Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

8. Міжнародна торгівля як політика конкуренції

Монополістичні ринкові позиції часто неможливо утримувати, якщо їх не захищати за допомогою державного регулювання. У попередніх розділах чітко визначено, що відкрита економічна політика країни може знищити національну монополію, тому вільна торгівля є найкращою політикою конкуренції.

1. Конкуренція Чемберлена. Спадаючі середні витрати не повинні призвести до монопольної чи дуопольної ситуації. Товарні уподобання споживачів обмежують ринковий сегмент окремого продавця (окремий продавець бере до уваги спадаючу функцію попиту). При цьому виходять із диференційованих товарів, що є між собою взаємозамінними (висока цінова та перехресна цінова еластичність), і припускають значну кількість продавців. Тоді монопольне встановлення цін на вищому рівні порівняно із середніми витратами є неможливим. Якщо сс на рисунку 8.7 позначає криву середніх витрат підприємства, а NN— функцію попиту, то монопольним рішенням виявилася б точка S, визначена рівністю граничного доходу (Е') і граничних витрат (К'). Ця точка пов'язана з середнім прибутком SD. Якщо ринок є відкритим у тому розумінні, що інші продавці можуть вийти на нього, то функція попиту окремого підприємства переміщається вниз (на N'N'), тобто стає еластичнішою (проходить похиліше).

Продавці аналогічних товарів втрачають наднормальні прибутки у зв'язку з виходом на ринок. Рівноважна ціна встановлюється у точці S і дорівнює середнім витратам. Згідно з твердженням конкуренції Чемберлена в умовах досконалої конкуренції рівноважна ціна дорівнює граничним і середнім витратам при вищому попиті.

При цьому існування більшої кількості продавців призводить до того, що функція попиту окремого підприємства стає еластичнішою в результаті конкуренції. З іншого боку, при більшій кількості продавців (і товарів) функція попиту переміщується вліво, проте вона проходить вертикальніше, бо окремий товар тепер краще відповідає уподобанням споживачів.



2. Конкуренція Чемберлена і Міжнародна торгівля. Зовнішня торгівля спричиняє розширення ринку. Ця експансія важливого сегмента ринку призводить до зростання еластичності попиту порівняно з умовами автаркії. На рисунку 8.8 дотична рівновага переміщується з 5' у S". Обсяг випуску продукції підприємства збільшується.



3. Ринкова конкуренція і зовнішня торгівля. Спадаючі середні витрати або зростаючі

скалярні доходи не обов'язково призводять до монопольного чи олігопольного встановлення цін. Припустимо, що в окремих (також потенційних) продавців існує аналогічна функція витрат, тоді конкуренція впливатиме на цінову поведінку наявних продавців. Потенційні продавці можуть вийти на ринок, який стане конкурентним. Вхідний та вихідний бар'єри зменшують тиск потенційних конкурентів і можуть бути обумовлені технологією виробництва (наявність спадаючих витрат) і політичними рішеннями. Мито й обмеження імпорту призведуть до слабшої конкуренції на ринку, оскільки продавці з різних країн повинні враховувати різні функції витрат. При наявності олігополії окремі продавці приймають перше краще рішення: граничні витрати дорівнюють ціні. У випадку природної монополії використовують друге, краще рішення: ціна дорівнює середнім витратам.

Існування міжнародної торгівлі розширює ринок. При цьому зростає ймовірність того, що наявний обсяг виробництва з мінімальними витратами не задовольняє існуючий попит. Ймовірність існування монополії зменшується. Таким чином, вільна торгівля є оптимальною політикою конкуренції, тому що вона, по-перше, через збільшення потенційної конкуренції підвищує тиск на наявних виробників з метою організації ефективнішого виробництва, по-друге, дає змогу збільшувати обсяги виробництва й при цьому зменшувати ціни та сприяти наближенню до досконалої конкуренції, яка характеризується рівністю граничних витрат та ціни.

4. Значення спадаючих витрат. Перешкоди для входу на ринок спричиняються не державним регулюванням, а економічно обумовленими спадаючими витратами, що втрачають своє значення у довготерміновому періоді. В короткотерміновому періоді вже існуючі підприємства можуть знехтувати своїми постійними витратами на інвестиції і орієнтуватися на змінні витрати. Однак у довготерміновому періоді на існуючих

підприємствах обладнання повинно оновлюватися; тоді виникає питання, чи зможуть підприємства закупити нове обладнання у майбутньому. Ці підприємства перебуватимуть у такому ж становищі, як і новачки на ринку. В довготерміновому періоді спадаючі витрати втрачають значення.