Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

2. Фактори, що визначають порівняльні цінові переваги

Зовнішню торгівлю здійснюють тоді, коли в умовах автаркії є різниці у відносних цінах, тобто сектор Батьківщини та сектор Закордону при різних видах товарів мають цінові переваги. У моделі Рікардо цінові переваги в простому випадку одного виробничого фактора та лінійної виробничої функції зводяться до відмінностей у продуктивності праці. Надалі ми відмовимося від цих припущень, особливо від посилання на прямолінійну функцію виробництва і працю як єдиний фактор виробництва. Від яких же факторів залежать тоді відносні (порівняльні) цінові переваги? Щоб відповісти на це запитання, важливо знати, якими факторами визначають ціни в ситуації автаркії.

2.1. Відносні ціни в умовах автаркії

Відносні ціни в умовах автаркії залежать від ряду факторів, таких як, скажімо, економіко-політичні заходи держави. У даному розділі концентруватимемо увагу на умовах виробництва та попиту.

Припущення 1 щодо впливу виробничої функції на автаркійні ціни. Класична і неокласична теорії розглядають виробництво кожного окремого товару як функцію кількох різних факторів виробництва. У макроекономічному варіанті цієї теорії допускають, що реальний соціальний продукт народного господарства є функцією кількох факторів виробництва, які вводять на визначеному технічному рівні. При цьому вважають, що найважливішими факторами виробництва є праця, капітал, земля і техніка.

Розгляд впливу виробничої функції на відносні ціни в умовах автаркії буде обмежений факторами праці й капіталу. Враховують також, що виробнича функція є субституціональною та лінійно-гомогенною. Вона характеризується позитивною, хоча і спадною граничною продуктивністю.

Виробнича функція має вигляд:

Q. = F.(A., К.) для і = 1, 2. (4.3)

при цьому Q - випуск продукції, А - застосування праці, К - використання капіталу в секторі i. Прикладом для виробничої функції є функція Коба-Дугласа.

Припущення 2 щодо забезпеченості факторами. Забезпеченість факторами праці та капіталу є заданою, а їх сукупна економічна пропозиція залежна від цін на фактори.

Припущення 3 щодо повної зайнятості. Виробничі фактори повністю залучені, тобто діють рівності:

А1 + А2 =А та К, + К2=К.

При заданій технології виробництва і забезпеченості факторами крива трансформації є визначеною. Дана крива дає змогу згідно з припущеннями 2 та 3 за допомогою так званого «ящика Еджуорта» (Edgeworth-Box) отримати від неї похідну. На рисунках 4.7а та 4.76 зображені виробничі ізкванти секторів 1 та 2 у площині А—К. Задані фактори виробництва А та К.

Через поворот системи ізоквант сектора 2 на 180 градусів ми отримаємо так званий «ящик Еджуорта» (рисунок 4.7а), виміри якого відображають забезпеченість країни факторами. Стан вихідної точки системи ізоквант сектора 2 (О2) встановлено через забезпеченість факторами.



Геометричне місце всіх точок дотику виробничих ізоквант називається кривою ефективності. Крива ефективності О1DFO2 визначає максимальну можливість виробництва товару 1 при заздалегідь заданих обсягах товару 2. Кожна точка кривої ефективності показує будь-який вектор випуску (Q1;, Q2). У точці О1 виготовляють нульовий обсяг товару 1. Усі фактори застосовують для виробництва товару 2. Точка D характеризує вектор випуску (d, v), а точка F - набір товарів (f, u). У точці О2 виготовляють лише товар 1, а товар 2 не виготовляють. Якщо перенести вектори випуску в площину Qj-Q2, то отримаємо криву трансформації, зображену на рисунку 4.8.

Кореспондуючі точки на рисунку 4.7с позначені пунктиром. Рух по кривій ефективності від Of через D і F до О2 на рисунку 4.7с відповідає рухові по кривій трансформації від О1' через D' і Ґ до О2 на рисунку 4.8.

Франсіс Ісідро Еджуорт

(1845-1926)

Франсіс Еджуорт народився 8 лютого 1845 році в графстві Лонфорд, Ірландія. Після навчання в домашніх умовах вступив у 1862 році до Триніті Коледжу в Дубліні зі спеціалізацією -філософія. Потім переїхав до Оксфорда, де отримав ґрунтовну освіту. Еджуорт був дуже обдарованим, з дивовижною пам'яттю студентом - міг переказувати напам'ять твори Гомера, Мілтона та Вірджила. Кажуть, що на усних екзаменах в Оксфорді він запитував: «Як відповідати, стисло чи в повному обсязі». Його півгодинна відповідь, розрахована на другий рівень знань, відповідала першому рівневі.

Згодом Еджуорт самостійно вивчав математику та право і з часом отримав дозвіл на адвокатську практику.

З 1875 по 1880 рік Еджуорт викладав англійську мову та літературу в Лондонському коледжі. В 1891 році отримав почесне звання професора політекономії в Оксфорді й залишався на цій

посаді протягом усієї своєї кар'єри. Крім цього, Еджуорт був редактором журналу «Economic Journal» (1890-1911 роки.).

Еджуорт відомий сучасним студентам, котрі вивчають економіку, завдяки діаграмі «ящик Еджуоpта», яку інколи називають діаграмою Еджуорта-Боула (на честь професора А. Л. Боула). В 1881 році у своїй книзі «Математична фізика» («Mathematical Physics») Еджуорт уперше сформулював концепцію індиферентної кривої споживання. Його роботи з макроекономічної теорії та математичної економіки широко визнають та високо оцінюють.

Він продемонстрував широкі можливості використання математики в економіці, стверджуючи, що математика може бути допомогою «безпомічним».

Кажуть, що Еджуорт був дуже освіченою особистістю, уникав розмовної англійської мови і говорив мовою, призначеною, як правило, для книг.

Помер Франсіс Еджуорт 13 лютого 1926 року у віці 81 року.

Граничну ставку трансформації можна отримати, коли побудувати загальний диференціал від 43:



При цьому граничну ставку трансформації визначають як:



Надалі діє припущення щодо досконалої конкуренції (припущення 4 розділу 4.1). Це припущення відображає, що ставка заробітної плати в обох секторах є рівною, тобто І, = 12 = І, і що номінальна ставка окупності капіталу є теж рівною в обох секторах, тобто r = r2 = r. З принципу максимізації прибутку G випливає:

G1 = р1Q2 - ІА1 - rК, Мах!



При заданих цінах на товари та фактори виробництва і при заданій виробничій функції для номінальної ставки окупності капіталу (надалі - номінальна ставка) в секторі 1



Аналогічний вираз можна отримати для ставки заробітної плати. З 4.5 знаходимо граничну продуктивність капіталу



Гранична норма трансформації дорівнює зворотному від'ємному ціновому співвідношенню. Якщо цінове співвідношення р1/р2 задане через tga на рисунку 4.8, то в цьому випадку також є гранична норма трансформації, і рівень виробництва характеризується точкою D'. Коли цінове співвідношення зростає до tga/, то точка виробництва переміщується з D' до F. Зростаюче цінове співвідношення р,/р2 означає, що товар 1 оцінюють вище, а товар 2 - нижче. Система пристосовується до обмеження виробництва товару 2. Це перетворення (зміна секторальної структури) супроводжується переміщенням факторів виробництва із сектора 2 у сектор 1.

На рисунку 4.8 припущене спрямування кривої трансформації означає зростання цінового співвідношення р] /р2, і гранична норма трансформації (dQ2/dQ) відповідно підвищується. Це означає, що зі зростанням виробництва товару 1 слід відмовлятися від більшої кількості товару 2. Альтернативні витрати для товару 1 зростають. Цінове співвідношення р/р2 має вимір (UAH/ME1/(UAH/ME2) = МЕ/МЕ1 Те ж стосується і граничної норми трансформації - (dQ/dQ1).

Точка виробництва встановлюється із співвідношення цін на товари, тобто з умов попиту. Умови попиту зображують у спрощеному вигляді через промінь, що виходить з початку координат, як видно з рисунка 4.8. Це - випадок лінійно-обмеженої кривої корисності.

Твердження: відносні ціни в умовах автаркії визначаються умовами виробництва, тобто виробничою функцією і забезпеченістю факторами, умовами попиту.

На рисунку 4.8 зображено максимальне та мінімальне цінове співвідношення. Дотична до кривої трансформації у точці О2 є максимальним ціновим співвідношенням р/р2- Країна повністю спеціалізується на виробництві товару 1. Якщо цінове співвідношення у даній ситуації зростатиме надалі, то виробництво товару 1 не зможе бути розширеним. Дотична до кривої трансформації у точці О;' відображає мінімальне цінове співвідношення р/р2 і ситуацію повної спеціалізації з виробництва товару 2.

2.2. Огляд відмінностей у порівняльних цінових перевагах

Надалі відносні цінові переваги будь-якої держави будуть наведені в аспекті різноманітних визначальних факторів, і, власне, різноманітних типів виробництва, забезпеченості факторами та умовами попиту. У таблиці 4.2 відображені ці три випадки.