Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

1. Торгівля та її умови

Міжнародна торгівля в наш час розвинулася в одну з головних рушійних сил світового розвитку. Вона зосереджена переважно в розвинутих країнах. Майже 80% експорту промислово розвинутих країн призначено для інших розвинутих країн. За таких умов досить складно пізнавати закони, що визначають конкретні економічні явища, тому вчені звертаються до формулювання основних понять і категорій. Отже, перш за все необхідно визначити вихідні поняття міжнародної торгівлі.

У найзагальнішому розумінні торгівлю інтерпретують як обмін товарами і послугами між двома партнерами, в ролі яких виступають країни, фірми та окремі індивідууми. Торгові партнери можуть бути резидентами однієї і тієї ж країни або різних країн. Поняття «резидент» є принципово важливим для розмежування внутрішніх і зовнішніх операцій. Резидентом є економічний агент даної країни, якщо він постійно перебуває на території цієї країни незалежно від його громадянства чи належності до капіталу.

Саме за такою ознакою торгівля поділяється на внутрішню і міжнародну. У внутрішній торгівлі беруть участь резиденти однієї країни, а в міжнародній - резиденти різних країн. Навчальна дисципліна «міжнародна економіка», як було зазначено у першій темі, вивчає переважно міжнародну торгівлю, хоча у багатьох моделях як вихідний пункт виступатиме внутрішня торгівля на національному ринку.

Міжнародну торгівлю можна здійснювати у різних режимах. Вільна торгівля (free trade) передбачає, що при перетині митних кордонів на шляху товарних потоків нема будь-яких перешкод. Це поняття має в основному теоретичне значення, тому що реально вільної торгівлі у чистому вигляді не існує. Як правило, вона є політикою мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

Коли держава стає на шляху торгових потоків, йдеться про торгові обмеження. Останні набувають форм мита, податків, квот і т. д. Державне втручання у зовнішньоторговельні відносини визначається терміном протекціонізм. Він є антиподом вільної торгівлі і виражає державну політику захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики. За умов надзвичайно високого рівня торгових обмежень вони можуть ставати заборонними. У цьому випадку торгові взаємовідносини припиняються, на зміну їм приходить автаркія.

В економічній науці багато віків існує дилема: що краще - протекціонізм чи вільна торгівля? Опоненти виходять з того, що протекціонізм надає можливість розвиватися національній промисловості, а в умовах вільної торгівлі можна порівнювати національні витрати виробництва з міжнародними. У різні періоди історії зовнішньоторговельна практика коливалася то в один, то в інший бік, щоправда, не набуваючи жодної з екстремальних форм. Щодо сучасного протекціонізму, то він концентрується на вузьких сферах.

Протекціонізму притаманні кілька основних форм. Коли він спрямований проти окремих країн чи товарів, то йдеться про селективний протекціонізм. Якщо мають на увазі конкретні галузі, перш за все сільське господарство, то такий протекціонізм називають галузевим. Протекціонізм, який проводять об'єднання одних країн щодо країн, які в нього не входять, називається колективним. Розрізняють також прихований протекціонізм, якщо його здійснюють методами внутрішньої економічної політики.

Питання протекціонізму актуальні завжди. У наш час вони набувають нового значення у зв'язку зі створенням різного роду економічних союзів. Тому в навчальній дисципліні «Міжнародна економіка» майже чверть годин відведено вивченню методів аналізу впливу державної політики на торгівлю. їх знання дає змогу передбачити ефект зовнішньоторговельної політики, проаналізувати вигоди та втрати й отримати критерій

для визначення, коли втручання з боку держави є сприятливим для економіки.

Генрі Джордж у 1886 році писав, що сенс вільної торгівлі зводиться до того, щоб дати людям можливість купувати і продавати те, чого вони бажають. Вільна торгівля потребує захисту, тобто сили, оскільки вона не повинна давати людям робити те, що їм заманеться. Протекціоністські тарифи можна порівняти з ескадронами кавалерії, оскільки в них єдина мета - не дати людям торгувати. Різниця між ними в тому, що ескадрони кавалерії не дають можливості торгувати ворогам, а протекціоністські тарифи не дають можливості торгувати своєму народові.

У міжнародній торгівлі треба відрізняти внутрішній, міжнародний і світовий ринки. Внутрішній ринок - це сукупність операцій купівлі-продажу, в результаті яких вітчизняні виробники реалізують товари і послуги всередині даної країни. Національний ринок включає в себе внутрішній ринок і частину торгового обороту, орієнтовану на закордон.

Отже, національний ринок - ширше поняття, ніж внутрішній. Сукупність сегментів національних ринків, орієнтованих на закордон, утворює міжнародний ринок. Зрештою, найширшим поняттям є світовий ринок. Він охоплює весь торговий оборот між країнами, які створюють світове економічне співтовариство.