Козик В.В. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини (2003)

2.2. США у світовій економіці

2.2.1. Загальна характеристика економічного становища

США — лідер світової економіки, країна, яка за рівнем та масштабами розвитку значно випереджає будь-яку з інших розвинених держав. За умов все більшої глобалізації міжнародної економіки показники ділової активності всередині США є "барометром" для світової економіки, безпосередньо впливають на рух циклу та зміни стану національних економік. Розвиток економічних процесів у Сполучених Штатах Америки є одним з головних генераторів зрушень в економіці усього світу.

На початку 90-х років частка США у сукупному ВВП світу становила 25 %, частка Японії — відповідно 16 % та частка ЄС — 25 %. США виробляють найбільше у світі товарів і послуг. Найближчі партнери суттєво поступаються їм. Так, ВНП Японії у поточних цінах і валютних курсах на ту ж дату становив приблизно половину, а ФРН — одну третину американського обсягу ВВП.

США посідають перше місце у світі за обсягом промислового виробництва, мають найбільше у світі високоефективне сільське господарство. Майже половина світового експорту зерна припадає на Сполучені Штати Америки.

Причини, що зумовили економічні досягнення країни, економісти Умовно ділять на дві групи. Перша — пов'язана з певними особливостями історичного розвитку США. Друга група об'єднує причини

або чинники, що є результатом сучасної політики макроекономічного регулювання

До чинників, що стимулювали економічний розвиток Сполучених Штатів в історичному контексті, належать:

• наявність значних природних ресурсів і сприятливих кліматичних умов. За оцінками, на США припадає 20 % світових запасів мінеральних ресурсів. А багатство та різноманітність кліматичних умов дає змогу вирощувати у країні майже весь спектр рослинної сільськогосподарської продукції: від жита до цитрусових;

• основну частину населення Сполучених Штатів складали мільйони переселенців з інших країн, яких свого часу приваблювали сюди землі, відносно високий рівень заробітної плати та інших доходів. За психологічним типом це були переважно тверді духом люди, готові до важкої праці і труднощів, соціально активні;

• значний, постійно зростаючий споживчий ринок спричинив розвиток масового виробництва, яке швидко стало основою економічного зростання, стимулюючи розвиток відповідних базових галузей, що сприяли формуванню прогресивної структури національної економіки країни. У деяких галузях масове виробництво було створене ще на початку XX століття. Так, ще у роки Першої світової війни США виробляли більше ніж мільйон легкових автомобілів (у 1916 р. — більше ніж 1,5 млн шт.);

• на розвиток американської економіки не мали негативного впливу світові війни. їхня роль була швидше позитивною, ніж навпаки. Так, за 1939—1944 pp. ВВП США збільшився на 93 %, а промислове виробництво у 2,4 раза;

• економічному зростанню в країні сприяла традиційно існуюча тут свобода економічної діяльності, захист і підтримка конкуренції. Як відомо, антитрестівське законодавство у Сполучених Штатах було започатковане ще наприкінці XIX століття;

• ще одним з чинників економічного зростання у США можна вважати специфічно американський культ підприємництва, що міцно і традиційно закладений у суспільну свідомість. Відмітна особливість психології американського суспільства — прагнення до успіху. Це та мотивація, що змушує людей напружено вчитися, працювати, підвищувати кваліфікацію та свій статус і, загалом, — власний і суспільний добробут.

Отже, економічна модель США, яка сьогодні більшістю експертів визнається однією з найбільш ефективних, характеризується мінімальним регулюванням підприємництва, приватизованою промисловістю, низькими торгівельними бар'єрами, стабільною монетарною політикою, низькими податками. Саме сприятливий інвестиційний клімат дає змогу Сполученим Штатам бути на крок попереду інших держав світу, коли йдеться про нові технології, що, своєю чергою, забезпечує конкурентоспроможність американської економіки.

Серед найважливіших чинників, що забезпечують Сполученим Штатам роль лідера у сучасному світі, виділяють:

• їхню перевагу над іншими країнами за масштабами та багатством ринку;

• ступінь розвитку ринкових структур;

• рівень науково-технічного потенціалу;

• потужну систему зовнішньоекономічних зв'язків у торгівлі, інвестиціях, банківському капіталі;

• рівень продуктивності праці.

Надзвичайно висока місткість внутрішнього ринку забезпечує США особливе місце у світовій економіці. Найвищий рівень ВНП у світі означає, що США витрачають найбільше на поточне споживання та інвестиції. Важливим чинником, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів порівняно з іншими країнами та наявність значного шару середнього класу, орієнтованого на високі стандарти споживання. У США щорічно закладається будівництво у середньому 1,5 млн нових будинків, продається більш ніж 10 млн нових легкових автомобілів та велика кількість інших товарів довготермінового користування. 60 % сімей у Сполучених Штатах мають річний дохід 40 тис. дол.

Промисловість США споживає приблизно третину усієї сировини, яку видобувають у світі. Країна має наймісткіший у світі ринок машин та обладнання. На його частку припадає більш ніж 40 % продукції машинобудування, що реалізується у розвинених країнах. Одночасно США закуповують четверту частину експорту машин і обладнання.

У США на початку 90-х років склалася прогресивна структура національної економіки, у якій переважає виробництво послуг. Його частка у ВВП — більше ніж 60 %, частка матеріального виробництва — 37 % і приблизно 2,5 % — продукція сільського господарства.

Сполучені Штати мають найбільший у світі науково-технічний потенціал, який сьогодні є вирішальним чинником динамічного розвитку економіки, та конкурентоспроможність. Щорічно асигнування на НДДКР у США перевищують аналогічні видатки Великобританії, Німеччини, Франції та Японії, разом узятих.

Американські корпорації міцно утримують першість у світі з таких напрямків НТП, як виробництво літаків і космічних апаратів, надпотужних комп'ютерів та їх програмного забезпечення, напівпровідників і новітніх потужних інтегральних схем, лазерної техніки, засобів зв'язку, біотехнології. На США припадає більше

ніж половина значних нововведень всіх розвинених країн. У певному розумінні США є головним "інкубатором" технічних нововведень для усього світу.

У 90-ті роки Сполучені Штати продовжують випереджати країни Західної Європи та Японію у найголовнішій для майбутнього сфері в галузі використання комп'ютерів — у сфері підключення персональних комп'ютерів до Інтернету. Так, за деякими даними, у Франції лише 15 % сімей мають комп'ютери, у США ця цифра становить 35 %. 95 % американських шкіл і 3 % будинків підключені до Інтернету. Останній показник у двічі перевищує аналогічний у Німеччині та Великобританії та в 10 разів — у Франції.

Основою науково-технічного потенціалу США є наукові кадри. На початку 90-х років загальна чисельність наукових працівників у Сполучених Штатах перевищувала 3 млн чол. За даними, у 80-х роках у США на 10 тис. зайнятих припадало 280 вчених та інженерів, в Японії — 240, у ФРН — 210, у Великобританії — 190, у Франції — 165 чол.

Економічна потужність будь-якої економіки, й американської зокрема, базується на високопродуктивній праці робітників. Переважаючі позиції США у світовій економіці зміцніли у наш час завдяки суттєвому зростанню продуктивності праці в країні починаючи з середини 90-х років. Так, за даними Міжнародної організації праці, США є лідером серед провідних індустріальних країн світу за кількістю годин, відпрацьованих одним середньостатистичним робітником у промисловості протягом року — 1966 робочих годин за 1997 р. Середній робітник в Японії, який ще кілька років тому працював більше, ніж робітник у будь-якій іншій країні світу, тепер опинився на другому місці: у 1997 р. ним відпрацьовано 1889 го- дин. Показники в західноєвропейських країнах виявилися ще нижчими. Наприклад, у Франції середньостатистичний робітник у промисловості відпрацював у 1997 р. 1656 годин, в Німеччині — 1560, у Великобританії — 1730 год.

Аналіз ефективності роботи працівників знову свідчить про першість тут американських робітників. Один середньостатистичний працівник у США за рік виробляє товарів на 50 тис. дол. США. Працівник у Японії — на 40 тис. дол. Працюючі західноєвропейці у середньому виробляють за рік товарів: у Німеччині — на 46 тис. дол. США, у Франції — приблизно на 46 тис. дол., у Фінляндії — на 40 тис. дол.

Аналогічна картина спостерігається й в аграрному секторі. Американські фермери досягли найвищої у світі продуктивності праці-Якщо один зайнятий у сільському господарстві найменш розвинених країн ледве може прогодувати себе й свою сім'ю, то в Японії

один фермер здатний прогодувати 14 чоловік, у Західній Європі — 19 чоловік, а в США фермер забезпечує потреби у сільськогосподарській продукції 59 чоловік.

США належить особлива роль у формуванні світового господарського комплексу, особливо у другій половині XX ст. Спочатку США мали абсолютну перевагу, але пізніше, у міру розвитку економік інших країн, ці відносини переходили у конкурентне партнерство, в якому США змушені були частково поступатися частиною свого впливу.

США послідовно домінували у світовій торгівлі, експорті позикового капіталу, прямих і портфельних закордонних інвестиціях. Сьогодні це переважання реалізується, головним чином, у масштабах економічного потенціалу та динамізмі його розвитку, науково-технічному прогресі, закордонних інвестиціях і впливі на світовий фінансовий ринок.

90-ті роки для економіки США виявилися надзвичайно сприятливими. Економічне зростання країни триває незважаючи на численні негативні прогнози щодо подальших перспектив розвитку. За 1996—1998 pp. щорічні темпи зростання економіки Сполучених Штатів сягнули 4 %, а в 1998 р. навіть 6 %. Лише за 2-й квартал 2000р. темпи зростання ВВП США становили 5,2 %, а темпи зростання продуктивності праці — 5,3 %, що вважається найвищим показником за останні 17 років і, своєю чергою, зумовлює збільшення інвестицій в американську економіку на 15 % протягом 2000 р.

Загалом цей бум зростання у Сполучених Штатах пояснюється сукупністю чинників макрорегулювання у 80-х роках, спрямованих на проведення серйозних структурних реформ, та ефективною політикою адміністрації Клінтона, перш за все, у сфері фінансово-кредитної політики. Найбільш важливими серед зазначених чинників експерти вважають, по-перше, потужні інвестиції, по-друге, — масове реформування структури тисяч компаній, чому значною мірою допоміг Інтернет, і, по-третє, — гнучкість і відкритість ринків праці, товарів і капіталів. Усе це спонукало підприємців створювати нові компанії. Окрім того, обсяги інвестицій компаній у новітні технології в США у середньому в 5 разів більші, ніж в Європі. Саме новітні інформаційні технології у поєднанні з поглибленням процесу глобалізації надають економіці США можливість протягом тривалого періоду розвиватися значно скоріше, ніж раніше, за низького рівня безробіття та незначної інфляції.

2.2.2. Чинники світового впливу США у зовнішній торгівлі

Високий ступінь забезпеченості США власними сировинними ресурсами, а також активне впровадження ними ресурсоощадних технологій суттєво зменшили залежність країни від зовнішніх джерел постачання сировини. Більше того, у сучасних умовах різко зростає залежність постачальників сировинних ресурсів від економіки США та інших розвинених країн.

Сьогодні одним з найдефіцитніших ресурсів у світі є передові технології, тоді як у джерелах сировини практично немає обмежень. Тепер постачальники сировини конкурують одне з одним за доступ на ринки розвинених країн, які споживають 70 % експорту економік, що розвиваються. У такій ситуації зміни кон'юнктури в американській економіці та умов доступу на ринок Сполучених Штатів суттєво впливають на становище експортерів сировини. Це спонукає останніх активно боротися за доступ на американський ринок та зміцнення на ньому власних позицій. Один з результатів цієї боротьби — вивільнення ресурсів США для використання на прогресивніших напрямах завдяки задоволенню частини потреб суспільства за рахунок зовнішньої торгівлі США.

Експорт товарів Сполученими Штатами становить відносно невелику частку національного виробництва порівняно з іншими країнами. Експортна квота коливається у межах 8—10 % ВНП. Але для окремих галузей економіки частка експорту є набагато вищою. США експортують приблизно четверту частину сільськогосподарської продукції, а по деяких її видах цей показник перевищує половину. Експортні ринки забезпечують збут близько чверті продукції загального машинобудування, близько однієї п'ятої — двигунів і турбін, більше від двох п'ятих — літаків. США, за винятком 1988— 1990 pp., за обсягом експорту та імпорту посідають перше місце у світі. Однак з 1971 р. зовнішньоторговельний оборот країни зводиться з дефіцитом. Цей дефіцит є результатом все більшої частки зарубіжних компаній, що забезпечують американську економіку товарами в обмін на передові технології й можливість інвестувати в економіку США частини отриманих від експорту валютних коштів. Проте, починаючи з 1998 р. завдяки тривалому економічному зростанню у 90-х роках щорічні надходження у платіжний баланс Сполучених Штатів перевищують його витрати більш, ніж 100 млрд дол. США. Експерти вважають, що такий результат порівнянний з успіхами розвитку економіки США наприкінці 40-х років. Зазначені цифри відображають позитивні структурні зрушення американської економіки, про які йшлося раніше.

Імпорт відіграє все більшу роль у США не лише як джерело забезпечення країни товарами, але й як чинник світової конкуренції, яка впливає сьогодні практично на всю економіку США. За рахунок імпорту забезпечується майже 20 % потреб США у текстилі, сталі та інших видах продукції. Для деяких товарів цей показник є ще вищим. Наприклад, частка імпорту становить 30 % обсягу щорічного продажу автомобілів у США, при цьому 19 % — це поставки з Японії, 4 % — з країн Західної Європи і майже 4 % — з Північної Кореї. До 50 % зросла в останні роки частка імпорту в продажу верстатів і обладнання, а щодо побутової електроніки, взуття і деяких інших товарів вона перевищує 80 % .

Найбільшими торговельними партнерами і водночас головними конкурентами США на світовому і внутрішньому ринках є Німеччина й Японія. ФРН направляє у США 8—9 %, а Японія 29—31 % їхнього експорту. Сталий дефіцит у торгівлі з цими країнами став характерною рисою економіки Сполучених Штатів. Доступ на ринок США для ФРН і Японії — це одна з головних умов їхнього економічного розвитку.

В останнє десятиріччя економіка США стала одним з основних споживачів експортної продукції не лише промислово розвинених країн, але й "нових індустріальних". Торговельні відносини США і НІК — одна з найдинамічніших ланок світових господарських зв'язків. Обсяг торгівлі між ними за період 1970—1990 pp. збільшився більш ніж у 13 разів і досягнув 22,5 % зовнішньоторговельного обороту США.

Важливим свідченням провідної ролі США у світовій економіці є рух технологічного платіжного балансу країни. Він, як відомо, охоплює потоки платежів і надходжень з передавання технології (розрахунки за реєстрацію патентів, купівлю ліцензій, торгових марок, розробок дизайну, авторських прав, ноу-хау тощо). Тільки три країни мали у 80-ті роки постійний актив свого технологічного балансу. Це США, Великобританія і Швейцарія, однак США мають значні переваги над цими двома країнами. Активне сальдо за вказаними статтями платіжного балансу США становить приблизно 7—8 млрд дол. У рік.

США залишаються найбільшим експортером наукомісткої продукції. Одночасно американський ринок є головним ринком для провідних експортерів продукції високих технологій. Частка наукомісткої продукції у вартості усього імпорту США становить приблизно 14—15 %. Саме реалізація інтелектуальної продукції, різних видів науково-технічної інформації стає найперспективнішим видом міжнародного бізнесу і важливим провідником світового впливу американських корпорацій.

2.2.3. Чинники світового впливу США у сфері закордонного інвестування

Протягом останнього десятиліття радикально змінилася роль США у світовій економіці, що спричинено рухом прямих зарубіжних інвестицій. На базі прямих інвестицій, які здійснюють переважно ТНК, активно формується міжнародне виробництво, що об'єднує економіку США з економіками інших країн зв'язками, міцнішими за зовнішньоторговельні.

Мережу міжнародного виробництва, створену за допомогою прямих закордонних інвестицій, в економічній літературі зазвичай називають другою економікою. Друга економіка США посідає особливе місце у світовій системі. За своїм виробничим, науково-технічним і фінансовим потенціалом вона значно випереджає аналогічні сфери господарювання найважливіших конкурентів США у цій галузі: Західної Європи та Японії. Вже у середині 80-х років на 20 000 закордонних підприємств, контрольованих американським капіталом, працювало 6,5 млн робітників і службовців, що дорівнює одній чверті усієї робочої сили, зайнятої на підприємствах, які належать американським ТНК. Загальний обсяг продажу підприємств і фірм другої економіки США становив 32 % ВНП країни. Основу другої економіки утворюють закордонні промислові фірми, на які припадає більш ніж 70 % продажу усіх закордонних підрозділів США.

Інтенсивна взаємодія зарубіжних підприємств американських ТНК з господарськими структурами США проявляється у все тіснішій виробничій кооперації закордонних філій з материнськими фірмами. Серед машинобудівельних компаній активно розвиваються "глобальні конвеєри" з випуску уніфікованої продукції на світовий ринок, а також виробництво "замкненого циклу" (виготовлення товарів для американського ринку на зарубіжних збиральних підприємствах із вузлів і деталей, які постачають з підприємств батьківських компаній). Створення "замкненого циклу" виробництва лише у 12 країнах, що розвиваються, забезпечує американським ТНК отримання додаткових прибутків у розмірі 2—3 млрд дол. щорічно. Головний виграш тут забезпечує відносна дешевизна робочої сили.

Розвиток міжнародної кооперації спричиняє трансформацію зовнішньої торгівлі у внутрішньофірмову (рух товарів і послуг через кордон між підрозділами однієї компанії, розташованими у різних країнах). Так, створення на території країн, що розвиваються, збиральних цехів призвело до того, що більше ніж 10 % товарообороту США з цими країнами припадає на внутрішньофірмові поставки. Аналогічні зв'язки, часто масштабніші, розвиваються Сполученими Штатами з рядом промислово розвинених країн. Наприклад, у складі американського імпорту з ФРН частка таких поставок перевищує 20 % .

Пряме закордонне інвестування набуло глобальних масштабів: збільшується кількість учасників цього процесу та посилюються їх позиції. Роль США у цьому процесі також продовжує зростати, але в зв'язку з розширенням клубу міжнародних інвесторів питома вага Сполучених Штатів знижується. Якщо у 1960 р. вартість закордонних прямих капіталовкладень, що належать США, дорівнювала 32 млрд дол. і це становило більше ніж половину вартості прямих закордонних інвестицій, то у 1990 р. їхня вартість перевищувала вже 700 млрд дол., але частка у світовому обсязі становила ЗО %, що, однак, набагато більше за частку будь-якої іншої країни (частка Японії — 10 %). Значна частина прямих інвестицій зосереджена у сучасних наукомістких галузях машинобудування.

Одночасно США як окрема країна стали найбільшим реципієнтом прямих іноземних капіталовкладень. На початок 1992 р. вартість американських прямих інвестицій за кордоном за ринковою оцінкою становила 802 млрд дол., а вартість іноземних прямих інвестицій у США — 654 млрд дол. Інтенсивне іноземне інвестування в американську економіку є важливою ознакою сили останньої. Підприємці інших країн, фінансуючи менш технологічні сектори економіки, тим самим дозволяють американському капіталу переходити у сучасніші сектори, підтримуючи цим стабільність усієї господарської системи країни. У спільному міжнародному економічному просторі саме американський капітал залишається головним локомотивом.

З цих позицій зрозумілим є переміщення у США банківського капіталу та інших видів фінансових ресурсів зі світового фінансового ринку з початку 80-х років і донині. Цей капітал надходить у США на основі ринкових закономірностей. Сюди його приваблює висока дохідність, надійність розміщення, перспективи майбутнього зростання. Треба зауважити, наприклад, що в останні роки, а точніше з 1991 p., економіка США стабільно зростає у середньому на 2,2 % — 3,6 % щорічно за майже постійних цін (0,1 % темп інфляції у 1997 р.) і мінімального безробіття (менш ніж 5 %, що практично відображає стан повної зайнятості). У світовій конкуренції за фінансові ресурси Сполучені Штати перемагають завдяки своєму потужному потенціалу, який генерує економічне зростання на новій технологічній основі. В організаційному ж плані це переміщення забезпечується місткістю і високим ступенем розвитку внутрішнього фінансового ринку, здатного приймати і розміщувати 100—150 млрд дол. у рік з-за кордону.

Масштаби внутрішнього кредитного ринку є потужним чинником впливу США на світовий рух грошових ресурсів. На початку 90-х років обсяг кредитних ресурсів, які розподіляє цей ринок, перевищував 1000 млрд дол. щорічно. Це значно більше, ніж розмір кредитного ринку будь-якої іншої з розвинених країн. За умов тісної взаємодії грошових ринків, фактичної їх інтеграції у світовий ринок кредитних ресурсів події на грошовому ринку США, зміни кредитно-грошової політики країни суттєво впливають на загальний стан справ у світовій економіці та її валютно-фінансовій галузі.

В основі інтернаціоналізації грошової політики США лежить міжнародна роль долара, який залишається головною резервною і розрахунковою валютою у світовій валютно-фінансовій системі. Інвалютні резерви центральних банків західних країн на три чверті складаються з доларів, у доларах здійснюється більше ніж половина розрахунків у світовій торгівлі, долар є мірою цінності багатьох найважливіших товарів на світовому ринку (наприклад, нафти).

Досі долар є єдиним еталоном, на який орієнтуються усі валюти розвинених країн. Причиною цього є потреба міжнародного обміну використовувати єдину універсальну розрахункову грошову одиницю, потреба, зумовлена все більшою єдністю товарного виробництва у світовому господарстві. Ефективно задовольнити цю потребу в сучасних умовах може лише національна валюта країни, якій належить роль лідера у світовій економіці. Саме США й відповідають цим вимогам.

Аналізуючи сучасний стан економіки США, перш за все, її безперечні переваги та успіхи, слід зауважити, що її тривале (протягом дев'яти років) економічне зростання привело до бурхливого зростання внутрішнього попиту. Доходи американського бюджету перевищують видатки. Але при цьому загальна заборгованість американських сімей і компаній банкам досягла рекордного рівня — 132 % ВВП. Це майже 10 трлн дол. За роки зростання значно зросли котировки акцій компаній Сполучених Штатів. За останні 5 років обсяг кредитів, наданих американським сім'ям лише для закупівлі акцій, зріс втричі. Серед компаній стало правилом викупляти власні акції, використовуючи їх для оплати праці робітників. Курс акцій цим підтримується на завищеному рівні. У випадку виникнення проблем на фондових ринках країни негативні наслідки масового продажу акцій можуть бути дуже значними й відображатимуться на стані всієї економіки. А це, своєю чергою, може містити в собі неминуче погіршення ситуації для всієї світової економіки.

На думку більшості експертів, у 70-ті — 80-ті роки економічній стабільності загрожувала передусім інфляція. Сьогодні такою загрозою є заборгованість, що переходить межу розумних масштабів. При цьому не має значення, чи йдеться про заборгованість приватного сектору, як у США, або державного, як у Японії (про це мова піде далі). Важливим є те, що зростання заборгованості двох найбільш розвинутих економік, від яких значною мірою залежить динаміка розвитку світової економіки, стає найбільш актуальною проблемою сучасного етапу її розвитку. Очевидно, що успішне вирішення саме цієї проблеми значно впливатиме на майбутні успіхи розвитку як американської, так і світової економіки взагалі.