Ківалов С.В. Митна політика України (2002)

Світова організація торгівлі

Економічна регламентація світового ринку виражає певну економічну доктрину та політичні принципи, які базуються на ідеях демократії, вільного ринку та лібералізму зовнішньої торгівлі. Найбільшою універсальною міжнародною організацією з митних та зовнішньоекономічних питань є Світова організація торгівлі (COT), яка є правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 р. Створення COT стало результатом переговорного процесу в рамках багатосторонніх переговорів (rounds) які повинні були відбуватися, згідно з положеннями ГАТТ, кожні три роки. Найзначнішими з них були Кеннеді раунд 1963-1967, Токійський раунд 1973-1979, та Уругвайський раунд 1986-1994, на якому і було підписано угоду щодо створення СОТ.

В основі ГАТТ/COT лежить ряд фундаментальних принципів, які є загальновизнаними щодо митного регулювання міжнародного товарообміну. Серед таких принципів:

Стаття І ГАТТ встановлює принцип застосування режиму найбільшого сприяння, зміст якого полягає в тому, що по відношенню щодо мит та митних зборів всякого роду, що накладаються на ввіз та вивіз, або в зв'язку з ними, або на переказ за кордон платежів за імпорт або експорт, а також по відношенню щодо метода стягнення таких мит та зборів і по відношенню до всіх правил регулювання та формальностей у зв'язку із ввозом та вивозом (а також по відношенню до національного режиму) будь-яка перевага, сприяння, привілей або імунітет, що надаються будь-якою з договірних сторін по відношенню до будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни або призначається для будь-якої іншої країни, повинні негайно та безумовно надаватися подібному ж товару, що походить з територій всіх інших договірних сторін, або призначений для територій всіх інших договірних сторін.

Застосування режиму найбільшого сприяння має ряд винятків, передбачених ГАТТ (зокрема Параграфами 2,3,4 Статті І, Статтями II, XVI та ін.). До таких винятків належать: прикордонна торгівля, митні союзи, преференції країнам, що розвиваються; різного роду надзвичайні обставини (війна, міжнародна напруженість, завдання великих збитків національній промисловості, негативний платіжний баланс країни, порушення третіми країнами принципу недискримінації, що дозволяє вдаватися до адекватних заходів і т. ін.)

Стаття III ГАТТ передбачає застосовування сторонами-учасницями щодо товарів, імпортованих від іншої сторони-учасниці, національного режиму, тобто режиму не менш сприятливого, ніж режим, наданий аналогічним товарам національного походження по відношенню до всіх законів, правил та вимог, що стосуються внутрішнього продажу, пропозицій до продажу, розподілу та використання. Метою застосування цього принципу є недопущення використання внутрішніх податкових механізмів, різного роду технічних правил, вимог щодо використання товарів або сировини національного походження в якості штучних перешкод для вільної конкуренції з товарами з інших країн для захисту внутрішнього виробництва. При застосуванні цього принципу існує багато застережень (наприклад, завдання імпортом шкоди національному виробництву, поставки за замовленнями органів державної влади та місцевого самоврядування тощо).

За загальним правилом жодна з договірних сторін не повинна встановлювати або зберігати щодо експорту з території іншої договірної сторони або імпорту до неї ніяких заборон або обмежень, будь то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій або інших заходів, окрім мита, податків або інших зборів. Але це правило також має численні винятки, передбачені ГАТТ.

Крім того, ГАТТ визначає поняття демпінгу, що міститься в тому, що товари однієї країни поступають на ринок іншої країни за ціною, нижчою за нормальну ціну подібних товарів. Демпінг засуджується, і в разі, якщо він спричиняє або загрожує спричинити матеріальну шкоду національній промисловості або затримує темпи її розвитку, передбачається застосування антидемпінгових та компенсаційних мит. Передбачається встановлення нових рівнів тарифів лише після проведення переговорів із зацікавленими сторонами, проведення переговорів щодо взаємного зменшення митних тарифів, допускається існування регіональних угод — митних союзів та зон вільної торгівлі, які порушують за певних умов (відсутності перешкод для торгівлі з територією, включеною до подібних утворень з боку третіх країн) режим найбільшого сприяння. У рамках СОТ розробляються критерії, у відповідності до яких повинно здійснюватися національне тарифне регулювання.

Систему угод СОТ складають: Угода щодо утворення СОТ з доповненнями (Agreement establishing WTO and annexes), вже згадувана Генеральна угода з Тарифів і Торгівлі 1994 p. (General Agreement on Tariffs and trade 1994), яку було створено на базі ГАТТ 1948 р. та комплекс Багатосторонніх Торгівельних Угод (Multilateral Trade Agreements).

Багатосторонні угоди системи COT

Додаток 1А: Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

• Генеральна угода з Тарифів і Торгівлі 1994 p.;

• Угода з сільського господарства;

• Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

• Угода про текстиль та одежу;

• Угода про технічні бар'єри для торгівлі;

• Угода про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею; *Угода про застосування Статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінг);

• Угода про застосування Статті VII ГАТТ 1994 (митна оцінка товарів);

• Угода про довідвантажувальну інспекцію;

• Угода про правила походження;

• Угода про процедури імпортного ліцензування;

• Угода про субсидії та врівноважувальні заходи;

• Угода про заходи безпеки;

Додаток 1В: Генеральна угода з торгівлі послугами;

Додаток 1С: Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності;

Додаток 2: Розуміння відносно правил та процедур вирішення спорів;

Додаток 3: Механізм оглядів торгівельної політики;

Додаток 4: Багатосторонні угоди необов'язкового характеру:

• Угода з торгівлі цивільної авіатехнікою;

• Угода про державні замовлення;

• Міжнародна молочна угода;

• Міжнародна угода з м'яса.

Серед головних завдань діяльності СОТ:

- обслуговування і реалізація багатосторонніх торгових угод й угод з обмеженим колом учасників, які разом і утворюють СОТ;

- дія в якості форуму для проведення міжнародних торгових переговорів,

- сприяння врегулюванню торгових суперечок, контроль національної торгівельної політики країн-членів;

- співробітництво з іншими міжнародними установами, які приймають участь у формуванні глобальної економічної політики.

COT має свої керівні органи, це: Конференція на рівні міністрів (вищий керівний орган), Генеральна рада, Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами, Рада з торговельних питань прав інтелектуальної власності, спеціальних органів, що складають механізм врегулювання спорів між сторонами-учасницями (Dispute Settlement Under WTO).

Великим кроком уперед, порівняно з ГАТТ 1948, є наявність у системі СОТ механізму з врегулювання спорів та конфліктів між державами-учасницями щодо застосування відповідних угод та економічної політики і дій окремих держав відносно одна одної. Цей механізм забезпечується наявністю в системі органів СОТ спеціального Апеляційного органу, в рамках якого створюються робочі групи фахівців щодо вирішення кожного окремого конфлікту. Механізм врегулювання спорів є дуже складним і має декілька стадій. Першою стадією є переговорний процес між зацікавленими сторонами. У тому випадку, коли вони нездатні дійти згоди, створюються групи експертів щодо вирішення проблеми, які дають рекомендації сторонам відносно застосування правил та норм СОТ. І нарешті, в третій стадії спірні питання вирішуються на засіданні апеляційного органу і його рішення є обов'язковим для сторін. На фінальних стадіях цей механізм передбачає застосування методів примусу для забезпечення прийнятих до виконання рішень та покарання держави-порушниці.



Частина органів COT є "необов'язковими" (plurilateral) і в їх діяльності приймають участь лише зацікавлені країни, які підписали відповідні секторні або галузеві угоди. До таких "необов'язкових" органів належать Комітет з торгівлі цивільною авіатехнікою, Комітет з урядових поставок, Міжнародна рада з молока, Міжнародна рада з яловичини, участь у діяльності яких беруть лише держави, які підписали відповідні угоди, що містяться в Додатку 4 до Багатосторонніх угод системи COT. Ці органи зобов'язані інформувати Раду з торгівлі товарами СОТ про свою діяльність. На аналогічних засадах побудована і діяльність Комітету з розширення торгівлі продуктами інформаційних технологій, який зобов'язаний інформувати про свою діяльність Генеральну Раду COT.

Розглядаючи систему ГАТТ/COT дослідники пояснюють її велику успішність тим, що її правила не є жорсткими, та й сама інституція англосаксонського типу є доказом великого прагматизму1. Характерною ознакою цієї угоди є її гнучкість, намагання вирішувати всі спірні питання шляхом переговорів, можливість застосування великої кількості застережень задля забезпечення національних інтересів держав-учасниць та інтересів їх національних виробників. Наприклад, ми можемо назвати застереження щодо захисту внутрішнього публічного порядку, національної безпеки, запобігання великим збиткам і загальне застереження щодо "виняткових обставин".

Можливо, саме така структура і допомогла цій організації вийти на перше місце у встановленні "правил гри" на світових ринках.

Згадані тут міжнародно-правові акти повинні нами розглядатися не лише в ракурсі міжнародного права. По-перше, до значного їх числа Україна вже приєдналася і, відповідно, вони після ратифікації є частиною національного законодавства. По-друге, деякі з цих актів, наприклад, угоди в рамках ГАТТ/СОТ,

повинні виступати в якості міжнародно-правових стандартів, які повинні братися за основу при розробці національної митної політики та національного законодавства.

Наприклад, можливість приєднання нашої держави до COT створила б великі можливості щодо реалізації експортного потенціалу України, що надало б Україні значної переваги на світовому ринку. Серед подібних переваг: застосування до українських товарів режиму найбільшого сприяння, національного режиму та зменшення тарифних і нетарифних обмежень, врегулювання протиріч у сфері зовнішньоторговельних відносин з використанням специфічних механізмів та правил ГАТТ/СОТ, обмеження застосування антидемпінгових та компенсаційних механізмів щодо українських товарів іншими країнами шляхом застосування правил оцінки товарів відповідно до ст. VII ГАТТ; право на застосування передбачених в рамках ГАТТ/СОТ застережень (тимчасового обмеження імпорту, підвищення митних тарифів) у випадках негативного платіжного балансу або задля уникнення завдання великої шкоди національним виробникам без ризику викликати прийняття іншими країнами заходів у відповідь, забезпечення передбачуваного доступу українських товарів до ринків інших країн.

Приєднання до СОТ стало б каталізатором структурної перебудови національної економіки України, крім того, наша держава мала б право застосовувати певні заходи щодо захисту внутрішнього ринку протягом перехідного періоду, що передбачений при приєднанні до СОТ.

Але якщо Україна бажає приєднатися до СОТ, то необхідно зважати, що однією з умов вступу до цієї організації є, вже на першому етапі приєднання (тобто на етапі подання заявки), необхідність привести національні механізми регулювання зовнішньоекономічних відносин у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ. Також передбачене проведення переговорного процесу зі всіма зацікавленими членами СОТ щодо митної та зовнішньоторговельної політики, яку проводить Україна, після чого заявка розглядається Генеральною радою COT.

Або інший приклад. Міністерство економіки України при проведені антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань повинно керуватися принципами ГАТТ/COT. Але ж з іншого боку, Україна поки що не є членом цієї організації. На якій же підставі ці принципи є обов'язковими при здійсненні відповідних процедур національними органами? Чи, наприклад, цілий ряд підписаних Україною міжнародних угод, в тому числі і в рамках СНД, тим чи іншим чином базується на принципах, викладених в статтях ГАТТ. Таким чином, ще не підписаний та не ратифікований міжнародно-правовий акт вже певним чином регламентуватиме митну політику держави та її діяльність у митній сфері. У чому ж причина? Тут головним чинником виступає саме такий в більшій мірі політичний, ніж юридичний термін — "загальне визнання". Тобто СОТ є організацією, яка охоплює більшість країн Світу (на 30 листопада 2000 р. членами СОТ були 140 країн) і уніфікація з її стандартами стає невід'ємною умовою ефективності та успішності функціонування держави у світовій економічній і політичній системі. Ось чому ведемо мову саме про міжнародно-правові стандарти, такі собі "загальновизнані правила гри".

Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
← prev content next →