Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства (2006)

6.3. Методи зниження інвестиційних ризиків

У системі заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційних проектів важливе місце належить нейтралізації проектних ризиків.

Різні види ризиків мають різний ступінь керованості. Виявити рівень керованості ризику складно, але необхідно для визначення шляхів можливої нейтралізації їхніх негативних наслідків.

Нейтралізація інвестиційних ризиків має на увазі, насамперед, установлення гранично припустимого рівня ризиків за окремими операціями, пов’язаними з реалізацією інвестиційного проекту. Такий рівень установлюється в розрізі окремих видів операцій з урахуванням інвестиційного поводження власників підприємства, тобто їхнім відношенням до інвестиційного ризику.

При здійсненні помірної інвестиційної політики граничними значеннями рівня ризиків окремих операціях за оцінкою фахівців, є [4]:

— за операціями із припустимим розміром втрат — 0,1 (намічувана операція з незастрахованими ризиками по ній повинна бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти може бути втрачена вся розрахункова сума прибутку);

— за операціями із критичним розміром втрат — 0,01 (в одному випадку зі ста — втрачена сума розрахункового валового доходу);

— по операціях з катастрофічним розміром втрат — 0,001 (в одному випадку з тисячі — втрачений весь інвестований у проект капітал внаслідок банкрутства).

Існують такі методи зниження інвестиційних ризиків:

1) запобігання ризику;

2) нормування ризику;

3) розподіл ризику між учасниками проекту;

4) зниження ступеня ризику;

5) страхування ризику.

Метод запобігання ризику полягає в розробці заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид проектного ризику, а саме:

— відмова від використання у високих обсягах позикового капіталу;

— відмова від надмірного використання інвестиційних активів у низьколіквідних формах.

Нормування ризику — використовується за тими ризиками, які виходять за межі припустимого їхнього рівня, тобто за інвестиційними операціями у зоні критичного й катастрофічного ризику. Нормування реалізується шляхом установлення на підприємстві системи внутрішніх нормативів, що може містити в собі такі показники:

— граничний розмір позикових коштів, які використовуються для реалізації реальних інвестиційних проектів;

— мінімальний розмір інвестиційних активів у високоліквідній формі.

Розподіл ризику між учасниками проекту передбачає часткову передачу ризиків партнерам по окремих інвестиційних операціях. Основні напрями розподілу ризиків:

— розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту;

— розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини й матеріалів;

— розподіл ризику між учасниками лізингової операції.

Зниження ступеня ризику — це скорочення ймовірності та

обсягу втрат шляхом резервування коштів на покриття непередбачених витрат. Основні напрями цього методу:

— формування резервного (страхового) фонду підприємства;

— формування цільових резервних фондів;

— формування резервних сум фінансових ресурсів у системі інвестиційних бюджетів.

Усі перераховані вище методи зниження інвестиційного ризику належать до внутрішніх методів, тому що здійснюються безпосередньо на підприємстві з використанням внутрішніх механізмів. Вибір внутрішніх методів забезпечує високий ступінь альтернативності прийнятих управлінських рішень, Що не залежать від інших суб'єктів господарювання, а також можливість обліку внутрішніх факторів фінансових можливостей підприємства й впливи внутрішніх факторів. Разом з тим,

недоліками використання даних методів є обмеженість фінансових і кадрових ресурсів підприємства, а також неможливість використання цієї форми для нейтралізації деяких видів проектних ризиків.

Страхування ризику — це операція по передачі інвестиційних ризиків зовнішньої страхової організації.

Страхування інвестиційних ризиків — це захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями за рахунок грошових фондів, сформованих ними шляхом одержання страхових внесків від страхувальників. При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків проектних ризиків страховиками не обмежується — він визначається реальною вартістю об'єкта страхування (розміром страхової його оцінки), страхової суми й розміром страхових внесків (страхової премії).

З погляду інвестора, важливим моментом є необхідність проаналізувати стратегію реалізації проекту з погляду обліку ризикових ситуацій і розробки методів зниження інвестиційних ризиків.