Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)

7.2. Зміст зовнішньоекономічного договору загальні положення. Преамбула контракту

Як уже згадувалося, зовнішньоторговельний договір - досить об'ємний документ, що вказує не тільки на умови, терміни і засоби постачання товару та платежу, але й на порядок вирішення суперечок, вступ договору в силу, правові наслідки розірвання договору та інше. Для його укладання необхідна згода сторін за всіма істотними для даного виду контракту умовами. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Істотні умови (condition) контракту - це умови, без яких він не має юридичної чинності:

1) умови про предмет договору;

2) умови, що названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів даного виду;

3) усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін потрібно досягти згоди.

Перелік істотних умов (зокрема, умова про предмет договору для договорів міжнародної купівлі-продажу товарів) залежить від того, підпадає договір під сферу дії Віденської конвенції 1980 року чи під дію норм чинного законодавства України. Якщо договір про постачання товарів складений відповідно до чинного законодавства

Істотні умови (condition) контракту - це умови, без яких він не має юридичної чинності (умови про предмет договору; умови, що названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів даного виду; усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін по-потрібно досягти згоди)

України, то істотними його умовами будуть:

1) умови про предмет договору (умови договору яро товар - його найменування і кількість), як і в договорі купівлі-продажу;

2) умови про період постачання, терміни постачання окремих партій товарів Якщо договір складено за нормами Віденської конвенції 1980 року, то істотними його умовами будуть умови про предмет договору. Інші умови даного договору відносяться до несуттєвих. Невключення їх у контракт не спричинить його недійсності.

До несуттєвих (warranty) відносять умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не має вправа на розірвання контракту, вона може тільки вимагати виконання зобов'язань і відшкодування збитків. Укладання контракту необхідно починати з указання місця і дати його підписання, найменування сторін, що укладають угоду. Найменування сторін у договорі, країни їх належності повинні бути повними і точними, без скорочень. Неприпустимо використовувати різні скорочення й абревіатури, якщо тільки це не загальновизнані найменування. При ідентифікації сторін, що домовляються, точно вказують фірмові найменування, під якими партнери зареєстровані в торговельному (державному) реєстрі країни належності - їх правове положення (організаційно-правова форма), включаючи номер і тип ліцензії на даний вид діяльності, юридичну і фактичну адреси. Контракт може бути пронумеровано. Вступна частина контракту може бути такою:



У преамбулі можуть бути зазначені особи, уповноважені на підписання договору. Зазвичай контракт підписує керівник підприємства (фірми), що діє від його імені без доручення, але він може бути підписаний і іншою посадовою особою підприємства (фірми), що має спеціальні повноваження. У цьому випадку необхідна наявність завіреного нотаріусом доручення, що засвідчу повноваження на підписання даного контракту.

Несуттєві умови (warranty) - умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не має вправа на розірвання контракту, вона може тільки зажадати виконання зобов'язань і відшкодування збитків

Предмет контракту (purchase and sale) - вид дії, що відбивається в його назві (експорт або імпорт)

Об'єкт контракту (object of contract) - товари, послуги, результати виробничого і науково-технічного співробітництва

За загальними правилами контракт, підписаний особою, що не має повноважень на його підписання, не вступає в юридичну силу. У випадках, коли такий контракт у комерційній практиці починає здійснюватися, він може бути визнаний дійсним арбітражним судом, оскільки початок фактичного виконання контракту свідчить про те, що керівник організації згодом схвалив цю угоду і взяв нa себе передбачені контрактом зобов'язання на зазначених у ньому умовах.

Структура і зміст контракту можуть бути різноманітними в залежності від характеру товару та умов угоди. Зазвичай умови контракту розташовуються по мірі їх важливості для даної угоди або виходячи з послідовності дій сторін згідно з договором.

Предмет зовнішньоекономічного договору (контракту)

Для здійснення угоди необхідно вказати якісні умови про предмет і об'єкт контракту

(subject and object of contract).

Предмет контракту визначає вид дії, що відбивається в його назві. При міжнародній купівлі або продажу товарів (purchase and sale) це - відвантаження вітчизняних товарів за кордон (експорт) чи постачання закордонних товарів в Україну (імпорт). Об'єкт контракту (object of contract) - товари, послуги, результати виробничого, а також наукового та технічного співробітництва, що при реалізації визначаються як форма товару. Об'єктом можуть виступати речі, що належать продавцю (юридичній або фізичній особі) на правах власності, або ті, що не існують на момент укладення угоди.

У тексті зовнішньоторговельного контракту необхідно конкретно зазначити точне і повне

найменування і кількість товару, що продається й купується. Найменування товарів, їх перелік та кількість можна вказати в додатках (специфікаціях) до контракту, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною контракту.

2. Предмет контракту

Продавець продав, а Покупець купив на умовах франко-склад покупця (Дніпропетровськ, вул. Калініна, 17) («Інкотермс - 2000») товари згідно зі специфікацією, що надається до чинного Контракту і є його невід'ємною частиною.

До зобов'язань продавця входить передача покупцю товару, вільного від будь-яких прав третіх осіб (за винятком випадків погодження покупця Прийняти товар, обтяжений правами третіх осіб). Невиконання обов'язку дає покупцю право вимагати зменшення ціни товару або розірвання договору купівлі-продажу. На товар, обтяжений правами і вимогами третіх осіб, покупець може знизити ціну або ж відмовитися від його прийняття і вимагати відшкодування всіх збитків, за винятком втраченої вигоди (ст. 41-44 Віденської конвенції 1980 року).

Несуттєві умови (warranty) - умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не має вправа на розірвання контракту, вона може тільки зажадати виконання зобов'язань і відшкодування збитків

Предмет контракту (purchase and sale) -

вид дії, що відбивається в його назві (експорт або імпорт)

Об'єкт контракту (object of contract) - товари, послуги, результати виробничого і науково-технічного співробітництва

Терміни постачання товарів

Терміни постачання (time of sale) - це календарні дати, до яких товари (послуги) повинні бути доставлені продавцем у встановлені контрагентами географічні пункти

Згідно із загальним правилом термін визначається календарною датою або періодом часу, що обчислюється роками, місяцями, днями або годинами.

Передача товарів продавцем (виробником) покупцю повинна здійснюватися в обумовлений договором термін або терміни. Так, сторони можуть передбачити постачання товарів протягом терміну дії договору окремими партіями. Тоді повинні бути визначені терміни постачань окремих партій товарів. Якщо періоди постачань у договорі не обговорені, товари постачають рівномірними партіями щомісяця (якщо інше не

передбачене правовими актами або звичаями ділового обороту). У договорі постачання може бути встановлено і графік постачання товарів (декадний, добовий, годинний). Самі терміни постачання можуть бути зазначені непрямо.

У договорі обов'язково слід визначити порядок виконання постачальником своїх обов'язків з постачання товарів покупцю шляхом їх відвантаження згідно з договором. При цьому може бути передбачене право покупця давати постачальнику вказівки про відвантаження товарів одержувачам (рознарядки), зміст яких визначається договором. Частіше це дата перетинання кордону та документи, що підтверджують факт постачання (залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, поштова квитанція, акти прийому-передачі товару).

Можливі терміни відвантаження:

• «негайно» - термін, необхідний для оформлення митних формальностей і транспортування, що фактично означає зобов'язання продавця поставити товар у будь-який день протягом двох тижнів;

• «якнайшвидше» - термін, протягом якого продавець зобов'язаний здійснити постачання товару в найкоротший термін;

• «по мірі готовності»;

• «по відкритті навігації»;

• «по накопиченні партії».

Дострокове постачання товарів може здійснюватися за згодою покупця (що відображається в умовах договору), як і порядок одержання продавцем дозволу покупця на дострокове постачання йому товару. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, зараховуються до кількості товарів, що підлягають постачанню в такому періоді. При разовому постачанні товару встановлюється період, протягом якого воно буде здійснюватися, або вказується конкретна дата постачання. Термін постачання може бути

пов'язаний з попередньою оплатою товару покупцем. При постачанні товару партіями протягом тривалого часу складають графік виконання поставок (з указівкою кількості та періодів часу поставок). При постачанні товару до встановленої контрактом календарної дати покупець має право як відмовитися, так і прийняти його. Тому, коли вигідне довгострокове постачання товару, в умовах контракту слід передбачити право продавця на постачання товару до встановленого терміну.

Іноді у пункт договору про терміни постачання включають умови про правила визначення дати постачання.

Датою постачання вважається дата товарно-транспортної накладної, виписаної на ім'я Покупця. Вона повинна містити: номер контракту, вартість вантажу, дату відправлення, адресу регіональної митниці, адресу покупця, номери телефонів тощо.

Якщо в контракті (додатку, специфікації) не встановлено термін постачання і не зроблено вказівок, яким чином він повинен бути визначений, сторони керуються загальними положеннями. За загальними правилами такий контракт не втрачає юридичної чинності, бо буде кваліфікований як договір купівлі-продажу, тому сторони повинні виконати прийняті ними зобов'язання. Передача товарів покупцю в даному випадку визначається законами чи звичаями країни, право якої застосовується до чинного контракту. Коли зобов'язання не передбачає термін виконання і не містить умов, що дозволяють визначити цей термін, воно повинно бути виконане в розумний термін після виникнення зобов'язання (ст. 33 Віденської Конвенції). При відсутності в контракті умови про терміни постачання, за законодавством деяких країн продавець може його здійснити негайно, а покупець вправі вимагати негайного постачання замовленого ним товару. У практиці міжнародної торгівлі термін «негайне постачання» розуміють як постачання протягом 14 календарних діб від дати підписання контракту; «розумний термін» визначається, виходячи з конкретних умов контракту.

Строки постачання згідно із зовнішньоекономічним контрактом можуть визначатися в такий спосіб.

3. Строки постачання товару

Постачання товару, вказаного в п.1 дійсного Контракту, буде здійснено протягом трьох місяців з дня отримання авансового платежу, згідно з п.7 дійсного Контракту.

Санкції за порушення терміну постачання товару в контракті передбачаються Умовами про відповідальність.

Якість товару

Умови про якість товару, що постачається, об'єднані в спеціальний розділ чи входять до розділу «Предмет контракту».

кість товару повинна відповідати укладеному договору. За умов відсутності

Якість товару

(quality) - сукупність властивостей (техніко-економічних і естетичних), що зумовлюють спроможність задовольняти певні потреби, пов'зані з призначенням товару

Стандарт (standard) -

нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги до якості товарів, а технічні умови

(technical conditions) встановлюють вимоги до певного товару

обумовленій якості, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для заданих цілей використання. Якщо у встановленому законом порядку передбачені обов'язкові вимоги до якості товару, то продавець зобов'язаний передати покупцю товар, що відповідає цим обов'язковим вимогам. Якість товару в контрактах визначається прийнятими

стандартами, або передбачена в специфікації (нормативно-технічному документі, де

зафіксовано індивідуальні властивості певного товару). Для характеристики якості застосовують такі спеціальні поняття, як:

• кондиція (quality requirements);

• звичайна експортна якість (shipping quality).

Товар вважається невідповідним договору за якістю (ст. 35 Віденської конвенції 1980 року), якщо він: 1) непридатний для тих цілей, для яких він

зазвичай використовується;

2) непридатний для будь-якої конкретної мети, про яку продавець був сповіщений покупцем під час укладення договору;

3) не має відповідної якості, яку було обговорено під час демонстрації зразка або моделі.

Запис умов про якість товару може мати такий вигляд:

4. Якість товару (для випадків, коли постачальник не є товаровиробником)

Якість устаткування повинна цілком відповідати технічним характеристикам, зазначеним фірмами-виготовлювачами устаткування, а також умовам дійсного Контракту.

Повне найменування необхідних технічних документів, які визначають якість даного товару, слід зазначити в тексті контракту, якщо товар має складні технічні характеристики (бо відповідна документація є невід'ємною його частиною). У тексті контракту можуть бути відповідні умови про постачання товару в комплекті.

Базисні умови постачання

Базисні умови у зовнішньоторговельному контракті чітко визначають розподіл численних обов'язків, пов'язаних із переміщенням товару від продавця до покупця, і встановлюють момент переходу ризику випадкової втрати або осування товару з продавця на покупця. Тобто вони визначають основу (базис) ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні. Узгодження умов постачання є для контрагентів важливим чинником ефективності зовнішньоторговельної операції і застосовується в контракті при транспортуванні товару будь-яким видом транспорту та при змішаних перевезеннях. За умов розбіжності змісту умов контракту і положень «Інкотермс» пріоритет мають умови контракту.

Базисні умови постачання (base conditions) - обов'язки, які встановлюють момент переходу ризику випадкової втрати або псування товару з продавця на покупця, а також встановлюють основу (базис) ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні

Франко (free) - визначення порядку оплати й обліку транспортних послуг при постачанні закупленої продукції споживачеві з указівкою місця, до якого транспортні витрати покладаються на постачальника

Базисні умови зовнішньоторговельного контракту визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, отже, і ризику його випадкової втрати. Тому в комерційних операціях франко-умови є тими умовами постачання товарів (продукції), відповідно до яких покупець звільняється від витрат за доставку товару в зв'язку з їх включенням у його ціну.

В останній редакції «Інкотермс-2000» встановлено чотири принципово різні групи термінів:

Перша група має усього один термін, що описує ситуацію, коли продавець передає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях (терміни групи «Е» - відправлення вантажу -Eterm-EX Works) - франко-підприємство.

Так, умова: Франко-підприємство EXW (EX-Works) містить у собі єдину умову - «із заводу». Нею обов'язки продавця зведені до мінімуму і, природно, ціна товару нижча, ніж при укладенні контракту на інших базисних умовах. Продавець зобов'язаний у передбачений контрактом термін передати товар у розпорядження покупця на території (у приміщенні) підприємства-виробника. У цей момент на покупця переходить і ризик випадкової втрати товару. Продавець не відповідає за завантаження товару, за надання покупцю транспортного засобу, якщо це не обговорено контрактом. Транспортування товару й укладення у зв’язку з ним договорів забезпечуються покупцем, який несе всі витрати зі страхування товару, його завантаження і перевезення, оплачує мито.

Другу групу термінів застосовують до ситуації, коли продавець зобов'язується надати товар у розпорядження обраного перевізника (терміни групи «F» - основний вид транспортування продавцем не оплачується: FCA, FAS і FOB).

Так, умови FCA (free carrier - Франко-перевізник), FAS (free alongside ship - вільно уздовж борта), FOB (free on board - Вільно на борту) визначають такий порядок, згідно з яким продавець повинен передати товар перевізнику відповідно до інструкцій покупця, який, в свою чергу, укладає договір перевезення і вибирає перевізника (спеціально не формулюють, яким чином товар буде переданий продавцем перевізнику). «Перевізник» - це не тільки підприємство, що безпосередньо здійснює перевезення, але і підприємство, що бере па себе зобов'язання виступати перевізником або посередником у здійсненні перевезення і доставити товар у пункт, зазначений покупцем. «Перевізник» є юридичною або фізичною особою, відповідального за договором перевезені»,,

За умовою франко-перевізник (FCA) продавець виконує свої зобов'язання з постачання товару після передачі його перевізнику. В обов'язки продавця входить: доставити товари (які пройшли митне очищення для ввезення) у розпорядження перевізника або особи, що діє від його імені. Умови франко-перевізник поширюються на постачання товарів наземним, водним і повітряним транспортом, і ризик випадкової втрати або ушкодження товару переходить із продавця на покупця в момент передачі товару перевізнику (а не в момент перетинання товаром судна).

Базисна умова постачання франко-вагон визначається при здійсненні перевезення товару залізницею. Місце передачі товару перевізнику (визначає, як правило, покупець) спеціально повинно бути обговорене, тому що в протилежному випадку місце передачі товару перевізнику обирає продавець. Ризик випадкової втрати або ушкодження товару переходить від продавця на покупця в момент передачі товару перевізнику (якщо продавець певним чином уособив переданий перевізнику товар).

За умови FAS продавець виконує свої зобов'язання, коли товар розміщено уздовж борта судна на пристані. Право власності на товар переходить від продавця на покупця після того, як товар розміщено на пристані уздовж борта судна. Ризик випадкової втрати або ушкодження товару і всі наступні витрати переходять на покупця з моменту переходу до нього права власності на товар. Покупець здійснює очищення товару від експортних мит самостійне.

За умови FOB продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна (зафрахтованого покупцем) в узгодженому порту завантаження у встановлений термін, очистити товар від експортних мит. Покупець зафрахтовує судно і своєчасно сповіщає продавця про термін, умови і місце завантаження, назву, час прибутті судна. Право власності і ризик випадкової втрати або ушкодження товару і всі подальші витрати переходять від продавця на покупця в момент перенесення товару на борт даного судна.

Третя група термінів визначає випадки, коли продавець зобов'язується укласти договір перевезення, проте без прийняття на себе ризику випадкової втрати або ушкодження товару чи будь-яких додаткових витрат після його завантаження. Він відповідає за перевезення вантажу, але не за втрату та ушкодження і не бере на себе додаткових витрат, що виникли після відправлення товару (терміни групи «С» - основний вид транспортування продавцем не оплачується - CFR, CIF, СРТ і СІР).

Такі умови, як CFR (cost and freight - Вартість і фрахт), CIF (cost,insurance freight - Вартість, страхування, фрахт), СІР (cost, insurance paid to...— Bapість страхування оплачено до ...), СРТ (cost paid to... - Вартість оплачена до ...) встановлюють правила, відповідно до яких продавець повинен укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій рахунок.

Фрахт (freight) - плата власнику транспортних засобів (в основному морських) за надання ним послуг по перевезенню вантажів, а також залежно від умов договору, плата за завантаження і розвантаження

Тому, відповідно до термінів даної групи, потрібно обов'язково зазначити пункт, до якого продавець оплачує перевезення. Оскільки пункт розподілу витрат знаходиться в країні призначення, умови даної групи термінів часто помилково розуміють як договір прибуття (відповідно до якого продавець несе усі ризики і будь-які витрати аж до фактичного прибуття товару в узгоджений пункт). Проте ці умови передбачають виконання продавцем договірних зобов'язань у країні відвантаження товару (тобто терміни цієї групи того ж порядку, що і терміни другої групи).

Контракти купівлі-продажу на умовах зазначеної групи термінів підпадають під категорію договорів відправлення. За умов групи термінів «С», продавець звільняється від будь-якого подальшого ризику випадкової втрати або ушкодження товару і витрат після того, як він належним чином виконав свої зобов'язання (уклав договір перевезення, передав вантаж перевізнику і забезпечив страхування за умовами «вартість, страхування і фрахт» та «фрахт і страхування оплачені до...»).

За умовою постачання CFR, ризик випадкової втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат переходить від продавця на покупця в момент перенесення товару на судно в порту відвантаження. Продавець бере на себе обов'язок сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення.

За умовою CIF, на продавця покладають обов'язок забезпечити страхування від ризику випадкової втрати або ушкодження товару під час перевезення. Продавець зобов'язаний зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, доставити товар у порт і завантажити його на борт судна в узгоджений термін, передати покупцю коносамент, а також укласти договір зі страховиком, виплатити страхову премію, виписати на покупця і вручити йому страховий поліс.

Четверта група термінів визначає умови проходження вантажу аж до його доставки в країну призначення, коли продавець бере на себе всі витрати і ризики до моменту доставки товару в країну призначення (група «D» -прибуття вантажу - DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Так, умови DAF (delivered at frontier - Постачання франко-кордон), DES (delivered at ship - Постачання франко-судно), DEQ (delivered at quay - достачання франко-причал), DDU (delivered duty unpaid — Постачання без сплати мит), DDP (delivered duty paid - Постачання зі сплатою мит) встановлюють правила, згідно з якими продавець відповідає за прибуття товару в узгоджений пункт або порт призначення і бере на себе при цьому всі ризики й усі витрати з доставки. Терміни четвертої групи характеризують договори прибуття, тоді як терміни третьої групи - договори відправлення. Терміни четвертої групи поділяються на дві категорії: 1) за умовами

«постачання франко-кордон», «постачання франко-судно» і «постачання без сплати мит» продавець не зобов'язаний доставляти товар із здійсненням митного очищення для імпорту; 2) за умовами «постачання франко-причал» і «постачання з оплатою мит» продавець зобов'язаний доставити товар і зробити митне очищення товару.

Базисна умова постачання визначає зміст багатьох наступних умов контракту. При цьому і продавець, і покупець виходять із принципу найменших матеріальних витрат (бо часто витрати з перевезення товару досягають близько половини його вартості). У базисних умовах постачання необхідно визначати назву пункту відправлення (або призначення) товару. Щоб терміни міжнародної торгівлі тлумачились сторонами однаково, при укладенні зовнішньоторговельного контракту треба чітко визначити базисні умови постачання.

Обов'язки сторін

Зовнішньоекономічний договір містить обов'язки сторін. Основний обов'язок продавця - доставити товар покупцю у встановлений термін і у встановлене місце (забезпечивши при цьому належну якість товару, його упакування, маркування тощо). Основний обов'язок покупця - прийняти товар і оплатити його вартість на умовах контракту. Конкретний перелік прав і обов'язків сторін зовнішньоекономічного договору залежить від базисної умови постачання, яка одночасно визначає зміст прав і обов'язків продавця і покупця. Так, при умові «франко-завод» цей розділ набуває такого змісту:

5. Обов'язки сторін (франко-завод)

1.7. Продавець зобов'язаний:

а) надати товар у розпорядження Покупця у встановлений у Контракті термін на своєму підприємстві;

б) забезпечити за свій рахунок упакування товару, обговорене в чинному Контракті;

в) повідомити Покупця про термін, коли товар буде наданий у його розпорядження, не менш ніж за__________(термін);

г) нести витрати за перевірку якості товару, його зважування, зміни;

д) на прохання Покупця сприяти в одержанні документів, які видаються в країні постачання або країні походження товару, що можуть знадобитися Покупцю для вивозу його з країни.

5.2. Покупець зобов'язаний:

а) прийняти товар у місці й у термін, зазначений у чинному Контракті;

б) оплатити вартість товару в порядку, передбаченому Контрактом;

в) нести усі витрати, що припадають на товари, і всі ризики, яким може піддаватися товар, з моменту, коли його надано у розпорядження Покупця;

г) нести витрати по оплаті мит і податків (якщо такі передбачені).

Ціна і загальна сума контракту

Індикативні ціни є обов'язковими для використання при укладанні і проведенні всіх видів зовнішньо

економічних угод, за якими здійснюється експорт-імпорт товарів:

1) походженням з України, щодо імпорту яких до інших країн застосовані антидемпінгові заходи, порушені антидемпінгові процедури або розслідування, а також відбувається перегляд таких заходів або процедур;

2) походженням з України, щодо імпорту яких до інших країн вірогідна загроза застосування антидемпінгових компенсаційних заходів, порушення антидемпінгових (спеціальних) процедур або розслідувань;

3) походженням з України, імпорт яких у певні країни світу обмежений згідно з відповідними міжнародними договорами або зобов'язаннями України;

4) походженням з України, експорт (імпорт) яких як з України, так і в Україну здійснюється у межах спеціальних режимів і режимів нетарифного регулювання.

Наказом № 507 встановлено:

«Дія індикативних цін, затверджених в установленому порядку Міністерством економіки України згідно зі статтями 1, 2 та 3 Указу Президента України від 10.02.1996 року № 124/96, поширюється на вивезення товарів, які мають походження з України згідно зі ст. 18 Закону України «Про Єдиний митний тариф», що входять до чинного на відповідний час переліку, які вивозяться в межах операцій з давальницькою сировиною та інших операцій, що передбачають тимчасове вивезення таких товарів з митної території України, у тому числі і з зобов'язанням їх повернення...».

Пропозиції щодо переліку товарів, на які можуть розроблятися і встановлюватися індикативні ціни, вносяться в установленому порядку Управлінням ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства економіки України за поданням інших управлінь Міністерства та центральних органів державної виконавчої влади, які надходять в установленому порядку та формі. Перелік товарів, на які встановлюються індикативні ціни, погоджується в установленому порядку і затверджується наказом Міністерства економіки України. Згідно із затвердженим відповідно до чинного законодавства України переліком індикативних цін фахівцями Держзовнішінформу проводиться моніторинг відповідних ринків, експорту товарів українського походження. Для цього використовуються так; інформаційні джерела:

• біржові котирування;

• ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції;

• довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі відео-, комп'ютерних, електронних та інших подібних банків даних та мереж;

• статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій України;

• комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняльні індекси цін;

• звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном;

* контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєстрації у

Міністерстві економіки України;

* прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників.

При визначенні рівнів індикативних цін беруться до уваги фактори, які можуть впливати на ціноутворення по конкретних товарах на конкретних ринках залежно від умов здійснення тієї чи іншої операції.

Контроль за дотриманням експортерами рівнів індикативних цін здійснюється таким чином:

• відповідність цін на зовнішньоекономічні товари, угоди по яких підлягають реєстрації чи потребують отримання ліцензії в Міністерстві економіки України, індикативним цінам контролюється фахівцями управління ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства економіки України. Ціна товару зазначається в картці реєстрації (обліку) контракту чи ліцензії і не потребує додаткового обгрунтування експортером для митних, податкових та інших державних органів;

• відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди по яких не підлягають реєстрації чи не потребують отримання ліцензії в Міністерстві економіки України, індикативним цінам контролюється митними органами України у порядку, встановленому Держмиткомом України за погодженням із Міністерством економіки України.

Ціни на товари можна класифікувати за ступенем визначеності на ті, що вже визначені, і ті, що визначаються. Під уже визначеною ціною розуміють пряме встановлення ціни у вигляді твердої суми. Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умову обчислення ціни до моменту платежу. Цей спосіб характеризується вказівкою в контракті на довідкові ціни, що публікуються в періодичних виданнях, біржові котирування в центрах міжнародної торгівлі, ціни аукціонів.

За способом фіксації розрізняють тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі ціни.

Тверда ціна (firm price) встановлюється в момент підписання контракту, вона не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товару. Тверді ціни не змінюються протягом терміну дії контракту, проте вони виключають можливість наступного врахування коливань економічної кон'юктури, що може обернутися збитками для однієї із сторін (якщо до терміну платежу ринкові ціни зміняться). Зазвичай такі ціни застосовуються в угодах із негайним постачанням товару або при постачаннях у короткі терміни.

Періодично тверді ціни (time firm price) припускають певну фіксовану суму, дійсну на певний період часу. В момент підписання контракту ціни не фіксуються, а визначаються, наприклад, перед постачанням кожної партії, на початку року.

Рухлива ціна (flexible price) - це зафіксована при укладенні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься відповідна цінова обмовка, яка передбачає, що, якщо до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або зменшиться, відповідно повинна змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Рухливі ціни, на відміну від періодично твердих, фіксуються в контракті, але припускають перегляд цін сторонами при істотній їх зміні на ринку на певний відсоток. При цьому в контракті обов'язково повинне бути зазначене джерело, яким сторони будуть керуватися при визначенні індексу цін.

Плаваюча ціна (sliding price) - це ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбуваються в період виконання контракту. Ця ціна застосовується в контрактах на товари тривалого циклу виготовлення.

Ціна, передбачена в контракті, може корегуватися при зміні ціноутворюючих чинників (заробітної плати, вартості сировини тощо) протягом дії контракту. Одночасно обумовлюються і межі (у відсотках) відхилення фактичної ціни від контрактної. При аналізі ціни враховуються такі стратегічні моменти, як наявність конкурентоспроможного і якісного товару, товару в належній упаковці, можливість своєчасного постачання товару, ступінь конкуренції цього товару на ринку країни призначення, торговельні, політичні, ідеологічні, релігійні і багато інших умов, що впливають на кон'юнктуру ринку. Для аналізу цін залучається широке коло джерел.

На етапі попереднього визначення рівня цін товару орієнтуються на опубліковані ціни (published price), до яких відносяться довідкові (advertised price), біржові котирування (exchange quotation), ціни аукціонів (auction price), ціни фактичних угод (price of the actual quotation), ціни пропозицій великих фірм (price of an offer) та розрахункові ціни (accounting price).

В якості відправної точки для проведення переговорів про ціну партнери по торговельній угоді використовують базисні ціни (base price). Базисна ціна - ціна товару, що приймається в якості відправної точки при визначенні зовнішньоторговельної ціни даної продукції (товару), а також індексу цін у міжнародній торгівлі в цілому і за окремими видами товарів. Базисна ціна регулярно переглядається з урахуванням змін асортименту товарів у зовнішньоторговельному обміні на ринку.

У світовій торговій практиці широко застосовується система знижок. Визначення ціни товару нерідко супроводжується включенням в контракт умов про знижки з ціни (price reduction). Застосовується декілька десятків видів знижок, але найбільш поширеними є:

• бонусні знижки (bonus rebates) надаються значним оптовим покупцям, причому не за кожну окрему партію, а за заздалегідь узгоджений річний обсяг обороту. Такі знижки, як правило, складають 7- 8% вартості обороту;

• сезонні знижки (seasonal discount) - знижки, що мають сезонний характер і застосовуються головним чином при торгівлі товарами масового попиту;

• дилерські знижки (dealer discount) - знижки, що надаються оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. За рахунок таких знижок дилери повинні покривати свої витрати на продаж, сервіс і отримувати прибуток. Розмір дилерської знижки досягає 30% і залежить від виду товару й обсягу посередницьких послуг;

• закриті знижки (closed discount) - знижки, що використовуються в замкнутому економічному просторі і надаються на продукцію (товари) при постачаннях усередині фірми або у внутрішній торгівлі міжнародних об'єднань і груп. Закриті знижки можуть також вводитися

на товари, що постачаються по деяких міжурядових угодах;

• знижки з ціни (price discount) — знижки, які можуть пропонуватися покупцю при збільшенні обсягу замовлення. Розмір таких знижок невеликий при постачаннях товарів масового попиту. Для товарів, вироблених малими серіями або за індивідуальними замовленнями, знижка за кількість має значення, тому що збільшення серії приводить до скорочення витрат виробництва. Знижки на кількість складають зазвичай 10-15% вартості угоди;

• знижки, надані при кількаразовому збільшенні обсягу замовлення, називаються прогресивними (progressive discount);

• знижки «сконто» (each discount) - можуть застосовуватись, якщо платежі за контрактом здійснюються раніше терміну, зазначеного в контракті, і притому оплачуються готівкою. Такі знижки складають 3-5% вартості угоди;

• спеціальні знижки (extra discount) — знижки, що носять конфіденційний характер, являють собою комерційну таємницю і надаються партнеру, з яким фірма має особливо тривалі відносини.

Існують також інші види знижок: за постачання до певного терміну, за поліпшену якість, за серійність товару, за пробні партії.

Коли мова йде про продаж унікального товару, який раніше на ринок не постачався і який важко порівняти з іншими аналогічними товарами за його властивостями, застосовується розрахункова ціна постачальника. При цьому враховуються технічні і комерційні умови замовлення, наводиться порівняння з аналогічними товарами.

При упорядкуванні тексту зовнішньоекономічного договору рекомендується точно визначити ціну товару, що постачається.

6. Ціна

6.1. Ціна товару, що постачається, встановлюється в українських гривнях і розуміється як FOB-___________________________________

(назва товару)

6.2. Зазначена в п. 6.1 ціна містить у собі, крім вартості товару, вартість пари, експортного упакування і маркування, витрати по завантаженню товару на судно.

6.3. Сповіщення про відвантаження товару і виписка з товаросупровідних Документів здійснюються за рахунок Продавця.

6.4. Загальна ціна чинного Контракту складає________________________

(сума в цифрах і прописом)

В умовах інфляції фіксована ціна товару, зазначена в контракті, не вигідна продавцю. Він може вимагати від покупця часткової або повної передоплати товару, який постачається, що повинно бути зафіксовано в контракті.

Ціна товару, що постачається, може бути встановлена в будь-якій іноземній валюті. Зазвичай обирають валюту, курс якої достатньо стійкий. При визначенні валюти ціни контракту (currency of price) важливо правильно вибрати стійку і зручну валюту. За таких умов у текст контракту включається валютна обмовка. Необхідні також посилання на конкретний банк і місце його знаходження, оскільки курси іноземної валюти у кожному банку свої. Крім валютних обмовок, у якості захисного засобу від знецінювання валюти застосовується індексна обмовка (indexation clause). Ціна товару, зумовлена контрактом, у цьому випадку прив'язується до індексу цін на аналогічні товари.

Умови платежів

Платіж - завершальна стадія взаєморозрахунків у відносинах із партнером.

Умови платежу (terms of payment) - один із ключових компонентів зовнішньоекономічного договору, бо містить узгоджені сторонами умови платежів, засіб і порядок розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Умовами платежу визначаються: валюта платежу; термін платежу; засіб платежу і форма розрахунків; обмовки, спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику.

Існує загальне правило міжнародної торгівлі, відповідно до якого:

• при відсутності в тексті контракту вказівки конкретного моменту здійснення оплати вартості товару, що постачається, таким моментом вважається саме момент передачі в розпорядження покупця товару або товаросупровідних документів;

• при відсутності в тексті контракту умов про місце оплати вартості товару, таким місцем вважається місце перебування комерційної організації продавця (місце передачі товару або товаросупровідних документів).

При укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) використовуються такі умови оплати товару:

• оплата вперед (prepayment) - покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як завдаток (deposit).

• відстрочка платежу (postponement of payment) - це особливий засіб погашення заборгованості, при якому її внесення в повній сумі переноситься на більш пізній термін ніж то передбачено договором.

• оплата на виплат (payment by installment) - це засіб оплати товарів або послуг, при якому платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а - вроздріб, із розстроченням платежу.

Термін платежу (date of payment) і засіб платежу (manner of payment) сторони встановлюють досить чітко. Якщо терміни не встановлені прямо, то платіж здійснюється через певне число днів після повідомлення продавцем покупцю про те, що товар дається в його розпорядження або товар готовий до відвантаження. Засіб платежу визначає, коли повинна здійснитися оплата товару стосовно його фактичного постачання. Основними засобами платежу є наявний платіж готівкою, платіж з авансом, платіж у кредит.

Наявний платіж (cash payment) — повна або часткова оплата товару достроково або в момент переходу товару чи товаросупровідних документів у розпорядження покупця.

Платіж: з авансом (advance payment) передбачає виплату покупцем постачальнику узгоджених в контракті сум у рахунок належних за контрактом платежів до передачі товару в його розпорядження, а частіше усього до початку виконання замовлення. Авансовий платіж виконує двояку функцію: як форма кредитування покупцем продавця і як засіб забезпечення зобов'язань, прийнятих покупцем за контрактом. При відмові покупця прийняти замовлений товар постачальник має право звернути отриманий ним аванс на відшкодування збитків.

Платіж: у кредит (payment by installments) передбачає розрахунок за угодою на основі наданого експортером (продавцем) імпортеру (покупцю) фірмового кредиту (granted commercial credit).

Валюта контракту (currency of contract) і валюта платежу (currency of payment) - основні атрибути цього підрозділу зовнішньоекономічного контракту. При укладенні контракту встановлюється, у якій валюті буде зроблено оплату товарів. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або третьої країни, а також СДР, ЕКЮ. Іноді а умовах контракту передбачається право імпортера на свій розсуд здійснити платежі у тій чи іншій валюті. Як правило, використовується стійка або традиційна для даного виду товарів валюта.

Валютна обмовка фіксує курс однієї валюти щодо іншої, щоб уникнути втрат від девальвації (devaluation) або ревальвації (revaluation). Є два види валютної обмовки:

1) встановлення в угоді про ціну товару в якості валюти контракту стійкої валюти. При зниженні її курсу ціна платежу збільшується;

2) включення умов про зміну ціни товару в тій же пропорції, у якій відбудеться зміна курсу, узгодженого між сторонами валютою платежу стосовно валюти контракту.

Валютна обмовка (currency clause) - це умова, що включається в договір міжнародної купівлі-продажу товарів з метою страхування експортера від ризику зниження курсу валюти платежу між моментом укладення угоди і фактичним моментом оплати

Валютна обмовка може застосовуватися і при укладенні контрактів для забезпечення інтересів імпортера, коли очікується підвищення курсу валюти операції.

Валюта контракту (currency of contract) - та грошова одиниця, в якій здійснюються розрахунки за зовнішньоторговельним договором

Захисні обмовки (protection clauses), включені в контракт, спрямовані на усунення або обмеження валютного ризику. Вони побудовані за принципом ув'язування належних платежів зі змінами на валютних або товарних ринках. При цьому обмовки, що передбачають перерахунок суми платежу, називаються двосторонніми (bilateral clauses), оскільки можливі збитки і вигоди однаково поширюються на експортера й імпортера. Можуть застосовуватися й односторонні обмовки (unilateral clauses). Можлива, хоча і рідко, індексаційна обмовка (index clauses), яка передбачає зміну суми платежу в залежності від зміни загального індексу ін.

Стаття розділу контракту про оплату за умов вимоги від покупця передоплати може виглядати так:

У разі використання в зовнішньоекономічному договорі (контракті) плаваючих цін необхідно зазначати відлікову ціну товару на момент підписання договору чи початку постачань, щоб згодом визначити ціну товару стосовно майбутнього періоду. Слід зауважити, що вибір умов договору про фіксовану чи плаваючу ціну не впливає на зміст інших статей договору.

Стаття розділу контракту про оплату за умов встановлення в ньому плаваючих цін може виглядати наступним чином:



Форми розрахунків пов'язані з використанням різноманітних видів банківських і кредитних засобів платежу.

Основними формами розрахунків у міжнародній комерційній практиці є: інкасові, акредитивні, з відкритого рахунка, телеграфні і поштові перекази, чекові і вексельні (всі ці форми детально розглянуті у шостому розділі п. 6.2).

Якщо в якості платежу за зовнішньоекономічним договором використовують документарний акредитив чи документарне інкасо (з платежем проти поданих документів і на виплат), то, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» № 444 від 21.06.1995 року розділ рекомендується оформити так, як це показано нижче.

Умови здійснення платежів у формі акредитива

1. Платежі за товари, поставлені в рахунок цього Договору (контракту),

повинні бути здійснені у___(назва валюти)_____з безвідкличного документарного акредитива, відкритого за дорученням Покупця на користь Продавця банком-кореспондентом Уповноваженого банку й авізованого через Уповноважений банк. Якщо акредитив буде відкритий банком, який не с кореспондентом Уповноваженого банку, Покупець за свій рахунок забезпечить підтвердження акредитива банком-кореспондентом Уповноваженого банку.

2. Акредитив, що відкривається відповідно до цього Договору (контракту), підпорядковується Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів у редакції 1993 року, опублікованим Міжнародною торговельною палатою за № 500.

3. Продавець надає Покупцеві комерційний кредит на період _____ місяців від дати відвантаження товару. Покупець сплачує Продавцеві проценти за користування кредитом за ставкою _____% річних водночас зі сплатою вартості товару.

4. Акредитив повинен бути відкритий протягом ___ днів від дати повідомлення Продавця про те, що товар підготовлений до відвантаження з дати підписання Договору (контракту), терміном дії до _____, на повну суму вартості товару, а також включаючи ___% річних.

5. Якщо з вини Покупця або його банку відкриття акредитива буде затримано, Продавець має право відмовити у відвантаженні товару або розірвати контракт.

6. Платежі за акредитивом здійснюватимуться через _____ місяців від дати відвантаження товару за умови подання Продавцем до Уповноваженого банку таких документів:

• комерційного рахунку в ___ примірниках;

• повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписаних на ім'я _____, з повідомленням Одержувача, з позначкою «фрахт сплачений» або «фрахт сплачується за місцем призначення» плюс ___ копії або дубліката міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної чи поштової квитанції, що містить найменування Одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку Перевізника про відправлення вантажу;

• страхового поліса, виписаного на ім'я _____;

• інших документів.

Документи мають бути подані Продавцем до Уповноваженого банку не пізніше _____днів від дати відвантаження товару.

7. Акредитив передбачає можливість або дозвіл часткових відвантажень.

8. Покупець має сплатити усі витрати, пов'язані з відкриттям, авізуванням, Підтвердженням, продовженням терміну, зміною умов та виконанням акредитива.

9. Якщо умови відкритого акредитива не відповідатимуть умовам цього Договору (контракту), Покупець за свій рахунок та за дорученням Продавця забезпечить внесення до умов акредитива необхідних змін.

Умови здійснення платежів у формі Інкасо

1. Продавець надає Покупцеві комерційний кредит на ___ % вартості

Договору (контракту) на період ___ місяців від дати відвантаження товару ____% вартості Договору (контракту) буде сплачено Покупцем Продавцеві проти подання документів на відвантаження. Покупець сплачує Продавцеві проценти за користування кредитом за ставкою ___% річних одночасно зі сплатою вартості товару.

2. Платежі за товари, поставлені у рахунок цього Договору (контракту) здійснюватимуться Покупцем у____(назва валюти)_________в такому порядку: на ___% вартості товару під документи, тобто___(валюта, сума)_____проти надання

Покупцеві відісланих на інкасо через Уповноважений банк таких документів:

• комплекту з ____термінових переказних векселів, виставлених Продавцем Покупцеві на ____% вартості кожної окремої партії поставленого товару, плюс ___% річних, нарахованих за несплачену частину кредиту. Документи мають бути видані Покупцеві тільки проти акцепту ним цих переказних векселів;

• комерційного рахунку у _____ примірниках;

• повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписаних на ім'я

_____Уповноваженого банку або на ім'я Відвантажувача та індосованих «наказу Уповноваженого банку», з повідомленням Одержувача, з позначкою «фрахт сплачений», плюс ____ копії, або дубліката міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної чи поштової квитанції, що містить найменування Одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку Перевізника про відправлення вантажу;

• страхового поліса, виписаного на ім'я _____;

• інших документів.

3. Покупець акцептує переказні векселі протягом ____ днів від дати їх одержання банком Покупця.

4. Розрахунки за інкасо здійснюються в порядку, передбаченому Уніфікованими правилами з інкасо у редакції 1978 року, опублікованими Міжнародною торговельною палатою за № 322.

5. Сума платежу має бути переказана Покупцем у повній відповідності до платіжних інструкцій, викладених в інкасовому дорученні.

6. Усі банківські витрати, пов'язані з виставленням та сплатою інкасо, сплачуються Покупцем.

7. Для забезпечення своїх зобов'язань зі сплати ___ % вартості товару, зазначеного у Договорі (контракті), плюс ____ % річних за користування кредитом Покупець надасть Продавцеві протягом ____ днів від дати підписання Договору (контракту) гарантію банку-кореспондента Уповноваженого банку.

8. Гарантія має бути безвідкличною та безумовною, діяти до терміну платежу останнього переказного векселя плюс 30 днів для подання претензій у разі несплати переказних векселів та передбачати платіж проти простої першої вимоги Продавця.

9. У разі затримки платежів для сплачування зобов'язань Покупця, передбачених Договором (контрактом), Покупець має сплатити Продавцеві

проценти за затримку платежу за ставкою _____% річних із дня, який є наступним

після дня початку терміну платежу, до дати його фактичного надходження.

Страхування товарів

Сторони зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу включають у нього умови про страхування (insurance) товарів на різних стадіях товароруху і розподілу витрат по страхуванню між продавцем і покупцем.

Договір страхування (insurance policy) у цьому випадку є окремим договором і виконує роль засобу правового забезпечення інтересів продавця і покупця.

Договір страхування (insurance policy) у цьому випадку є окремим договором і виконує роль засобу правового забезпечення інтересів продавця і покупця.

Страховий поліс (policy) - це посвідчення або сертифікат, тобто документ, що видається страховиком у посвідчення договору страхування. Він містить відпрацьовані у світовій практиці умови страхування і різноманітні типові чи спеціальні обмовки (insurance clause).

Страховий ризик (insurance risk) - імовірна подія або сукупність подій, на випадок яких проводиться страхування.

Страхування проводиться на певну страхову суму (insurance amount), що визначає обчислення страхових платежів (insurance payment) і розмір виплат при настанні страхового випадку.

Страховий випадок (insurance accident) - фактичне настання події, що потягла за собою певні наслідки або збитки. Страховий випадок підтверджується спеціальним актом або документами.

Обсяг страхового забезпечення, наданого страховиком у зв'язку з його основним зобов'язанням відшкодовувати збитки, які можуть відбутися внаслідок страхового випадку, визначається в першу чергу страховим ризиком, обумовленим у договорі, і тим, у якому розмірі відшкодовуються збитки.

У практиці міжнародної торгівлі розрізняють різні види збитків:

1) збитки номінальні (nominal damages) — це збитки, які надаються для відшкодування потерпілій стороні, коли вона, будучи правою, не в змозі довести достатні обгрушування через порушення партнером умов контракту.

2) збитки прямі (direct general damages) - збитки, які підлягають відшкодуванню і виникли через порушення умов контракту.

3) аварією (average) називаються збитки, понесені внаслідок надзвичайних витрат або пожертвувань.

Відповідальність за договором страхування починається з моменту, коли вантаж взято зі складу в пункті відправлення для перевезення і триває протягом усього перевезення, включаючи перевезення, перевантаження і перевалювання, а також збереження па складах у пунктах перевантажень і перевалювань доти, доки вантаж не буде доставлений на склад вантажоодержувача або інший кінцевий склад у пункті призначення, зазначеному в полісі, але не пізніше 60 днів після розвантаження.

У ході виконання контракту здійснюється страхування товарів від транспортних ризиків. У залежності від засобу перевезення застосовується морське, авіаційне або наземне страхування. Умови контракту зазвичай передбачають сторону, яка буде нести витрати зі страхування - продавець чи покупець. Товар може бути застрахований від інших видів ризику тільки за вказівкою покупця.

Договір страхування може бути укладений на підставі однієї з трьох умов: із відповідальністю за всі ризики; із відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії.

Види ризиків, які слід враховувати при визначенні обсягу страхової відповідальності, залежать від виду товару.

Основні причини включення в договір умови про страхування:

1) забезпечення захисту від фінансових втрат, що можуть виникнути через псування вантажу, його крадіжку, пошкодження, нанесеного під час транзитного перевезення;

2) забезпечення захисту від фінансових претензій, які можуть бути висунуті проти власника товару на борту судна у випадку декларованої загальної аварії, коли самому товару не заподіяно шкоди.

Здавання-приймання за кількістю і якістю

Зміст умови зовнішньоекономічного договору про здавання-приймання товару за кількістю та якістю залежить насамперед від базисної умови постачання і характеру самого товару. При цьому діє загальне правило, якщо інше не обговорено в контракті, згідно з яким товар, що постачається, повинен здаватися і прийматися за кількістю та якістю в той момент і в тому місці, коли і де відбувається перехід з продавця на покупця права власності на товар і ризику випадкової втрати товару або його ушкодження.

Здавання товару (transmission of goods) - це передача товару продавцем у володіння покупцю відповідно до умов контракту купівлі-продажу, в результаті якої до покупця переходить повний контроль над товаром

Приймання товару (reception of goods) - це перевірка покупцем відповідності якості, кількості і комплектності товару його характеристиці і технічним умовам, зазначеним у контракті

Передача товару покупцю, що зветься постачанням (delivery), здійснюється за рахунок продавця. Витрати зі здавання включають вартість зважування, підрахунку, маркування, упакування, можливі митні й інші збори.

Здавання-приймання (acceptance of goods) - це один акт, в умовах контракту він може бути відбитий таким формулюванням: «Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем...»

У контракт включаються умови про порядок здавання-приймання: вид, термін і їх фактичне місце, засоби перевірки і методи визначення кількості та якості фактично поставленого товару, вказівка, ким здійснюється його здавання-приймання.

Здавання вантажів перевізнику вважається передачею товару покупцю, якщо вона супроводжується наданням документів, то виключають контроль продавця над товаром-Обов'язки сторін полягають у тому, що продавець (відправник) пред'являє товар перевізнику,

перевізник здійснює його прийом, перевезення і наступну здачу покупцю (одержувачу). Перевізник відповідає за цілість вантажу з моменту його прийому до перевезення і до видачі його покупцю (одержувачу). Межа і міри відповідальності, зумовлені контрактом перевезення, регулюються базисними умовами постачання.

Розрізняють декілька видів здавання-приймання:

• попереднє (preliminary acceptance);

• остаточне (final acceptance);

• за кількістю (quantity acceptance);

• за якістю (quality acceptance).

Термін здавання-приймання - це період часу, протягом якого покупець зобов'язаний зробити перевірку кількості товару відразу ж по його одержанні, а якість перевіряється протягом більш тривалого терміну, коли товар «працює». Таким чином, терміни приймання товару за кількістю та якістю можуть не збігатися.

При прийманні перевіряється відповідність кількості фактично поставленого товару умовам контракту. Покупець не зобов'язаний приймати товар у більшій або меншій кількості, ніж це передбачено в контракті, при відсутності обмовки «близько». Покупець може відмовитися сплачувати надлишки товару, сплативши тільки ту кількість, що передбачена контрактом.

При виявленні в пункті прибуття товару недостачі покупець має право пред'явити перевізнику претензії.

Приймання товару за якістю здійснюється в основному двома шляхами:

• на основі документа, у якому підтверджується відповідність якості товару умовам контракту;

• перевірка якості фактично поставленого товару в місці приймання (огляд товару, звірення його зі зразками, проведення аналізу).

Методи визначення якості товару в контрактах відрізняються великою розмаїтістю. Найчастіше застосовуваними є:

1) метод за попереднім оглядом — «оглянуто—схвалено» (inspected-approved method) застосовується в торгівлі зі складу товарами, що мають індивідуальні ознаки;

2) метод за стандартом (standard method) передбачає приймання товару за якістю при наявності відповідного стандарту, проведення перевірки відповідності останньому прийнятого товару;

3) метод за технічними умовами (technical conditions method) використовується при відсутності стандартів, постачанні одиничної продукції, Для якої необхідне дотримання спеціальних вимог;

4) метод за зразком (by simple method) має велике поширення в торгівлі товарами, що мають специфічні ознаки, але недостатньо уніфіковані, щоб стати предметом продажу за стандартом;

5) метод на умовах «Тель-Кель» («такий, як є») вказує на відсутність вимог до якості товару з боку покупця, аби товар відповідав своєму найменуванню. Інакше кажучи, покупець зобов'язаний прийняти будь-який товар, що відповідає найменуванню, якої б якості він не був;

6) метод по виході готового продукту (finished product method) використовується в торгівлі деякими видами сировини, якість якої визначається через обсяг готового продукту, що можна виготовити з одиниці даної сировини;

7) метод по утриманню окремих речовин у товарі (detail method) використовують при торгівлі хімічними товарами, рудами, деякими харчовими продуктами, де практикується вказівка мінімального відсотка утримання чистої речовини або максимальний відсоток припустимого утримання» інших складових частин;

8) метод по прийнятій якості (quality method) застосовується в тих випадках, коли якість товару повинна відповідати середній якості, прийнятій у торговельному обороті. Товар позначається терміном «звичайний» або «посередній».

Відсутність у контракті чіткого визначення якості товарів може нерідко бути причиною серйозних непорозумінь і спричинити великі додаткові витрати, що не враховувалися відповідною стороною при узгодженні ціни, а в окремих випадках може призвести до неможливості використання товару для технічних цілей, для яких він призначався покупцем.

В якості зразка можуть бути запропоновані такі формулювання умов зовнішньоекономічного договору по прийманню товару за кількістю і якістю:

8. Приймання товару за кількістю і якістю

8.1. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Покупцем за участю представника Продавця (або Перевізника) відразу ж після прибуття товару.

8.2. У разі встановлення порушення якості товару або недостачі його за кількістю Покупець разом із представником Продавця (або Перевізника) складає протокол і, залежно від причин порушення якості товару і виникнення його недостачі, пред'являє відповідні рекламації.

8.3. Продавець відповідає за всі вади товару, що виникли після передачі його Покупцю, якщо причина їх існувала до цієї передачі і Покупець пред'явив рекламацію не пізніше шести місяців із дня приймання товару.

8.4. Продавець зобов'язаний негайно відшкодувати недостачу товару і замінити недоброякісний товар на якісний.

Упакування і маркування товару

Упаковування товару (cargo packaging) - це відповідним чином оформлена ємність, в якій транспортується товар

Вид упакування товару (cargo parking) визначається в контракті базисними умовами постачань. Це дуже важливий пункт контракту. Якщо в договорі не узгоджене інше, в обов'язки продавця входить

забезпечення належного упакування товару, що гарантує збереження його властивостей під час подорожі. У більшості випадків обидві сторони зацікавлені в попередньому з'ясуванні того, яке упакування необхідне для забезпечення неушкодженості товару і його доставки за призначенням. Проте, оскільки обов'язки продавця з упакування товару залежать від виду і тривалості транспортування, необхідно враховувати, що продавець зобов'язаний упакувати товap належним чином, але тільки в тій мірі, v якій він проінформований про обставини перевезення до укладення контракту. Відповідність характеру упакування

вимогам законодавства країни призначення вантажу сформульовано в Загальних умовах постачань товарів між організаціями країн-членів Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) 1968-1988 років, застосовуваних і зараз:

• якщо в договорі немає особливих вказівок щодо упакування, продавець повинен відвантажити товар в упаковці, застосовуваній для експортних товарів у країні продавця, що забезпечило б збереження і неушкодження вантажу під час перевезення з урахуванням можливих перевантажень за умов належного і звичайного обходження з вантажем. У відповідних випадках повинні враховуватися також тривалість і засоби транспортування;

• перед упакуванням повинен бути зроблений належний монтаж устаткування.

Упаковка повинна слугувати носієм інформації - реклами і маркування. Крім того, вона повинна забезпечувати зручність при складуванні і збереженні товару з урахуванням місця і способу його складування, засобів автоматизації, транспортування, завантаження і розвантаження з урахуванням видів транспортних засобів і транспортних шляхів проходження вантажу, митних оглядів, продажу товару. В контракті окремо обумовлюють зовнішнє упакування (external packing) - тару (container), брезент (canvas cloth), ящики (boxes), контейнери (containers), а також внутрішнє упакування (interior packing), невіддільне від товару.

Маркування (marking) - необхідні написи, зображення, умовні позначки, що розміщені на упаковці або на відвантаженому товарі

Маркування зовнішньоекономічного вантажу (cargo marking) повинно надавати споживачу необхідну мінімальну інформацію про товар, засоби його збереження.

Інформація має включати загальні відомості про вантаж, а саме: найменування країни-виробника та найменування відправника; найменування одержувача вантажу; пункт призначення і пункт відправлення; загальні відомості про вантаж; номер контракту; можливу ідентифікацію; інструкцію про завантаження-розвантаження; вказівки про місцезнаходження інструкцій чи документації. Зазвичай правила маркування можна знайти в спеціальних довідниках. Невідповідність упакування, захисту і маркування умовам контракту розглядається як порушення контрактних зобов'язань, за що передбачаються спеціальні санкції.

Статтю договору, яка містить умови про упакування та маркування, можна сформулювати наступним чином:

9. Упакування і маркування

9.1. Товар, що постачається, повинен бути відвантажений в експортному упакуванні, яке відповідає його характеру.

9.2. Упакування повинне забезпечувати повну цілість вантажу від усякого роду ушкоджень і корозії під час перевезення його морем (залізницею, автотранспортом) з урахуванням декількох перевантажень, а також тривалого збереження. Вантаж повинен бути упакований таким чином, щоб він не міг переміщатися усередині тари при зміні її положення. Продавець відповідає перед Покупцем за ушкодження або поломку вантажу внаслідок неналежного упакування.

9.3. Ящики, в які упаковано устаткування, маркуються з трьох боків - на двох протилежних сторонах і поверх ящика. Місця, що потребують спеціального ставлення, повинні мати додаткове маркування: «Обережно», «Верх», «Не кантувати».

9.4. На негабаритних, великовагових місцях, висота яких перевищує 1 м чи вага перевищує 500 кг, повинно бути зазначено незмивною фарбою на кожному вантажному місці розташування центру ваги знаком «+» і буквами «Ц. В.»

9.5. Продавець зобов'язаний відшкодувати додаткові транспортні і складські витрати, що виникли у зв'язку із засиланням устаткування не за адресою внаслідок неналежного або неправильного маркування.

Гарантії якості і комплектності постачання

У зовнішньоекономічних договорах є умова, за якою продавець бере відповідальність за якість товару протягом певного гарантійного терміну. Така умова визначає обсяг надання продавцем гарантій,

гарантійного терміну зобов'язань продавця у випадку виявлення дефектності товару або невідповідності його контракту. Розрізняють такі гарантійні терміни:

• гарантійний термін експлуатації - період часу, протягом якого виробник гарантує стабільність показників якості товару у процесі його експлуатації за умов дотримання споживачем правил експлуатації;

• гарантійний термін збереження - період часу, протягом якого виробник гарантує цілість усіх встановлених стандартами експлуатаційних показників і споживчих властивостей товару за умов дотримання споживачем правил збереження;

• термін придатності товару — період часу, протягом якого виробник гарантує всі встановлені стандартами експлуатаційні показники і споживчі властивості товару за умов дотримання споживачем правил експлуатації і збереження. Після його закінчення товар вважається непридатним для використання за призначенням.

Більшість контрактів містить комерційні гарантії якості, що являють собою зобов'язання продавця поставляти покупцю товар, який має протягом установленого (гарантійного) терміну певні властивості. Виявивши протягом гарантійного терміну невідповідність товару гарантованим характеристикам, покупець має право пред'явити продавцю претензію.

У випадку порушення асортиментних постачань, постачання некомплектного товару, недоброякісної продукції, зміни цін у порівнянні із зазначеними в контракті покупець теж має право на подачу рекламації. Проведення претензійної роботи регулюється розділом II «Доарбітражного врегулювання господарських суперечок» Кодексу про адміністративні правопорушення (АПК).

Під час складання тексту претензії заявник повинен чітко дотримуватися вимог, викладених у ст. 6 АПК:

1) у претензії необхідно вказати повне найменування, поштові реквізити заявника, а також дату пред'явлення і номер претензії;

2) у претензії викладаються обставини, які спричинили дію претензії, наводяться доводи, що підтверджують обставини, які виникли, посилання на відповідні законодавчі акти;

3) заявник претензії повинен чітко сформулювати свої вимоги;

4) якщо претензія не підпадає під грошову оцінку, то слід визначити суму претензії і здійснити її розрахунок;

5) у претензії вказується повний перелік документів, які додаються до претензії як довід заявлених вимог.

Претензія (claim) - вимога кредитора до боржника про сплату боргу, відшкодування збитків, оплату

штрафів, усунення недоліків у продукції, що постачається

Отже, претензія (claim) - це вимога, запропонована одним із контрагентів іншому контрагенту по угоді з метою відновлення порушених прав і врегулювання розбіжностей за контрактом.

Сторона, яка визнала претензію заявника, має письмово на неї відповісти, вказавши визначену суму суперечки, номер і дату платіжного доручення на переказ указаної суми

чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підпадає під грошову оцінку, а також перелік доданих до відповіді документів.

У випадку повної або часткової відмови в задоволенні претензії чи у разі неотримання відповіді тільки звернення до арбітражного суду може примусити партнера виконати обов'язки за договором. Перший крок до цього - надання позову до суду.

Підприємство, чиї інтереси було порушено, з метою безпосереднього врегулювання суперечок з порушником його прав звертається до відповідача з письмовою претензією, яка може виглядати таким чином:



Підстави звільнення від відповідальності. Форс-мажор

У ході здійснення контракту можуть виникнути надзвичайні обставини, що перешкоджають належному виконанню зобов'язань. За загальним правилом сторона не несе відповідальності за виконання будь-яких із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем.

Обставини неможливості виконання зобов'язань за контрактом повинні мати такий характер, щоб їх можна було вважати такими, що виникли мимо волі і без провини сторін контракту. Такі обставини іменуються непередбачуваними, або форс-мажором (force-major).

Форс-мажор (force-major) - незалежні від учасників угоди (договору, контракту) надзвичайні непередбачувані обставини, непереборні перешкоди, через які виконання зобов'язань однією зі сторін стає повністю або частково неможливим

Відповідні умови в контракті називаються обмовка про непереборну силу, форс-мажор. Подібна обмовка дозволяє переносити термін виконання контракту або взагалі звільняє сторони від повного або часткового виконання зобов'язань за ним.

До форс-мажору відносять:

1) обставини, які носять об'єктивний і абсолютний характер;

2) юридичний форс-мажор - рішення вищих державних органів, заборона імпорту або експорту, валютні обмеження тощо.

Не визнаються форс-мажором обставини звичайного комерційного ризику: труднощі через

несприятливу кон’юнктуру ринку, зміна цін, а також банкрутство підприємства.

Щоб уникнути різночитань у термінології контракту, використовувані в його тексті терміни необхідно роз'яснити. Неприпустимо при формулюванні статті про умови форс-мажору обмежуватися лише посиланням на обставини непереборної сили, не визначаючи змісту цього поняття. Можна визначити обставини непереборної сили в такий спосіб: «Під непереборною силою сторони контракту розуміють зовнішні та надзвичайні події, що не існували під час підписання контракту і які виникли мимо волі продавця і покупця, дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, яка підпала під дію непереборної сили».

Можна також визначити обставини непереборної сили перерахуванням конкретних явищ і подій.

Розрізняють дві категорії обставин непереборної сили за часом їх дії: тривалі (заборона експорту, іноді й імпорту, війна, блокада, валютні обмеження, непередбачені заходи урядових органів); • короткочасні (пожежі, повені, стихійні лиха, військові дії, страйки тощо). В інтересах всіх сторін необхідно заздалегідь обговорити в умовах контракту, які обставини сторони відносять до форс-мажору, інакше ці обставини можуть тлумачитися відповідно до торговельних порядків країни виконання контракту. Сторони вправі погоджувати й уточнювати лише ті положення умов контракту, які в обраному ними національному законодавстві чи міжнародному договорі не врегульовані або не мають імперативного характеру. Розрізняють часткову і повну неможливість виконання зобов'язань для обох сторін. Умови щодо неможливості виконання зобов'язань подані у Віденській Конвенції 1980 року. Якщо сторони в контракті обговорили застосування її норм до договірних відносин, що виникли, то вони зобов'язані застосовувати норми ст. 79 Конвенції. Відповідно до п.1 ст. 79 Конвенції сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї не можна очікувати прийняття цієї перешкоди при укладенні договору.

Форс-мажор зазвичай складається з двох частин: у першій частині наведено перелік різноманітних надзвичайних обставин, у другій - положення про загальний страховий випадок та іншу подію, не включену в перелік.

У випадку, якщо сторони не включили в контракт умови про форс-мажор, але визначили застосовне право до прав і обов'язків, що виникають із даного контракту, то умову про форс-мажор буде регламентовано застосовним правом.

10. Звільнення від відповідальності

10.1. Продавець і Покупець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за дійсним Контрактом, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили.

10.2. Під непереборною силою розуміють зовнішні і надзвичайні події, що не існували під час підписання договору і виникли мимо волі Продавця і Покупця, дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що підпала під дію непереборної сили. Непереборною силою визнаються такі події: землетрус, повінь, пожежа, епідемії, аварії на транспорті, війна і військові дії, непередбачувані заходи урядових органів.

10.3. Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за дійсним Контрактом, якщо доведуть, що воно було викликане перешкодою поза їх контролем.

10.4. Сторона, що підпала під дію обставин непереборної сили або зіткнулася з перешкодою поза її контролем, зобов'язана негайно телефаксом або телеграмою повідомити іншій стороні про виникнення, вид і можливу тривалість дії зазначених обставин і перешкод.

10.5. Виникнення обставин і перешкод до виконання дійсного Контракту, передбачених пп.10.1-10.3, за умови дотримання вимог п.10.4, продовжує термін виконання обов'язків за дійсним Контрактом на період, що у цілому відповідає терміну дії обставини, яка наступила. Якщо обставина непереборної сили і перешкода поза контролем сторін будуть існувати понад 3 місяці, Продавець і Покупець повинні вирішити долю дійсного Контракту. Якщо при цьому вони не дійдуть згоди, то сторона, інтереси якої не були порушені згаданими обставинами і перешкодами, одержує право розірвати договір без звернення до суду

Відповідальність за порушення контракту. Санкції

Порушенням контракту визнається невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним. При цьому виникає відповідальність сторони, що порушила контракт. Вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні весь збиток, пов'язаний із невиконанням або неналежним виконанням контрактних зобов'язань. Така відповідальність може мати компенсаційний або штрафний характер і слугувати важелем, який дозволяє одному контрагенту впливати економічними методами на поведінку іншого. Правові основи відповідальності за порушення контрактних зобов'язань регулюються національним законодавством - застосовним правом, міжнародними угодами. Відповідальність за невиконання зобов'язання за контрактом відображається в сплаті кредитору певної грошової суми. Штраф (penalty) - найбільш поширений засіб забезпечення виконання зобов'язань за контрактом. Його сплата не залежить від того, чи зазнав партнер фактичних збитків. Потерпіла сторона не повинна доводити наявність збитків, заподіяних порушенням, та їх розмір. Важливо в умовах контракту визначити розмір штрафних санкцій і засіб визначення збитків, що підлягають стягненню. Штрафи можуть обчислюватися як у твердій грошовій сумі, так і у відсотках від загальної вартості. Як правило, засіб обчислення штрафу визначається умовами контракту про ціну товару. Штраф у твердій грошовій сумі передбачений у випадку, коли контрагенти домовилися про фіксовану ціну за товар, що постачається. Якщо в контракті зазначена плаваюча ціна, то для покупця вигідно обчислювати штраф за прострочення постачання або недопоставку товару у відсотках від вартості непоставленого товару, оскільки зі збільшенням ціни товару відповідно зростає і розмір штрафу.

11. Санкції

11.1. У випадку, якщо Продавець не постачає товар у встановлений Контрактом термін, за який відповідає, він сплачує Покупцю штраф.

11.2. Штраф нараховується, починаючи з першого дня після закінчення встановленого дійсним Контрактом терміну, у розмірі ____ % від вартості

непоставленого товару за щоденне прострочення. Штраф буде утримуватися із суми, призначеної для оплати вартості поставленого товару. У випадку, якщо Покупець з якоїсь причини не отримає штраф при оплаті рахунка Продавця, останній зобов'язаний оплатити суму штрафу на першу вимогу Покупця.

11.3. У випадку, якщо прострочення постачання товару перевищить ____ днів,

Покупець має право відмовитися від Контракту чи його частини.

11.4. З метою виконання Контракту Покупець може укласти договір із третьою особою. Продавець у цьому випадку зобов'язаний відшкодувати Покупцю витрати за складеним Контрактом.

11.5. За необгрунтовану відмову Покупця прийняти товар, відповідний передбаченим Контрактом нормам якості і кількості, на нього покладається обов'язок відшкодувати Продавцю усі витрати по транспортуванню товару і його страхуванню, а також сплатити на користь Продавця штраф у розмірі ___% загальної вартості товару.

Для того, щоб збитки підпадали під визначення фарс-мажору, вони мають бути невідворотними, непередбаченими і достовірними. Потерпіла сторона повинна розумними засобами спробувати зменшити несприятливі наслідки, викликані порушенням контракту. Зазвичай визначається тільки збиток, якому потерпіла сторона не змогла запобігти розумними діями. При встановленні розмірів збитків, як правило, приймається іноді ринкова вартість (value), а не договірна ціна товару (price).

При укладенні зовнішньоторговельного контракту сторони повинні спеціально обговорити, що вони будуть розуміти під збитками. У відповідності зі ст. 74 Віденської Конвенції «Збитки за порушення договору однією стороною утворюють суму, яка дорівнює збитку в розмірі втраченої вигоди внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть перевищувати збитки, які сторона, що порушила договір, передбачала або повинна була передбачити на момент укладення договору як можливий наслідок його порушення з огляду на обставини, про які вона дізналася або повинна була знати».

Арбітраж

У міжнародній торгівлі не можна виключати можливості виникнення правових суперечок. Нерідко при виконанні контракту виникають суперечки між контрагентами через різне розуміння взаємних зобов'язань, неоднакове тлумачення умов контракту або їх відсутність. Більшість цих розбіжностей вирішується шляхом переговорів між сторонами, в процесі яких знаходять оптимальні рішення. У випадку, коли через різне тлумачення своїх зобов'язань сторонам не вдається вирішити розбіжності шляхом переговорів, суперечка вирішується за допомогою арбітражного суду.

У зовнішньоекономічному договорі повинен бути встановлений порядок вирішення суперечок, що можуть виникнути між сторонами і не можуть бути врегульовані шляхом переговорів.

Арбітражна обмовка (arbitration clause) - це арбітражна угода (поступка) з приводу суперечки, що виникла, або арбітражна угода щодо суперечок, які можуть виникнути в майбутньому. Арбітражна обмовка повинна бути правильно сформульована, оскільки від її змісту залежить компетенція арбітражу з розгляду суперечки. Вона має містити декілька компонентів: визначення кола суперечок, що підлягають розгляду в Арбітражному суді, третейському суді, вказівку на те, чому саме цей суд компетентний розглядати суперечку. У переважній більшості угод, що укладаються, передбачається арбітражний порядок вирішення суперечок. У цьому випадку в умовах контракту необхідно зазначити, який конкретно арбітраж буде розглядати суперечку.

Арбітражний суд (arbitration court) - це державний орган, що здійснює судову владу при вирішенні суперечок, які виникають у процесі господарської, у тому числі підприємницької, діяльності і випливають із цивільних правовідносин (економічні суперечки) або з правовідносин у сфері управління.

Економічними визнаються суперечки що виникли в сфері підприємництва та іншої економічної діяльності. Державні економічні суперечки, які виникають при виконанні економічних зобов'язань, передбачені актами СНД і її інститутів, розглядаються Економічним судом СНД.

Третейський (арбітражний) суд (arbitrage, arbitrage tribunal, reference tribunal) - суд, що обирається самими сторонами для вирішення суперечки між ними. Можуть бути створені третейські суди двох видів: постійно діючі і для вирішення конкретної суперечки (ad hoc). Постійно діючі третейські суди можуть створюватися торговельними палатами, біржами, організаціями, їх об'єднаннями та іншими органами. Передача суперечки на розгляд третейського суду здійснюється на основі угоди сторін, у якій обумовлюється передача третейському суду конкретної суперечки, суперечки певних категорій або всіх суперечок, що виникли або можуть виникнути між сторонами в зв'язку з будь-якими правовідносинами, незалежно від того, чи носили вони договірний характер. Угода може бути укладеною у вигляді обмовки в договорі або у вигляді окремої угоди.

Як уже зазначалося в розділі контракту «Гарантії якості і комплектності постачання», якщо неможливо врегулювати суперечки між сторонами шляхом домовленості, то подається позов до арбітражного суду з метою задоволення вимог позивача щодо неналежного виконання партнером своїх обов'язків за зовнішньоекономічним контрактом.

При поданні позову до арбітражного суду потрібно дотримуватися вимог, викладених у розділі VIII АПК. Порядок пред'явлення позову до арбітражного суду регулюється статтями 44-49, 54-68 АПК.

Позов, згідно зі ст. 54 АПК, подається до арбітражного суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, державної чи іншої установи, повноваження яких визначено чинним законодавством або установчими документами.

Відповідно до ч. II ст. 54 АПК, обов'язковими реквізитами позову є:

1) найменування арбітражного суду, до якого подають позов;

2) найменування осіб, які беруть участь у процесі, їх поштова адреса;

3) документи, що підтверджують статус суб'єкта підприємницької діяльності;

4) ціна позову, якщо він підлягає грошовій оцінці;

5) вимоги позивача з посиланням на закони та інші нормативно-правові акти;

6) обставини, на яких грунтується позов; доводи, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, які відшкодовуються; перелік законодавчих актів, на основі яких подається позов;

7) відомості про прийняття заходів доарбітражного врегулювання

суперечки з відповідачем;

8) перелік доданих документів.

При зверненні до суду з позовом майнового характеру сплачується Державне мито в розмірі 5% ціни позову 3 позовів немайнового характеру сплачується мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позов може бути оформлений у такий спосіб:



Відповідач, згідно зі ст. 59 АПК, не пізніше З днів після отримання повідомлення про позов повинен відіслати вмотивовані відповіді:

• арбітражному суду з поданням усіх документів, що підтверджують заперечення проти позову;

• позивачу та іншим відповідачам, що беруть участь у процесі.

Суперечка вирішується арбітражним судом в строк, не більший 2 місяців з моменту подання позову до суду. Рішення арбітражного суду набирають чинності після їх ухвалення і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами. Виконання рішення арбітражного суду здійснюється на підставі його наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 АПК). У випадку незгоди з рішенням арбітражного суду будь-яка зі сторін (позивач чи відповідач) може оскаржити його у встановленому порядку в строки, передбачені АПК.

Отже, порядок урегулювання можливих суперечок між партнерами може бути обговорено в зовнішньоекономічному договорі наступним чином:

12. Порядок урегулювання можливих суперечок

12.1. Усі суперечки, що можуть виникнути з дійсного Контракту або з його приводу, сторони будуть намагатися розв'язати шляхом узгодження інтересів.

12.2. У випадку, якщо Сторони не дійдуть згоди, суперечка буде розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торговельно-промисловій палаті.

12.3. Сторони згодні в тому, що в арбітражному процесі буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті.

12.4. Сторони згодні в тому, що для вирішення їх суперечок, які виникли з дійсного Контракту або з його приводу, буде застосовуватися майнове право України.

12.5. Сторони зобов'язуються виконати арбітражне рішення в термін, установлений у самому рішенні.

Завершальні статті контракту. мова контракту

Слід зазначити важливість включення в текст контракту умови про мову контракту і кореспонденції, оскільки точний переклад юридичних та інших термінів з однієї мови на іншу в принципі неможливий, і між відповідними текстами контракту, написаними на різних мовах, може виникнути певна невідповідність. Переклад іноземного правового тексту вимагає знання не тільки іноземної мови, але й іноземного законодавства.

Доцільно в умовах контракту визначити, на якій мові (мовах) буде вестися листування між продавцем і покупцем; на якій мові (мовах) буде складено текст контракту. У випадку, якщо сторони не обговорили умову про мову листування за контрактом, то зазвичай мовою листування стає та мова, на якій зроблена пропозиція укласти угоду. Як правило, зовнішньоторговельний договір складається на двох мовах: на мові продавця і на мові покупця. При цьому в ньому обумовлюється, що обидва тексти мають однакову юридичну чинність. Укладаючи зовнішньоторговельну операцію, необхідно прагнути до того, щоб контракт був оформлений на тій мові, якою підприємець володіє. Проте, якщо за бажанням іншого контрагента контракт складений на двох мовах, у тексті контракту необхідно зробити обмовку, якій мові віддається перевага у випадку розбіжностей або різночитань.

13. Мова контракту і кореспонденції

13.1. Дійсний Контракт складений українською та англійською мовами

13.2. Усе листування з приводу дійсного Контракту ведеться англійською мовою. У випадку виникнення різночитань чи будь-яких розбіжностей у змісті більшості термінів перевагу має текст дійсного Контракту, написаний англійською мовою.

13.3. Офіційні документи, пов'язані з Контрактом, його дією і виконанням, вважаються дійсними на мові, на якій вони видані, а переклад іншою мовою у разі потреби робить сторона, що використовує документ.

Вступ контракту в дію

Важливим розділом зовнішньоторговельного контракту є розділ, присвячений розгляду особливостей вступу контракту в силу. У випадку,

якщо вступ контракту в силу залежить від згоди його сторін, формулювання даної умови може мати такий вигляд;

14. Вступ контракту в дію

14.1. Дійсний Контракт набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами.

14.2. Датою вступу Контракту в силу вважається дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки Контракту.

14.3. Після вступу дійсного Контракту в силу всі попередні переговори, попередні документи і листування по ньому будуть вважатися недійсними.

Зміни і доповнення контракту

Зазвичай завершальна стаття договору міжнародної купівлі-продажу товарів містить умови про порядок внесення змін і доповнень у Контракт. У практиці зовнішньоторговельних відносин існують два способи зміни або доповнення Контракту. Перший передбачає, що зміни і доповнення повинні вноситися безпосередньо в текст контракту за взаємною згодою сторін. У цьому випадку вони набувають юридичної чинності. За другим - зміни і доповнення Контракту можуть відбуватися у вигляді укладення додаткових протоколів, угод, що додаються до Контракту.

У будь-якому випадку зміни і доповнення, який би спосіб їх внесення не був обраний контрагентами, повинні відтворюватися в письмовій формі, щоб уникнути розбіжностей і можливих суперечок.

У такому разі вони можуть викладатися в наступний спосіб:

15. Зміни і доповнення контракту

15.1. Зміни і доповнення Контракту відбуваються тільки в письмовій формі.

15.2. Дійсними й обов'язковими для Продавця і Покупця визнаються тільки ті зміни і доповнення, що внесені ними в текст Контракту безпосередньо і за взаємною згодою.

Заключна частина договору міжнародної купівлі-продажу товарів складається в такий спосіб: