Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)

7.1. Особливості оформлення, реєстрації і здійснення зовнішньоекономічних договорів (угод) в Україні

Поняття «договір» (contract) визначають через поняття «угода», бо він є різновидом угоди. Згідно зі ст. 41 Цивільного кодексу (далі - ЦК), угодами визнаються дії громадян та організацій, що спрямовані на встановлення, зміну чи припинення прав і обов'язків.

Договором вважають угоду двох чи кількох осіб, спрямовану на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків. Керуючись загальним визначенням договору, слід зауважити, що господарським вважають такий цивільно-правовий договір, в якому обидва партнери чи хоча б один з них є юридичною або фізичною особою, а також згідно з яким передаються товари, виконуються роботи чи надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності чи іншої мети, не пов'язаної з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Згідно з п. 1 ст. 21 Закону про підприємства, відносини підприємств з іншими юридичними особами та громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Усі ділові взаємовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності регламентуються законодавством і тими умовами, які вони передбачили в договорі. Успіх такої комерційної операції залежить від того, який договір укладено й оформлено. Практика показує, що саме від договору залежить нормальне функціонування підприємства, його захищеність від несумлінних партнерів, взаємовідносини з податковими та іншими органами контролю.

Визначення зовнішньоекономічного договору (контракту) як матеріально оформленої угоди двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямованої на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності, наведене у ст. 1 Закону № 959. А ст. 6 цього ж Закону зазначає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або застосовним правом.

У ст. 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) 1980 року «Про договори міжнародної купівлі-продажу», яку Україна ратифікувала 03.01.1990 року (для України ця Конвенція набула чинності з 01.02.1991 року), визначено, що від партнерів не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався у письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Згідно із цією статтею Конвенції, договір може доводитися до відома будь-якими засобами. Крім того, ст. 29 цієї Конвенції встановлює, що договір може бути змінений або припинений шляхом простої угоди сторін.

Укладення зовнішньоторговельного договору складається з певних етапів - пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття цієї пропозиції (акцепту). відповідно сторона, що зробила пропозицію, зветься оферентом, а сторона, що її прийняла, - акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів встановлений статтями 153-159 ЦК. Згідно зі ст. 153 ЦК, пропозиція повинна містити вказівки щодо всіх суттєвих умов майбутнього договору і бути зверненою до певної особи. Оферту роблять або в усній, або в письмовій формі з вказівкою строків для відповіді чи без такої вказівки. Коли пропозиція укласти угоду здійснюється з указанням строків для відповіді, договір вважається укладеним якщо особа, що робить пропозицію, отримала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 155 ЦК). При усній пропозиції укласти договір без указання строків він вважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила про свою згоду. У випадках, коли таку пропозицію зроблено в письмовій формі, договір вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття пропозиції отримано протягом необхідного для цього часу (ст. 156 ЦК), наприклад, періоду прямування «туди» і «звідти». Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час вважається новою пропозицією (ст. 158 ЦК). Тобто особа, що зробила пропозицію, і особа, яка її отримала, міняються місцями, відповідно змінюються їх права та обов'язки.

Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначена Положенням № 201 (типовий приклад його укладення наведений у додатку 4). Відповідно до зазначеного Положення, при складанні тексту договору (контракту) сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо або у винятковій формі Законом про зовнішньоекономічну діяльність. Ст. 9 Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу підкреслює, що сторони такого договору пов'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовилися, і практикою, яку вони встановили у своїх взаємних відносинах. При відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їх договору або його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати і який у міжнародній торгівлі широко відомий і постійно дотримується сторонами в договорах у відповідній галузі торгівлі.

Згідно з Положенням № 201, договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародним договорам України.

Якщо зовнішньоекономічна угода укладається в Україні або сторони цієї угоди вказують, що їх взаємовідносини регулюються майновим правом України, то недотримання форми зовнішньоекономічної угоди і порядку її підписання спричиняє недійсність угоди. Однак угода, яка укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання її форми, якщо додержані вимоги законів України.

Законом № 959 встановлено, що у випадку, коли зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, необхідним є тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (юридичних осіб) зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, яка має таке право за посадою відповідно до засновницьких документів, і особа, яка уповноважена дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності особисто, якщо засновницькі документи не передбачають іншого. У зв'язку з неоднозначним тлумаченням даної норми Закону № 959 і багаторазових конституційних звернень юридичних осіб Конституційний суд України своїм рішенням від 26.11.1998 року № 16-рп/98

визначив:

1) положення ч. II ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» треба розуміти так, що передбачена ним письмова форма є обов'язковою для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України. Винятки із цього правила можуть установлюватися лише законом або міжнародним договором України;

2) установлений ч. II ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності його підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Цей порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманий незалежно від того, укладається договір шляхом складання одного документа чи кількох документів, можливість чого передбачена ч. II ст. 154 ЦК України. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами, зовнішньоекономічний договір (контракт) підписує особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо;

3) рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Права й обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не узгодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту). Що стосується зміни або припинення договору (контракту), то в самому Положенні № 201 прямо не говориться про порядок їх оформлення, однак визначено, що при регулюванні питань про форму, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних Договорів слід керуватися в тому числі й Цивільним кодексом України.

Структура зовнішньоекономічного договору (контракту)

Відповідно до Положення № 201, зовнішньоекономічний договір (контракт) складається з ряду розділів та підрозділів. Обгрунтування особливостей та передумов укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) викладено таким чином:

Це Положення розроблено відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та п. 9 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 17.07.1995 року № 523 «Про стан виконання Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами». Воно застосовується при укладанні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту). Абзац перший першого пункту викладено в такій редакції:

1. До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

1.2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець» «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо).

1.3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати: усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію; кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обгрунтуванням технологічних втрат сировини; втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру

товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

1.5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару). У випадку1 укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту). При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення. У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки. У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (poбіт, послуг) що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим виваженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи за Класифікатора іноземних валют.

1.7. Умови платежів.

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються: умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»; умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

1.8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).

У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

1.9. Упаковка та маркування.

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

1.10. Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

1.11. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту), способи врегулювання рекламацій.

1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунка, назва та місцезнаходження банку, контрагентів договору (контракту).

2. За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та інше.

3. Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів): Цивільний кодекс УРСР; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»; Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; Указ Президента України від 04.11.1994 року № 566 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»; Указ Президента України від 04.11.1994 року № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів; Указ Президента України від 10.02.1996 року № 124 «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему

валютного регулювання і валютного контролю»; постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми

захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

Відповідно до Указу № 659, окремі види договорів підлягають обов'язковій реєстрації у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України До таких договорів відносяться договори (контракти), які укладаються суб'єктами ЗЕД України всіх форм власності, предметом яких є:

• товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами передбачені добровільні обмеження експорту на уникнення Демпінгу

• товари, реекспорт яких регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами України;

• товари походженням з України, імпорт яких в інші держави квотується контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;

• товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

• товари походженням з України, експорт яких здійснюється в межах бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічної торгівлі.

Для обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) суб'єктами підприємницької діяльності подаються такі документи:

• заявка в довільній формі на офіційному бланку суб'єкта підприємницької діяльності - заявника;

• інформаційна картка зовнішньоекономічного договору (контракту), оформлена відповідно до Інструкції № 133-а;

• оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, які є невід'ємною частиною такого договору (контракту), що діють на дату подання. Якщо суб'єкт ЗЕД виконання договору, який підлягає реєстрації, доручає іншому суб'єктові ЗЕД, то також додаються оригінали договорів, на підставі яких виконується таке доручення;

• документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

Реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснюється або в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України, або в уповноважених обласних і міських його управліннях залежно від облікової вартості зовнішньоекономічного договору (контракту).

Розгляд документів, поданих на реєстрацію, здійснюється тільки на предмет відповідності даних договору (контракту) даним інформаційної картки зовнішньоекономічного договору (контракту), відповідності контрактних цін індикативним і на предмет відсутності на момент подання документів спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону № 959.

Слід зазначити, що у випадку, коли суб'єкт ЗЕД здійснює експортно-імпортні операції за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), які підлягають обов'язковій реєстрації, для митного оформлення товарів за такими поговорами необхідно до органів митної служби пред'явити картку реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту), яка видана суб'єкту підприємницької діяльності у встановленому порядку.

Картка реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту) є дійсною для митного оформлення відповідних товарів протягом 12 календарних місяців і втрачає чинність після закінчення цього терміну або здійснення в цей термін митного оформлення товарів, які експортуються, у повному обсязі, передбаченому зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Переоформлення картки реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту) здійснюється в порядку, передбаченому для реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).