана зі зміною загальноекономічних і технологічних умов ведення бізнесу. Необхідність санації або ліквідації виникає, якщо не спрацювали елементи системи управління ризиками, пов’язані із попереднім та поточним контролем фінансового стану підприємства. Недоліки систем управління ризиками призвели до того, що в портфелях вітчизняних інвесторів акумульована велика кількість неліквідних цінних паперів, які не приносять прибутку, у кредитних портфелях комерційних банків сформувалась висока частка проблемних кредитів. У багатьох випадках шлях відновлення і підвищення вартості таких фінансових інструментів лежить через процедури санації або ліквідації. Ймовірність позитивного фінансового результату зазначених процедур залежить від сукупності об’єктивних обставин, а також від своєчасності вжиття заходів фінансового оздоровлення.

Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачені досудова санація і санація в межах провадження арбітражним судом справи про банкрутство. Згідно із вимогами статей 12,13 вказаного Закону, при порушенні справи про банкрутство значно обмежується самостійність підприємства в питаннях розпорядження майном, використання та залучення коштів. Рішення про санацію переходить у компетенцію арбітражного суду, який може його прийняти за клопотанням комітету кредиторів у відповідності до статті 17 Закону стаття 18 визначає заходи, які можуть включатись у план санації при порушенні справи про банкрутство. Ці заходи або безпосередньо пов’язані з фінансовими операціями, або передбачають зміни у фінансових ресурсах підприємства в комплексі з іншими перетвореннями. Ця обставина зумовлює необхідність оптимального вибору фінансових інструментів санації підприємства.

рішення про санацію можна розглядати як прийняття певного інвестиційного проекту чи комплексу проектів до виконання рішення про ліквідацію означає відмову від будь-яких інвестиційних проектів даного підприємства і продаж наявних активів.

Проведенню розрахунків, загальні схеми яких добре піддаються стандартизації, повинен передувати якісний аналіз окремих проблемних ситуацій для визначення принципової можливості проведення санації. Ми пропонуємо перелік ситуацій, в яких доцільною є санація, із групуванням за цільовим призначенням фінансових методів санації підприємств та однорідністю чинників виникнення кризових ситуацій.

І. Методи фінансового забезпечення. До таких методів належать залучення кредитів, проведення додаткових випусків цінних паперів тощо. їх використання є доцільним у таких ситуаціях.

1. Дефіцит фінансових ресурсів при реалізації рентабельних проектів.

A. Підприємство неправильно визначило обсяг інвестицій, які потрібні на пусковий період нових проектів, що призвело до вилучення ліквідних засобів із інших сфер його діяльності.

Б. Нове підприємство, яке діє в потенційно рентабельній галузі, не змогло покрити початкові збитки.

B. Обсяги діяльності підприємства при попередній величині фінансових ресурсів не дозволяли використати ефект масштабу.

Г. Прибуткове та ліквідне підприємство зіштовхнулося з епізодичним дефіцитом грошових коштів внаслідок помилок в оперативному управлінні ними;

Д. Внаслідок економічного зростання у підприємства різко 3Росла потреба в оборотних коштах, і її не вдалося вчасно покрити Додатковими фінансовими ресурсами.

2. Наявність “вузького місця”, яке піддається усуненню технологічному процесі підприємства. Заміна певної ланки в технологічного процесу чи компоненту витрат підприємства при збереженні ВСІХ ІНШИХ структурних елементів ДОЗВОЛИТЬ вести рентабельну діяльність.

З .Дефіцит фінансових ресурсів при перепрофілюванні виробництва на основі наявних технологічних можливостей. Технологічні можливості підприємства, яке стоїть перед загрозою банкрутства, ДОЗВОЛЯЮТЬ ОСВОЇТИ випуск НОВОГО виду продукції умови додаткового фінансування.

II. Методи фінансової реорганізації. До них належать операції, злиття, поглинання, поділу, зміна власності і контролю тощо. Головним фінансовим інструментом проведення таких операцій є акції.

1. Наявність прибуткових і збиткових напрямків діяльності у диверсифікованого підприємства.

2.Неправильно обрана стратегічна позиція підприємства у технологічних ланках економічної системи. Підприємство може стати корисною ланкою у певному технологічному ланцюгу шляхом вертикальної інтеграції.

3.Виділення нового підприємства зі структури старого веде до активізації потенційних можливостей нової організації за рахунок підвищення самостійності, зміни стратегії і тактики діяльності, залучення нових власників.

4.Потенційний банкрут має від’ємний об’єкт оподаткування. Його придбання іншим підприємством дозволить останньому отримати економію на податкових платежах.

III. Удосконалення систем розрахунків з іншими учасниками економічних відносин. Засобами підвищення платіжної дисципліни та регульованості грошових надходжень і виплат підприємства є векселі, акредитиви тощо.

1. Недобросовісність партнерів по бізнесу.

А. Підприємство, займаючись потенційно прибутковим видом бізнесу, уклало угоди з ненадійними партнерами.

Б. Мало місце фіктивне банкрутство або доведення до банкрутства даного підприємства

2. Штрафні санкції проти підприємства. Прибуткове підприємство стало банкрутом внаслідок штрафних санкцій.

и досконала система розрахунків. Прибуткове підприємство банкрутом внаслідок надмірної бартеризації його розрахунків

4. Методи управління ризиками. До таких методів належать страхування, самострахування, хеджування. Негативні зміни зовнішнього економічного середовища підприємства.

А. підприємство зазнало збитків у результаті конюнктурних цінових коливань.

Б. Монетарні причини (дефляція, коливання процентних ставок тощо).

2. Стихійне лихо або техногенна катастрофа.

Між процесами санації підприємств та функціонуванням фінансових ринків існує тісний взаємозв’язок. Фінансовий стан підприємства має безпосередній вплив на вартість випущених ним фінансових інструментів. Фінансові ринки дозволяють підприємствам у процесі санації мобілізувати грошові кошти шляхом реалізації наявних фінансових активів, продажу реальних активів як цілісних майнових комплексів, залучення кредитів, випуску цінних паперів. У багатьох випадках фінансові інструменти дозволяють юридично оформити реструктуризацію підприємств, впорядкувати системи розрахунків та створити можливості управління ризиками. Також фінансові інструменти дозволяють державі контролювати стан приватизованих підприємств, які мають стратегічне для економіки значення, та своєчасно вживати заходів із запобігання їх банкрутству.