Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

4. Валютний ринок термінових угод

Валютний ринок характеризується тим, що валюта в певний заданий період часу пропонується та користується попитом й операції на ньому здійснюються у цей же період часу (тобто мова іде про угоди спот). Валютний ринок термінових угод, навпаки, характеризується сьогоднішнім прийняттям зобов'язань поставити (зарезервувати) або купити валюту за встановленою ціною в майбутньому. Набуте сьогодні зобов'язання (право) погашається лише в майбутньому. Відносна ціна погашення зобов'язання і є терміновим курсом; він відомий уже сьогодні.

1. Роль валютного ринку термінових угод. Основна функція валютного ринку термінових

угод полягає у захисті від ризиків, пов'язаних із коливанням обмінного курсу. Наприклад, німецький експортер може сьогодні продати очікувані через три місяці надходження у доларах на певний термін. Тоді він повинен змиритися з певною процентною знижкою-ставкою своп w,= (w -w )/w , де w, - терміновий курс. Але при цьому він вже не несе жодного валютного ризику. Аналогічно імпортер може купувати валюту на термін і таким чином уникнути ризику девальвації власної валюти. Імпортер буде готовий заплатити за це премію для того, щоб не нести жодного валютного ризику.

При системі фіксованих обмінних курсів валютних ризиків не існує, тому ринки термінових угод не мають великого значення. Проте по-іншому відбувається при системі гнучких обмінних курсів. З 1973 року часова тривалість операцій на валютному ринку термінових угод істотно збільшилася.

2. Агeнти. Агентами валютного ринку термінових угод є:

• арбітражери, які отримують прибуток з процентних різниць у значенні покритого процентного паритету;

» експортери та імпортери, які хочуть зменшити валютний ризик;

• спекулянти, які готові взяти на себе валютні ризики і за це очікують отримати прибуток.

3. Захищений І незахищений арбітраж. При захищеному процентному арбітражі очікувану

зміну обмінного курсу визначає для себе окремий інвестор. При незахищеному процентному арбітражі інвестор має змогу захистити свої фінансові інвестиції в іноземній валюті і сплату процентів у іноземній валюті та вже сьогодні продати долари на певний термін. При інтервенції на валютному ринку, наприклад, Національний банк намагається впливати на w, і, разом з цим, на своп-курс. Під час цього він продає комерційним банкам готівковий долар за одним курсом і одночасно купує терміновий долар за іншим курсом, який він встановлює.

4. Попит і пропозиція на валютному ринку термінових угод, виходячи з

процентного арбітражу. Попит і пропозицію на валютному ринку термінових угод можна вивести з арбітражу. З умови процентного арбітражу (19.2)

і - і* - w- w, - w.0/w0

випливає: якщо різниця в процентних ставках задана через ОА на рисунку 20.7 і своп-курс w також становить ОА, то рух капіталу не відбувається. При цьому нема стимулу використовувати незахищений процентний арбітраж. Якщо різниця в процентних ставках i - і* (ОА), а своп-курс w заданий через ОС, то рендита Закордоном вища, ніж на Батьківщині, капітал буде експортуватися у Закордон (виникне попит на долар на ринку касових угод), і арбітражери перестраховуватимуться на ринку термінових угод (захищений процентний арбітраж), продаючи сьогодні долар на термін (СС). Якщо своп-курс w менший (наприклад ОВ), ніж задана різниця в процентних ставках ОА, то капітал імпортують на Батьківщину, долар будуть пропонувати на касовому ринку. З метою перестрахування долар купуватиметься на термін (ВВ'). Крива попиту на терміновий долар через валютний арбітраж спадатиме.

5. Попит і пропозиція на валютному ринку термінових угод, що встановлюються завдяки Міжнародній торгівлі. Експортер чи імпортер бажає покрити свою «відкриту позицію» на валютному ринку термінових угод. («Позбутися» свого валютного ризику шляхом сплати страхової премії.) Якщо, наприклад, український імпортер очікує через три місяці розрахунку у доларах, то сьогодні він може продати ці долари на певний термін і таким чином мати захищену суму в UAH w, S (у вимірах UAH/$