Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)

4.1. Особливості міжнародного бізнесу як основа специфіки міжнародного менеджменту

Менеджмент, як управлінська діяльність, властивий підприємствам, що функціонують у ринковому середовищі. Потреба в менеджменті виникає в зв'язку з необхідністю координації діяльності більшої або меншої кількості людей, кожний із яких виконує певну роботу. Для поставленої мети підприємству завжди необхідно використовувати якусь кількість обмежених ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних). А менеджмент і є тією ланкою, що забезпечує ефективне використання зазначених ресурсів.

Основними визначальними рисами, що характеризують особливості міжнародного менеджменту, є інтернаціоналізація і глобалізація бізнесу.

Інтернаціоналізація - це зростаюча географічна дисперсія економічної діяльності суб'єктів підприємництва через національні кордони.

Частка підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність у загальному обсязі вітчизняного товаровиробництва, постійно збільшується. Така тенденція значною мірою зумовлена проведенням усе більшої кількості торговельних операцій у межах регіональних торговельних спілок Європейського Союзу (ЄС), Асоціації держав Південно-східний Азії (ASEAN), Асоціації вільної торгівлі держав Північної Америки (NAFTA) й інших.

Глобалізація - це більш поглиблена і поширена за вектором своєї дії форма інтернаціоналізації, яка припускає функціональну інтеграцію дисперсної економічної діяльності суб'єктів підприємництва.

Більшість сучасних підприємств діють у глобальному масштабі. Наздоганяючи іноземних конкурентів, вони намагаються здійснювати свою виробничу і торговельну діяльність на основних закордонних ринках. Глобалізація знаменує вступ до нової фази ділової активності і характеризується такими особливостями:

• зростаючими темпами залучення прямих іноземних інвестицій;

• збільшенням обсягів внутрішньофірмової торгівлі, коли підприємство одержує або виготовляє компоненти в одній країні, а експортує їх в інші;

• зростанням складності систем постачання, створенням стратегічних союзів, різноманітних альянсів і спільних підприємств з іншими місцевими або транснаціональними корпораціями.

Серед змін, що характеризують сучасний світовий бізнес, найістотнішою є створення транснаціональних корпорацій (ТНК), які вважаються головною структурною характеристикою світової економіки. У середньому на 60 тис. ТНК та їх 500 тис. філій припадає близько 1/3 усіх виробничих фондів приватного сектору і близько 40% загального обсягу промислового виробництва, біля 50% операцій світового зовнішньоторговельного обороту і майже 60% операцій в експорті капіталу розвинутих країн.

Середовище, в якому оперують менеджери, стає усе більш різновекторним та інтернаціональним: це і робота менеджерів в інших країнах, і їх участь в інтернаціональній команді, до якої входять представники декількох країн, і управління підприємством, співробітники, організаційні системи і структури якого є інтернаціональними. «Корінним» співробітникам підприємства необхідно налагоджувати відносини з колегами з різних країн, а його менеджерам - з управлінцями, чий досвід як професіоналів формувався в найрізноманітніших організаціях, інститутах і культурах. Звідси цілком природно витікає запитання: чи має міжнародний менеджмент якісь особливості, що відрізняють його від вітчизняних аспектів управління, чи в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємств цілком придатна звичайна, тобто національна модель менеджменту? Щоб правильно відповісти на поставлене запитання, необхідно зрозуміти особливості міжнародного бізнесу як об'єкта менеджменту і лише потім слід розглядати особливості менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств. У цьому взаємозв'язку міжнародний бізнес виступає як система керована, а управління міжнародним бізнесом - як система керівна. Оскільки мова йде про управління міжнародним бізнесом, зокрема з тією його частиною, яка пов'язана із зовнішньоекрономічною діяльністю, то цілком логічним є розгляд насамперед особливостей керованої системи, що обґрунтовує основні вимоги до керівної системи. Вивчення специфіки міжнародного бізнесу доцільно розпочати з відповіді на запитання: «Що змушує бізнес виходити за межі власної країни?»

Однією з головних цілей міжнародного бізнесу, як і окремих підприємств, є отримання прибутку. Проте міжнародний бізнес базується на можливості здобуття прибутку саме з переваг міжкранових економічних операцій, тобто з того факту, що продаж якогось товару в іншій країні або налагодження підприємством однієї країни виробництва товарів в інший забезпечує залученим у бізнес сторонам значно більші переваги ніж вони б мали при здійснені бізнесу тільки у своїх країнах. Цей висновок є ключовим моментом не тільки в розумінні власне міжнародного бізнесу, але й пояснює виникнення і розвиток міжнародного менеджменту як такого.

Таким чином, міжнародний бізнес - це економічна взаємодія підприємств (організацій) або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах.

Інтернаціоналізація [internationalization) - це зростаюча географічна дисперсія економічної діяльності суб'єктів підприємництва через національні кордони

Глобалізація [globalization) - більш поглиблена і поширена за вектором своєї дії форма інтернаціоналізації, яка припускає функціональну інтеграцію дисперсної економічної діяльності суб'єктів підприємництва

Міжнародний бізнес [international business) - це економічна взаємодія підприємств (організацій) або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах

Міжнародний бізнес, будучи потужним інструментом економічної інтеграції, а відтак і глобалізації, визначається такими характеристиками, як:

1. Доступність і загальність. На сьогодні бізнес практично кожного підприємства будь-якої країни має широкі можливості для виходу в міжнародне середовище і розширення своєї ділової активності.

2. Ієрархічність розвитку. Входження підприємства до міжнародного бізнесу починається з простих форм зовнішньої торгівлі і по мірі розвитку може досягти найвищої форми його організації - мультинаціональної корпорації.

Загальновідомо, що транснаціональні корпорації сьогодні контролюють до половини світового промислового виробництва, понад 60% зовнішньої торгівлі утримання приблизно 4/5 патентів і ліцензій на нову техніку, технологію і ноу-хау. Сучасні тенденції розвитку ТНК пов'язані насамперед із запровадженням нових інформаційних технологій, завдяки яким стали можливими організація так званих «горизонтальних» ТНК і виникнення різноманітних структур управління.

3. Технологічна глобалізація. Можливості інформатизації принципово змінили характер міжнародного бізнесу, який в сучасних умовах набув нових рис. Він може:

• ефективно здійснюватися «не виходячи з офісу» на основі застосування електронних бізнес-технологій;

• здійснюватися в режимі реального часу;

• за допомогою телекомунікаційних мереж зв'язку (державні провідні зв'язки з комутацією каналів, глобальні супутникові системи зв'язку, мережі ЕОМ, локальні щільникові мережі телерадіозв'язку тощо) збирати, опрацьовувати і передавати бізнес-інформацію. Так, наприклад, у 1999 році корпораціями Ford і General Motors був створений єдиний центр продажу автомобілів в Інтернеті. Завдяки цьому понад 300 тис. постачальників компанії Ford реалізують їй матеріали і напівфабрикати на суму, що перевищує 80 млрд. дол. США, через електронну систему Autochange, а корпорація General Motors створила самостійну систему MarketSite, яка дає можливість виготовляти кожний виріб за індивідуальним замовленням і доставляти його замовнику протягом кількох днів.

4. Фінансіаризація. Міжнародні фінансово-економічні операції стають серцевиною міжнародного бізнесу. Пошук і використання міжнародних конкурентних переваг повинні жорстко спиратися на досягнення фінансового менеджменту.

5. Взаємодія національного й інтернаціонального менталітету. Ефективна стратегія будь-якого підприємства в епоху глобалізації повинна сполучити в собі максимальне використання національних особливостей скрізь, де це можливо, оскільки зростає національна і культурна диференціація, що може проявлятися в різних конфліктах. Знання культурно-національних особливостей закордонного бізнесу й уміння використовувати ці знання дозволять одержати позитивний ефект діяльності в країнах перебування.

6. Знання і компетентність. Успіх діяльності будь-якого підприємства значною мірою залежить від того, наскільки його персонал обізнаний з міжнародним бізнесом, уміє практично використовувати всю суму знань, умінь і навичок, без яких входження до міжнародного бізнесу неможливе. Особливого значення для менеджерів, що укладають зовнішньоекономічні угоди підприємства, набувають знання національно-культурних особливостей міжнародного бізнесу.

Аналіз міжнародного бізнесу в контексті проблем ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства дозволяє виділити такі особливості міжнародного бізнесу:

1 Прагнення використовувати для економічно ефективної діяльності підприємства переваги виходу за межі національних кордонів.

2. Прагнення реалізувати переваги виходу за межі національних кордонів шляхом використання потенціалу економічних можливостей:

- доступності ресурсів;

- ємності закордонних ринків;

- сприятливого політичного, економічного і правового клімату тощо.

3. Істотне варіювання міжнародного бізнесу в залежності від одного з головних параметрів його розвитку - рівня інтернаціоналізації (глибини залучення): від разових експортно-імпортних постачань до створення мультинаціональної корпорації.

4. Забезпечення доступу міжкранового бізнесу до глобального бізнес-сервісу, особливо через систему Інтернет.

5. Урахування в бізнесі культурного фактора, тобто сукупності вимог і обмежень, викликаних особливостями національної культури країни перебування. Гострота цієї проблеми варіюється в залежності від ступеня розрізненості національних культур.

6. Глобалізація міжнародного бізнесу, що охоплює світову систему. По мірі просування бізнесу від одного рівня інтернаціоналізації до іншого зростає значення того, як визначається ефективність цього бізнесу в аспекті глобалізації. Сама ж глобалізація органічно переплітає в собі ті характерні ознаки, про які йшлося вище (доступність і загальність; ієрархічність розвитку; технологічна глобалізація; фінансіаризація; дивергентно-конвергентна взаємодія національного й інтернаціонального менталітету, знання і компетентність).

7. Інформація є головним стратегічним ресурсом бізнесу, адаптація якого до

Особливості міжнародного бізнесу (peculiarity of inter-nation business):

1. Використання переваги виходу за межі національних кордонів.

2. Реалізація переваг використання потенціалу економічних можливостей.

3. Варіювання міжнародного бізнесу в залежності від рівня інтернаціоналізації.

4. Доступ до глобального бізнес-сервісу.

5. Урахування в бізнесі культурного фактора.

6. Глобалізація міжнародного бізнесу.

7. Інформація як головний стратегічний ресурс бізнесу. 8. Можливість оберненої оцінки країнової ситуації.

9. Потреба в підтримці держави у боротьбі з конкурентами зовнішнього швидкозмінюваного середовища виступає головним стратегічним знаряддям.

8. Можливість так званої оберненої оцінки країнової ситуації. Негативні тенденції в економіці будь-якої країни, в якій здійснюється бізнес, можуть бути по-іншому оцінені конкурентним підприємством, оскільки саме ці тенденції зможуть надати йому додаткові можливості для успішного бізнесу.

9. Міжнародний бізнес, на відміну від міжкранової конкуренції, може відчувати нагальну потребу в підтримці держави у боротьбі з конкурентами. Оскільки міжнародний менеджмент органічно формується і розвивається як система управління міжнародним бізнесом будь-якого підприємства, то й усі його сутнісні й характерні особливості є продовженням відповідних рис самого бізнесу. Іншими словами, у менеджменті повинно бути стільки ж «міжнародності», скільки її в бізнесі фірми (підприємства). На рівень міжнародності бізнесу впливають такі два фактори, як інтернаціоналізація та рівень культури країн-партнерів.

Рівень міжнародності бізнесу підприємства визначається ступенем його інтернаціоналізації (глибини залучення в бізнес інших країн). Якщо мова йде про разовий продаж товару через посередницьку експортно-імпортну фірму країни перебування, то такий рівень залучення не потребує ніякого міжнародного менеджменту. Коли ж фірма розгорнула масштабне виробництво в країні перебування - потрібне знання міжнародного менеджменту.

Міжнародність залежить і від рівня культурної спорідненості країн. Якщо країнами-партнерами є Україна і Росія, то, ніяк не зменшуючи особливостей кожної з цих культур, слід визнати, що рівень їхнього порозуміння настільки високий, що міжнародна адаптація відповідного менеджменту в культурному плані, як найскладнішому, буде достатньо легкою. Якщо країнами-партнерами є Україна і Польща, то міжнародна адаптація менеджменту буде більш складною. Високий рівень міжнародності буде потрібний у взаємодії України і Японії. Саме національно-культурні розходження значною мірою позначаються на тих або інших сферах менеджменту.

Ера глобалізації приводить до того, що міжнародні економічні зв'язки охоплюють практично всі країни планети і кожна з них залежить від міжнародного бізнесу. Отже, міжнародний бізнес виходить на якісно новий рівень розвитку, а тому в своїй новій якості він потребує нової системи управління.