Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

4. Інфляційні різниці та різниці в процентних ставках

Нехай у певній країні виникла інфляція, причиною якої були не зміни в оснащеності факторами виробництва і не відставання у технічному прогресі. Отже, не існує економічних підстав для зміни відносин обміну в торгівлі товарами. Реальний валютний курс, тобто співвідношення в обміні товарами, залишається постійним, тому що номінальний валютний курс повинен пристосовуватися до різних норм інфляції.

Наведені міркування лежать в основі теорії паритету купівельної спроможності. Вони означають, що визначальними факторами обмінного курсу є ціни на товари. їх вирівнювання бере на себе товарний арбітраж. Він, у свою чергу, виходить з позиції споживача, для якого, наприклад, англійське, португальське й українське сукно є рівноцінними. До цього треба додати ще одне припущення щодо відсутності транспортних і трансакційних витрат.

Коли домашні господарства і підприємства очікують, що валютний курс у довготерміновому періоді реагує на зміни в рівнях цін, говорячи про паритет купівельної спроможності, то повинен одночасно існувати процентний паритет для портфельної рівноваги.

і-і*=wе = Ре-Ре*. (21.5)

Отже, різниця у номінальних процентах відповідає різниці в очікуваних рівнях цін. Таким чином, зростання очікуваного рівня цін у даній країні повинно бути пов'язане з підвищенням номінального процента (девальвації). З рівняння Фішера номінальний процент (i) дорівнює реальному процентові (r) плюс очікуваний темп зростання цін

і = r+Ре. (21.6)

Підставивши це й аналогічне йому рівняння для Закордону в рівняння 21.5, отримаємо:

r = r*.

Це означає, що в довготерміновій рівновазі реальні процентні ставки в обох країнах повинні збігатися.