Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

3. Переміщення фактора праці

Типову ситуацію з переміщенням фактора праці можна розглянути на прикладі сучасної Європи. Тут на початку 1990-х років між Заходом і Сходом існувала різниця в доходах 10:1. Припустимо, що робоча сила у країнах з перехідною економікою має однакову кваліфікацію, тобто є гомогенною. У такому випадку населенню Східної Європи вигідно переїхати на роботу до Західної Європи, адже при цьому є можливість збільшити свої доходи. Для підприємств Західної Європи було б вигідно використовувати робочу

силу Східної Європи, тоді на Заході досягали б вищого результату виробництва, ніж на Сході Європі.

Наведена ситуація продемонстрована на рисунку 9.1. У західноєвропейській країні існує пропозиція робочої сили ОТ; працівники отримують реальну заробітну плату 77? відповідно до граничної продуктивності праці. Для східноєвропейської країни пропозиція праці становить величину О*Т, а працівники отримують реальну заробітну плату TU. Якщо б робітники чисельністю ТҐ переїхали зі східноєвропейської країни в західноєвропейську, то встановилася б рівноважна реальна заробітна плата T'S.



Якщо розглядати обидві країни разом («світ»), то вони виробляють додатковий обсяг продукції SRU. Це так званий трикутник Гарбергера. Іммігранти зі Сходу виробили у західноєвропейській країні продукцію обсягом SVU. Західноєвропейська країна отримує додатковий обсяг продукції SRV за рахунок своїх працівників. Звичайно, для робітників Заходу заробітна плата зменшується на величину RV і встановлюється на рівні T'S, фактор капіталу дає прибуток (SRV і VR х ОТ). Це не дивно тому, що у західноєвропейській країні є надлишок робочої сили.